24 липня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2152/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21 червня 2018 року ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення перерахунку та виплати належної ОСОБА_2 пенсії у розмірі встановленому підпунктом "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за період з 01.01.2018;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії у розмірі встановленому підпунктом "а" статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за період з 01.01.2018;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області у відповідності до положень статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ здійснити ОСОБА_2 розрахунок та компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати в розмірі, встановленому чинними нормативно-правовими актами України за період з 01.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Управлінням служби безпеки України в Полтавській області було надано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 10.04.2018 №66/21/4-92/фв, згідно якої розмір грошового забезпечення складає 10260,00 грн. На підставі вказаної довідки ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 та відповідно до перерахунку розмір пенсії складає 7936,32 грн. Однак, відповідачем з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 виплачується пенсія у розмірі 5797,32 грн, що на думку позивача є протиправною бездіяльністю.
10.07.2018 відповідач надав до суду відзив (а.с.37-38), в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку був проведений перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2018 із грошового забезпечення, визначеного Управлінням служби безпеки України в Полтавській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". З урахуванням належних надбавок та підвищень розмір пенсії позивача склав 7936,32 грн. Зазначає, що виплата перерахованої пенсії здійснюватиметься у відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 в такому порядку: з 01.01.2018 у розмірі 5797,32 грн; з 01.01.2019 у розмірі 6866,82 грн; з 01.01.2020 у розмірі 7936,32 грн. Вважає, що позивач передчасно заявляє вимоги щодо розрахунку та виплати компенсації, оскільки питання про правомірність та наявність підстав для перерахунку є предметом розгляду у даній справі та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області вже проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без особистої участі представника (а.с.41).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.
10.04.2018 Управлінням служби безпеки України в Полтавській області було видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії №66/21/4-92/фв, згідно якої розмір грошового забезпечення становить: посадовий оклад - 5500,00 грн, оклад за військовим (спеціальним званням) майор 1340,00 гр, надбавка за вислугу років 50% - 3420,00 грн, усього - 10260,00 грн (а.с.13).
Вказана довідка надійшла до ГУ ПФУ в Полтавській області 10.04.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.33).
У подальшому ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.01.2018 із грошового забезпечення, визначеного Управлінням служби безпеки України в Полтавській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виходячи із посадового окладу - 5500,00 грн, окладу за військовим званням - 1340,00 грн та відсоткової надбавки за вислугу років 50% - 3450,00 грн, всього 10260,00 грн (а.с.34).
Виходячи із вказаного грошового забезпечення пенсії склала 7182,00 грн (70% від 10260,00 грн), та з урахуванням належних надбавок та підвищень (за особливі заслуги 35% - 355,74 грн; дружина померлого інваліда війни - 363,00 грн; доплата до підвищення дружині померлого інваліда війни - 35,58 грн) - 7936,32 грн.
З урахуванням попередньої суми пенсії 3658,32 грн підвищення пенсії склало - 4278,00 грн (7936,32-3658,32).
В перерахунку зазначено, що згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 підвищення складає 4278,00 грн, з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2139 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 3208,50 грн; з 01.01.2020 по 31.12.2020 щомісячно 100% від підвищення: 4278,00 грн.
Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області допущено бездіяльність щодо здійснення перерахунку та виплати належної ОСОБА_2 пенсії за період з 01.01.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, в силу положень частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, законодавець визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні
Пунктом "а" статі 36 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), в розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Порядок перерахунку раніше призначених пенсій врегульовано статтями 51, 63 Закону №2262-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20.02.2008.
Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Водночас суд зауважує, що Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Пунктом 1 цієї Постанови визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
А згідно пункту 2 вказаної Постанови виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення умов та визначення порядку проведення перерахунку пенсій, а також процедури їх виплати.
Суд зауважує, що з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №103 не відбулось звуження існуючих прав позивача, оскільки відповідною постановою визначено лише порядок виплати перерахованих пенсій.
Верховний Суд України у постанові від 08.07.2014 у справі №21-222а14 зауважив, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати.
У контексті даного спору суд зауважує, що позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018, визначено розмір необхідних виплат, а порядок її виплати встановлено постановою КМУ № 103.
У Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначив, що держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд.
Проаналізувавши характер спірних відносин, що склались між сторонами, суд дійшов висновку, що предмет спору у даній справі не становить правомірність застосування нормативного акта, який має зворотну дію у часі та може звужувати існуючі права позивача на отримання пенсії. Натомість предмет спору становить правомірність реалізації Кабінетом Міністрів України управлінських функцій з приводу визначення порядку проведення пенсійних виплат. А оскільки положеннями Основного Закону Кабінет Міністрів України наділений такими повноваженнями, то дії держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103 не порушують прав позивача.
Дана позиція суду підтверджується діями відповідача, який станом на момент ухвалення рішення у цій справі здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 та здійснив відповідні виплати за період з 01.01.2018.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у відповідності до положень статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ здійснити розрахунок та компенсацію позивачу втрати частини доходів в зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати в розмірі, встановленому чинними нормативно-правовими актами України за період з 01.01.2018, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як визначено статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно статті 3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).
Згідно пунктом 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою встановлені строки виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 починаючи з 01.01.2019, тому приходить висновку про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати пенсії позивачу.
Матеріали справи свідчать, що пенсія ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 перерахована 12.04.2018 та 16.04.2018 позивачу виплачено підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 в сумі 8556,00 грн (а.с.34, 36).
В той же час, компенсація передбачена у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати громадянам нарахованих доходів (стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
Оскільки в даному випадку нараховані позивачу кошти були виплачені у період менший за один календарний місяць, то судом не встановлено підстав для виплати компенсації.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30 липня 2018 року.
Головуючий суддя Г.В. Костенко