ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 липня 2018 року № 826/1515/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді: Васильченко І.П., суддів: Вєкуа Н.Г., Федорчука А.Б. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Атестаційної комісії ГУНП у м.Києві в особі Бушуєва К.В.
проскасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Атестаційної комісії ГУНП у м.Києві в особі Бушуєва К.В., в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в м.Києві від 07.12.2015 р. та рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 25.12.2015 р. за результатами атестування ОСОБА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.02.2016 р. суддею Абловим Є.В. відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.
Позовні вимоги мотивовані формальністю проведення оцінки позивача атестаційною комісією, непрозорістю процесу атестування, у зв'язку із чим атестацію та звільнення позивача проведено неправомірно.
Згідно наданих письмових заперечень представник відповідача 1 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що звільнення позивача в порядку переатестації відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Від відповідачів 2, 3 заперечень по суті заявлених позовних вимог не надходило.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 - полковник поліції з 07.11.2015 р. перебував на посаді начальника Деснянського управління поліції ГУНП у м.Києві.
На підставі наказу МВС № 1501 від 24.11.2015 р. позивач є головою ліквідаційної комісії Деснянського районного управління ГУ МВС України в м.Києві.
У період з 21.11.2015 р. по 07.12.2015 р. позивач проходив відповідні етапи тестувань та співбесід, визначені Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС України від 17.11.2015 р. № 1465.
18.12.2015 р. позивача було ознайомлено із висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м.Києві від 07.12.2015 р., де зазначено, що позивач «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».
Не погоджуючись із даним висновком, позивач подав скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону.
25.12.2015 р. Апеляційною атестаційною комісією було прийнято рішення, яким скаргу позивача було відхилено з тих підстав, що він продемонстрував низький рівень знання законодавства та нормативних актів, які регулюють порядок розгляду звернень громадян, організаційної діяльності поліції (ОВС), в тому числі, з питань ОРД, діяльності органів досудового розслідування, реагування на заяви і повідомлення громадян про вчинення кримінальних правопорушень та інші події; низький рівень культури в службі та ставлення до підвищення освітнього та культурного рівнів.
Позивач вважаючи прийняті рішення протиправними звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1, ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року N 580-VIII (надалі - Закон N 580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону N 580-VIII, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п. 3 розділу І Інструкції № 1465.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 57 Закону N 580-VIII, атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Тобто, як вбачається з вище викладених норм, прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, вище перелічені підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.
Вище викладене узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11 березня 2014 року №21-13а14.
Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції № 1465, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про підстави проведення атестування, зокрема, наказу про проведення атестації ОСОБА_1, у якому повинні бути посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказані відомості також відсутні і в атестаційному листку.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст.ст. 49, 61 Закону України "Про Національну поліцію", серед яких, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.
Натомість, завданням атестування, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону N 580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування є ширшим, ніж передбачений ст.ст. 49, 61 названого Закону.
Крім того, ст. 57 Закону N 580-VIII передбачає проведення атестування поліцейських - тобто громадян України, які відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.
Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліції відповідно до п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.
Згідно з ст. 58 вказаного Закону призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Доказів перебування позивача на одній з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону N 580-VIII, відповідачі не надали.
Відповідно до ст. 8 Закону N 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений у ч. 2 ст. 57 вказаного Закону.
Частиною 4 ст. 57 Закону N 580-VIII визначено особу, яка за наявності законодавчо визначених підстав уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.
З огляду на викладене представниками відповідачів не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність підстав про проведення атестування відповідно до вимог N 580-VIII.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону N 580-VIII .
Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції № 1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:
1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.
До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;
2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції № 1465 до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.
У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції № 1465 до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.
Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
На підставі вказаних норм Інструкції № 1465 Атестаційною комісією ГУ НП № 3 у м.Києві в складі 6 осіб було проведено співбесіду із позивачем, результати якої було оформлено протоколом ОП №07/12/15/3-3 від 07.12.2015 р.
Як зазначає представник відповідача, під час проведення співбесіди комісією було досліджено атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список (форма № 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та скарги на позивача.
Як вбачається з протоколу, складеного за наслідками атестування (а.с. 91) членами атестаційної комісії було поставлено позивачу питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.
За результатами розгляду вищевказаних документів, проведеної співбесіди та обговорення наявних документів, атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що ОСОБА_1, займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.
Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача 3, оскільки приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення, відповідачем 3 не було враховано та використано жодних відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень.
В матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність його займаній посаді та звільнення, зокрема, який необхідний обсяг відомостей, матеріалів чи інших даних необхідний для прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді.
Вказане свідчить про недосконалість системи атестування та те, що остання суперечить нормам Конституції України, якими гарантується захист від незаконного звільнення. Окрім того, на думку суду, атестація позивача мала формальний характер, оскільки за наслідками її проведення неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби в цілому.
При цьому, відповідачем не доведено, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на працівника органів внутрішніх справ обов'язки, мав не зняті дисциплінарні стягнення тощо для встановлення юридичних фактів, які могли призвести до висновків про невідповідність позивача займаній посаді.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що протягом служби в органах внутрішніх справ, позивач зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов'язків ставився добросовісно, старанно. На належному рівні знав нормативні акти, якими постійно керувався у своїй діяльності. В роботі цілеспрямований, вміє самостійно та обґрунтовано приймати рішення.
Більше того, зі слів позивача, 13.02.2015 р. по 13.04.2015 р. позивач безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
За результатами пройденого тестування на загальні навички позивач набрав 37 балів із 25 мінімальних, а за результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) позивач набрав 37 балів із 25 мінімальних.
Про результати проходження тесту «на доброчесність «MIDOT» позивача повідомлено не було.
Протягом судового розгляду справи відповідачем не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувалися обов'язкові критерії відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції, а також, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв ОСОБА_1 презентував себе як некваліфікований працівник.
Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд вважає, що рішення (висновок) Атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону N 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через службову невідповідність.
Визначення поняття "службова невідповідність" норми Закону не містять. Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.
Суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад, акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.
Надані відповідачем витяги зі скаргами на позивача, не можуть бути безумовними доказами його некомпетентності. Окрім того, скарги не містять відмітки про їх реєстрацію в установленому порядку та доказів їх розгляду, зокрема, проведення службового розслідування та встановлення вини позивача.
Отже, відповідачами не наведено наявності підстав, що передбачені частиною другою статті 57 Закону N 580-VIII для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність проведення атестації та безпідставність рішення Атестаційної комісії ГУНП у м.Києві від 07.12.2015 р. та рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 25.12.2015 р., у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 цієї статті).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в м.Києві від 07.12.2015 р. та рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 25.12.2015 р. за результатами атестування ОСОБА_1.
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.П.Васильченко
Судді: Н.Г.Вєкуа
А.Б.Федорчук