30 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/224/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Демусенко А.С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Мірошниченко О.П.,
представника Головного територіального управління
юстиції у Чернігівській області Бури М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.01.2016 відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції"; зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", починаючи з 01.01.2016.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 позов задоволено повністю та 02.05.2018 видано виконавчий лист, який, на підставі заяви позивача, прийнято до примусового виконання, що підтверджується постановою від 08.05.2018 ВП №56361115 про відкриття виконавчого провадження.
20.07.2018 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 у справі №825/224/18, яка обґрунтована тим, що рішення суду виконане відповідачем частково, а саме здійснено перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2018 по 28.02.2018, а також здійснено перерахунок пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у розмірі 43 908,48 грн, проте відповідач вказані грошові кошти не виплачує.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надано лист від 25.05.2018 №6675/03 відповідно до якого останній повідомляє, що зазначена вище сума коштів може бути виплачена тільки після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України.
На думку заявника, зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, унеможливлюють їх виконання. Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення і можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Приймаючи до уваги викладені обставини та враховуючи, що зміна способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача конкретної суми у відповідності до положень ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" прискорить його виконання, а предмет позову при цьому фактично не змінюється, так як пенсійний орган визнає розмір грошової заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, таке рішення суду реально усуває тривале порушення прав позивача. Внаслідок викладеного, заявник просить змінити спосіб виконання судового рішення, стягнувши з відповідача у справі на користь ОСОБА_1 перераховану пенсію в сумі 43 908,48 грн.
Представник Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду підтримала. Позивач також просив задовольнити вказану заяву.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні заяви з підстав, викладених у відзиві, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд зазначає, що як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводяться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 378 КАС України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих підстав. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з визначенням змісту способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві. Таким правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду України від 13.01.2015 (справа №21-604а14).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином позовна заява може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч.1 та ч.2 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, та прийняти одне з рішень, визначених ч.2 цієї статті.
Ст.129-1 Конституції України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 3 ст.378 КАС України констатовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Судом встановлено, що на момент розгляду вказаної заяви, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 в частині зобов'язання виплатити позивачу перераховану пенсію залишається не виконане.
При цьому, як на підставу невиконання рішення суду в цій частині, Головне управління Пенсійного фонду України посилається на відсутність коштів, передбачених на ці цілі.
Так, відповідно до ст.73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсій формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
При цьому, джерелами формування коштів Пенсійного фонду є надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, визначених законом, крім частини страхових внесків, що спрямовується до накопичувальної системи пенсійного страхування, інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, кошти, сплачені виконавчій дирекції Пенсійного фонду за надання послуг з адміністрування Накопичувального фонду та послуг недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення, суми від фінансових санкцій та пені (крім сум пені, сплачених роботодавцем за несвоєчасне перерахування з його вини сум страхових внесків застрахованої особи до накопичувальної системи пенсійного страхування), застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення, благодійні внески юридичних та фізичних осіб, добровільні внески, інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
При цьому, ст.8 та ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету.
Тобто, фінансове забезпечення виплати особам пенсій, призначених у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Слід вказати, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються виключно за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом України про Державний бюджет (ч.1 та ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України). Також, ст.7 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі збалансованості, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період. Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, наділений конституційними повноваженнями спрямовувати та координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України реалізує його політику, в тому числі і за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як було встановлено судом, підставою для не виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішення суду є відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України на вказані цілі, натомість відповідач по справі не заперечує право позивача на отримання перерахованих сум пенсії, посилаючись на те, що останні будуть проведені після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України. З наведеного слідує, що відсутність на даний момент коштів у Пенсійного фонду, призначених для виплати перерахованих пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" не можуть свідчити про неможливість виконання рішення суду в цілому. Наведені обставини також не можуть свідчити про неможливість або ускладнення виконання судового рішення в подальшому, оскільки до правового регулювання спірних правовідносин внесені зміни та питання здійснення виплат перерахованих пенсій врегульовано на законодавчому рівні.
Суд також зазначає, що заміна способу виконання рішення суду в даному випадку не призводить до відновлення порушених прав позивача, натомість стягнення з відповідача коштів у розмірі 43 908,48 грн може призвести до збитків як державного бюджету, так і бюджету Пенсійного фонду, що в свою чергу призводить до нестабільності фінансування та не забезпечення виконання графіку виплати пенсій іншим особам, оскільки такі виплати, в супереч бюджетному та пенсійному законодавству, мають бути проведені за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а не Державного бюджету України.
З огляду на викладене, суд вважає, що встановлені обставини не дають йому підстав для висновку про неможливість або ускладнення виконання судового рішення, що відповідно до ст.378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, оскільки спірні кошти, які на даний час бюджетом Пенсійного фонду не передбачені, можуть бути отримані позивачем в подальшому.
При цьому суд зазначає, що зміна способу і порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області грошових коштів у сумі 43 908,48 грн, буде фактичною зміною предмету позову, що було б порушенням з боку суду, оскільки змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 №755/7078/16-а.
Такі обставини вказують на безпідставність вимог заявника, а отже у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.245, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу та порядку виконання рішення Чернігівського адміністративного суду від 23.03.2018 по справі №825/224/18 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.294 КАСУ, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Житняк