30 липня 2018 року м. Рівне №817/1239/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Філонюк В.С.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення від 02.05.2018 про відмову у знятті з реєстрації місця проживання та зобов'язання зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона та її син є власниками квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1, в рівних частках по 1/2 кожному, та зареєстровані в даній квартирі. З 2014 року її син проживає в Ірландії. 24.10.2017 року він надав позивачу довіреність, посвідчену нотаріусом міста Дублін ОСОБА_7, відповідно до якої уповноважив її продати за ціну та на умовах, узгоджених з ним, належну йому 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру, що знаходиться за вищевказаною адресою, для чого надав право подавати та одержувати необхідні довідки, посвідчення та документи в усіх організаціях та установах, у тому числі Багатофункціональних центрах, Департаменті юстиції, центрі обслуговування населення, органах технічного обліку та технічної інвентаризації, з правом отримання технічних і кадастрових паспортів в житлових та комунальних установах, державної інспекції податкової служби, відділах міграційної служби, бути представником в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, а також в усіх адміністративних, державних та інших компетентних установах і організаціях, що займаються питанням реєстрації нерухомого майна, з правом внесення коригувань по квартири та ін. 02.05.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання, але відповідачем прийнято рішення про відмову, оскільки станом на час звернення ОСОБА_4 виповнилося 27 років, а в паспорті відсутня вклеєна фотографія у віці 25 років. Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки, на її думку, нею були подані всі документи, перелік яких вимагається чинним законодавством. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги уважає безпідставними. Зазначає, що 02.05.2018 позивач звернувся з заявою про знята ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання. Позивач подала документи, які на час проведення зняття з реєстрації місця проживання були не дійсні, а саме паспорт громадянина України, в якому не була вклеєна фотокартка при досягненні ОСОБА_6 25-ти річного віку. У відповідності до п.8 Положення про паспорт громадянина України, паспорт, в якому не вклеєна така фотокартка при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Таким чином, вчиняючи дії щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_6, Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради діяло відповідно до вимог чинного законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
08.05.2018 ухвалою суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.06.2018 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати відкладений розгляд справи у зв'язку з неявкою позивача на 27.06.2018 на 10:00год.
11.07.2018 ухвалою суду призначено нове судове засідання на 30.07.2018 на 12:00год.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовну заяву з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві.
Заслухавши в судовому засіданні учасників справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері реєстрації місця проживання особи та зняття її з місця проживання регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.1.2003 №1382-ІУ (далі - Закон №1382; в редакції, чинній на час виникнення спору), та Правилами реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 (далі - Правила; в редакції, чинній на час виникнення спору).
За правилами ст.7 Закону №1382, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки і піклування.
Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника).
Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про зняття з реєстрації місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.
Відповідно до ст. 9-1 Закону №1382, орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Згідно із вимогами ст.10 Закону №1382, правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні норми щодо відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання зазначені у п.11 Правил реєстрації місця проживання.
Судом встановлено, що позивачем подано до відповідача перелік документів, передбачений ст.7 Закону №1382, що не заперечується учасниками справи.
Разом з тим, судом також встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, отже на час звернення із відповідною заявою до відповідача, йому виповнилось 27 років.
Як вбачається із матеріалів справи, у паспорті ОСОБА_4 відсутня вклеєна фотокартка при досягненні 25 річного віку.
За приписами п.8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України 26.06.1992 №2503-ХІІ в редакції постанови Верховної ради України від 02.09.1993 №3423-ХІІ, термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Таким чином, судом з'ясовано, що позивачем фактично подано до відповідача недійсний паспорт свого сина ОСОБА_4, в інтересах якого він звертався. Відповідач же, з'ясувавши вказану обставину, правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, прийняв рішення про відмову позивачу у знятті з реєстрації місця проживання зазначеної особи.
Посилання позивача на те, що її син ОСОБА_4 не має можливості приїхати в Україну, щоб вчинити дії по вклеєнню фотокартки, судом до уваги не беруться з огляду на те, що на території Ірландії діє консульське представництво України, і вищевказані дії можна вчинити не приїжджаючи до України.
Крім того, суд звертає увагу і на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З даного приводу суд зазначає, що з позовом до суду звернувся безпосередньо позивач, однак жодних прав позивача відповідачем у даному спорі не порушено.
Зважаючи на вище викладене в його сукупності, судом не встановлено жодних даних на підтвердження обставин, на які посилається позивач, що свідчили б про порушення відповідачем прав, свобод та інтересів як позивача, так і її сина ОСОБА_4.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем доведено в порядку статті 77 КАС України безпідставність позовних вимог, в зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову позивача в повному обсязі.
Стаття 139 КАС України щодо відшкодування судових витрат не застосовується, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (33001, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);
2) відповідач - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 2, код ЄДРПОУ 39111404).
Повний текст рішення складено 30 липня 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.