ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 липня 2018 року № 826/10402/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії,-
Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження № 56182488 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 56182488 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого листа № 806/1977/17, виданого 26.12.2017р. Житомирським окружним адміністративним судом, у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Міністерство внутрішніх справ України відповідно до повноважень та в межах компетенції виконало рішення суду, що набрало законної сили, у зв'язку з чим, державний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, хоча ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана останнім.
Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р., адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №806/1977/17 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.06.2017р. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.06.2017р. у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні решти вимог відмовлено.
На підставі виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2017р. № 806/1977/17 про зобов'язання МВС України розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.06.2017р., у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» головним державним виконавцем ДДВС Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. відкрито виконавче провадження №56182488.
Міністерство внутрішніх справ України листом від 25.01.2018р. № 1084/11-2018 звернулось до Національної поліції України, в якому зазначило:
«На виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року в справі № 806/1977/17 надсилаємо на вашу адресу звернення гр. ОСОБА_1 від 13.06.2017р.
Ураховуючи, що викладені у зверненні гр. ОСОБА_1 питання стосуються Національної поліції України та її територіальних органів, а також їх посадових (службових) осіб, відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та пункту 5.2.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України», яке затверджене наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1361/9960 від 26 жовтня 2004 року, повторно надсилаємо на вашу адресу дане звернення для організації перевірки та інформування автора.
Про результати розгляду просимо повідомити МВС.».
Таким чином, позивач вважає, що він повністю виконав виконавчий лист № 806/1977/17, виданого 26.12.2017р. Житомирським окружним адміністративним судом
Проте суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р. було зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.06.2017р. у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян " якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Аналогічне положення і закріплене в пункті 5.2.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (затверджене наказом МВС України від 10.10.2004 №1177 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.10.2004 №1361/9960) передбачено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте рішення, зокрема, надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції апарату МВС, закладів, установ. підприємств, що належать до сфери управління МВС, про що одночасно повідомити автора.
Як вбачається з постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р., підставою для її прийняття було відсутність жодних доказів направлення позивачу листа МВС України від 16.06.2017 №Г-5968, згідно якого позивача повідомлено, що його звернення від 13.06.2017 року було надіслано для розгляду за належністю Національній поліції України.
В даному випадку позивачем на підтвердження направлення на адресу ОСОБА_1 листа від 25.01.2018р. № 1084/11-2018, яким повідомлено про направлення звернення до Національній поліції України, позивачем надано реєстр на кореспонденцію УДЗ МВС України. Даний реєстр, як зазначено у позові, надсилався через відділення № 24 Укрпошти м. Києва 31.01.2018.
Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, визначено, що реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;
Відповідно до пункту 66 Затвердити Правил надання послуг поштового зв'язку у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.
До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання.
Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності) - пункт 67 Правил.
Згідно пункту 68 наведених Правил про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.
В той же час, жодного доказу надіслання Міністерством внутрішніх справ України звернення ОСОБА_1 до Національної поліції України, згідно з зазначених Правил, позивачем до суду подано не було.
Суд вважає неналежним доказом надіслання доданий позивачем до позовної заяви реєстр від 31.01.2018р., оскільки останній не містить будь-яких печаток (штампів) відділення поштового зв'язку, що, відповідно до наведених вище Правил, підтверджує надіслання поштової кореспонденції через відділення поштового зв'язку.
Отже, на думку суду, Міністерство внутрішніх справ України неналежним чином виконало постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р. щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.06.2017р.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, оскільки Міністерством внутрішніх справ України не було виконано постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р. у справі №806/1977/17, відсутні підстави для закриття виконавчого провадження №56182488 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VII.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя О.В. Патратій