про залишення позовної заяви без руху
30 липня 2018 року м. Рівне№1740/2013/18
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Недашківська К.М., розглядаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій, та перевіривши на предмет відповідності позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним рішення директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про переведення позивача з посади головного спеціаліста на посаду провідного фахівця із соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, скасувавши наказ №27-к від 28.12.2016; зобов'язати директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді призначити позивача на посаду заступника директора - начальника відділу Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправним рішення директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про переведення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста на посаду провідного фахівця із соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, скасувавши наказ №27-к від 28.12.2016.
Відтак, спір стосується проходження державної служби, яка є публічної службою у розумінні КАС України.
Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено в частині п'ятій статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Аналогічні норми містив Кодекс адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017.
З аналізу наведених норм слідує, що для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк, а перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправним рішення щодо переведення позивача з однієї на іншу посаду державної служби. Дане рішення відображене у наказі директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Здолбунівської районної державної адміністрації від 28 грудня 2016 року №27-к «Про переведення ОСОБА_1.».
Оскільки позивач не зазначає дати, коли вона дізналася про спірний наказ, презюмується, що перебіг строку для оскарження наказу до суду, установлений частиною 5 статті 122 КАС України, почався з 29 грудня 2016 року.
Проте, всупереч вимогам частини п'ятої статті 122 КАС України, позивач звернувся до суду з позовом понад місячний строк, і навіть понад загальний шестимісячний строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, а саме 21 липня 2018 року (направлений позов поштою), тобто з пропущенням строку зверненням до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач разом з позовною заявою подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зазначивши в ній про те, що відповідно до наказу директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №14-к від 27.10.2016 «Про зміну істотних умов праці» було затверджено нову структуру Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яка була погоджена з Здолбунівською районною державною адміністрацією та відділом у справах молоді та спорту райдержадміністрації.
ОСОБА_1, яка до цього працювала спеціалістом центру, було запропоновано посаду - фахівець із соціальної роботи, яка є нерівнозначною посаді, яку вона займала до цього часу. Не погодившись із запропонованою посадою, ОСОБА_1 не написала своєї згоди на призначення на вказану посаду, оскільки вона вважає, що мала переважне право на зайняття посади заступник директора начальник відділу Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
В подальшому, позивач зазначає про те, що вона неодноразово зверталася зі скаргами до директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, до начальника Управління Держпраці у Рівненській області, до керівника Здолбунівської прокуратури, до Здолбунівської районної державної адміністрації.
26 грудня 2016 року позивач звернулася до Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області з службовою запискою з приводу проведення службового розслідування щодо порушення законодавства директором Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Згодом, 26.02.2018 позивач звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду, відповідно до рішення якого від 02.04.2018 у справі №817/659/18 визнано протиправною бездіяльність Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на службову записку, яка зареєстрована в адміністрації 26.12.2016 №3334/01-16/16, та зобов'язано надати відповідь на вказану службову записку.
При цьому, позивач вказує, що відповіді від Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області вона так і не отримала, незважаючи на судове рішення, яке набрало законної сили.
Отож, ОСОБА_1 наголошує, що вона вжила всіх заходів досудового врегулювання спору, надіялась, що її питання може бути вирішене у порядку досудового врегулювання спору, тому пропустила строк звернення до суду.
Суд вказує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Факт обізнаності зі спірним наказом ще у грудні 2016 року позивач не заперечує. Крім того, в матеріалах позовної заяви є посадова інструкція провідного фахівця із соціальної роботи відділу соціальної роботи районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, з якою позивач була ознайомлена 28.12.2016. Тобто, фактично вона приступила до виконання обов'язків на новій посаді.
Щодо твердження позивача про досудове врегулювання спору, то суд зазначає, що законодавством не передбачений обов'язковий порядок досудового врегулювання трудового спору.
Крім того, звернення позивача зі скаргами до директора Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, до начальника Управління Держпраці у Рівненській області, до керівника Здолбунівської прокуратури стосувалося щодо порушення, на думку ОСОБА_1, її переважного права на зайняття посади заступника директора, а не спірного наказу від 28.12.2016 №27-к про її переведення.
В межах адміністративної справи №817/659/18, яка перебувала у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду, розглядалася протиправність бездіяльності Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на службову записку про проведення службового розслідування щодо порушення законодавства директором Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді стосовно «переважного права позивача на зайняття посади заступника директора».
Таким чином, доказів про досудове врегулювання спору у встановленому законодавством порядку саме про переведення позивача, остання суду не надала.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, суд встановив, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваним наказом у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду суд визнає неповажними.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладені обставини, суд вбачає наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх обгрунтування.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної зави протягом десяти днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити ОСОБА_1, що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_2.
Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суддя Недашківська К.М.