1[1]
21 травня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ковальська В.В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, іншого учасника ДТП ОСОБА_6, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року про визнання винною у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,-
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1, ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з постановою судді ОСОБА_3. 19 травня 2017 року приблизно о 02.55 годин, по вул. Пушиної, 44/50 в м. Києві, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виконавши зупинку автомобіля, не виключила можливість для самовільного руху автомобіля, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Тойота», д.н.з. 1234, водій ОСОБА_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п. 15.7 ПДР.
Крім того, ОСОБА_3 19 травня 2017 кору приблизно о 02.00 годин, по вул. Пушиної, 44/50 в м. Києві, керувала автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
В уточненнях до апеляційної скарги апелянт просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою ст. 124 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, а за ч. 1 ст. 130 КУпАП провадження закрити в зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
На підтвердження своїх апеляційних вимог ОСОБА_3 зазначає, що висновки щодо винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП судом було зроблено виходячи з власного упередження та не було прийнято до уваги пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги доводи сторони захисту щодо висловлювання ОСОБА_3, «Так я випила, що ви хочете? Я поїду з вами куди скажете», які містилися на відеозаписі з нагрудних реєстраторів працівників поліції, та були викликані знервованістю та фактом неправомірних дій працівників поліції.
Апелянт вказує, що судом не взято до уваги висновок КМНКЛ &q?е ;Соціотерапія&q?ис; щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003877, складений 19 травня 2017 року о 09.00 годин, згідно з яким, у ОСОБА_3 ознак сп'яніння не виявлено, оскільки був пропущений строк у дві години з моменту виявлення такої необхідності та не враховано те, що проведення огляду стало можливим лише після того, як були оформлені усі матеріали ДТП, що відбувалось значно більше ніж дві години з моменту складення протоколу про відмову від огляду на стан сп'яніння.
Апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_3 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а відповідно до згаданого висновку ознак сп'яніння не встановлено.
Окремо в апеляції звертається увага на те, що пояснення двох свідків підписані однією і тією ж особою, а письмові пояснення відбирав працівник поліції одночасно у обох свідків, без роз'яснення прав та обов'язків, а також відповідальності за дачу неправдивих показань.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яке саме дії були вчинені ОСОБА_3, як водієм щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції не було вжито жодних заходів для дослідження доказів, а саме усне клопотання сторони захисту про виклик свідків та працівників поліції для встановлення правдивості їх свідчень, а також пояснення щодо порядку здійснення запису який було витребувано в УПП м. Києва, не було задоволено.
Заслухавши доповідь судді, поясненняособи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 та її захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення іншого учасника ДТП - ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно з уточненою апеляцією ОСОБА_3 оскаржує постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року лише в частині визнання її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і суддя апеляційного суду, керуючись вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП, переглядає вказану постанову в межах апеляційної скарги.
Висновок, викладений у постанові судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наведеними у постанові доказами: даними протоколу про адміністративні правопорушення, письмовими поясненнями свідків та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
З наведених у постанові судді доказів убачається, що водій ОСОБА_3 пояснювала поліцейським про те, що вживала спиртні напої, проте відмовилась від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці події, так і у медичному закладі, відмовившись від пропозиції поліцейських проїхати для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що суддею районного суду неправильно були розцінені слова ОСОБА_3, про те, що вона випила, але поїде з працівниками поліції, куди вони скажуть, є неприйнятними, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що після таких слід ОСОБА_3 заявила, що не буде проходити огляд за допомогою приладу Драгер, сказавши: &quдо;Я не буду дышать ни в какие трубочки&quan;, а також відмовилась від поїздки до медичного закладу для проведення огляду.
При цьому пояснення апелянтки про те, що її висловлювання були зроблені у зв'язку із знервованістю та фактом неправомірних дій з боку працівників поліції не можуть бути взятими до уваги, оскільки з відеозапису видно, що знервованість водія ОСОБА_3 не позбавляла її адекватності у спілкуванні з поліцейськими, а з боку поліцейських не було зафіксовано будь-яких неправомірних, недопустимих чи неетичних дій.
Посилання в апеляції на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дії, які були вчинені ОСОБА_3, як водієм, щодо ухилення від огляду на стан сп'яніння є безпідставними, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначено, що ОСОБА_3 керувала транспортним засобом о знаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась в присутності двох свідків.
Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підписали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3, підтвердивши таким чином обставини, викладені у протоколі.
Вказівка в апеляції на те, що письмові пояснення свідків підписані однією і тією ж особою, а також на те, що свідки одночасно допитувались поліцейським без роз'яснення прав і обов'язків та без попередження про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, не є підставою для скасування постанови судді районного суду, з мотивів, наведених у апеляції.
Так, ст. 251 КУпАП у якості доказів передбачені пояснення свідків, а не показання свідків, отже, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення не передбачено роз'яснення свідкам їх прав і обов'язків та відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення згідно з чинними нормами КУпАП не виключено одночасне опитування свідків працівником поліції.
Та обставина, що, за твердженням апелянта, письмові пояснення свідків підписані однією і тією ж особою, також не є підставою для неврахування судом цих пояснень, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 256 КУпАП, зазначені дані про свідків і свідки підписали протокол.
Окрім того, суддя апеляційного суду враховує те, що письмові пояснення свідків про обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, об'єктивно підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Суддею апеляційного суду не можуть бути взятими до уваги доводи апеляції з приводу відсутності в матеріалах справи доказів того, що ОСОБА_3 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також посилання на висновок КМНКЛ &quа ;Соціотерапія&q? н; № 003877 від 19 травня 2017 року, оскільки відповідно до постанови судді ОСОБА_3. притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (п. 2.9 ПДР України), а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (п. 2.5 ПДР України).
Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, і на це вказує сама апелянтка, питання щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння виникло після того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_3 було зупинено після ДТП.
Також з матеріалів справи убачається, що у процесі спілкування з водієм ОСОБА_3 у працівників поліції виникла підозра про те, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння. При цьому сама ОСОБА_3 заявляла поліцейським про те, що вживала спиртні напої.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Обов'язок водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України виникає у разі вимоги працівника поліції пройти медичний огляд, незалежно від того, чи дійсно водій перебував у нетверезому стані.
Водій ОСОБА_3, відмовившись від проведення огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, тим самим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду щодо дослідження доказів та незадоволення клопотань особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, і її захисників, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_3 та/чи її захисники заявляти клопотання, які не були розглянуті суддею районного суду, а наявні докази за ч. 1 ст. 130 КУпАП були суддею досліджені і цим доказам у постанові судді надана відповідна оцінка.
За таких обставин у судді апеляційного суді немає підстав вважати, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року щодо ОСОБА_3 має бути залишена без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду -
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2017 року про визнання винною ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3- без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва В.В. Ковальська
Справа №33/796/1910/2017 Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у першій інстанції Оздоба М.О
Доповідач Ковальська В.В.