Справа № 11-cc/796/2498/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
23 липня 2018 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року, -
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.04.2017 року, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22016101110000165 та накладено арешт на автомобіль марки моделі «TOYOTA LAND CRUISER 200» VIN: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , заборонивши розпоряджатись та користуватись зазначеним майном.
Згідно ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування підозрюваним шкоди, заподіяної вчиненням суспільно-небезпечного діяння та недопущення відчуження майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 23.04.2018 року подав апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22016101110000165.
В обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала була постановлена слідчим суддею у відсутності власника майна ОСОБА_6 чи його представника, копію ухвали останні отримали 20.04.2018 року.
Апеляційну скаргу, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя не навів мотивів застосування заборони користуватися майном та не обґрунтував такий, найбільш обтяжливий спосіб арешту майна.
Оскаржуване рішення, як зазначає представник власника майна, не відповідає головним принципам та завданням кримінального процесуального законодавства.
В судове засідання у справі прокурор не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна та його представника. Про наявність оскаржуваної ухвали, як зазначає апелянт, власник майна та його представник дізналися 20.04.2018 року, що підтверджується матеріалами судового провадження. Апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 подав до суду апеляційної інстанції 23.04.2018 року, тобто в межах визначеного законом п'ятиденного строку, таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв'язку з чим він поновленню не підлягає.
Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016101110000165, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та за фактами вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 361 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_6 , своїми злочинним діями за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами організував таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в особливо великих розмірах, загальною вартістю 146 302 509 грн., тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 185 КК України.
05.04.2017 року ТОВ «ТРІ Менеджмент» заявило до Печерського районного суду м. Києва у рамках кримінального провадження № 22016101110000165 цивільний позов до підозрюваних ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про відшкодування майнової шкоди на суму 146 302 509 грн.
05.05.2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Згідно відповіді на запит Головного сервісного центру МВС України № 31/5864 від 28.03.2017 р. за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , на праві власності зареєстрований автомобіль марки моделі «TOYOTA LAND CRUISER 200» VIN: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 .
11.04.2017 року старший слідчий в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, у якому просив накласти арешт на автомобіль марки моделі «TOYOTALANDCRUISER200» VIN: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , заборонивши розпоряджатись та користуватись зазначеним майном, яке обґрунтовував тим, що накладення арешту на вказане майно необхідне з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, передачі, відчуження належного ОСОБА_6 майна.
11.04.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22016101110000165 задоволено.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в рамках кримінального провадження № 22016101110000165, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого ОСОБА_8 та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення відшкодування підозрюваним шкоди, заподіяної вчиненням суспільно-небезпечного діяння та недопущення відчуження майна.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів частково погоджується, з огляду на такі обставини.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити показання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінального-правового характеру у виді конфіскації майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно ОСОБА_6 , перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, зазначене у клопотанні слідчого, відповідає критеріям ч. ч. 1, 5 ст. 170 КПК України.
З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 .
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування підозрюваним шкоди, заподіяної вчиненням суспільно-небезпечного діяння та недопущення відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, слідчий суддя у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України наклав арешт на автомобіль марки моделі «TOYOTALANDCRUISER200» VIN: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 із забороною розпоряджатися, що належать підозрюваному ОСОБА_6 .
Проте, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Одночасно з цим, органом досудового розслідування не наведено фактичних обставин та підстав відповідно до ст. 170 КПК України за якими користування автомобілем може перешкодити даному кримінальному провадженню, а тому зазначення в клопотанні про необхідність заборонити користування майном з метою запобігання можливості його відчуження є недоведеними у відповідності до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборона користування автомобілем буде надмірним втручанням в права та інтереси власника майна і не є виправданим на даному етапі досудового розслідування, а тому апеляційна скарга представника власника майна підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22016101110000165 та накладено арешт на автомобіль марки моделі «TOYOTA LAND CRUISER 200» VIN: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , заборонивши розпоряджатись та користуватись зазначеним майном, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22016101110000165, - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіля марки моделі «TOYOTA LAND CRUISER 200» VIN: НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , із забороною розпоряджатись зазначеним майном.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4