справа № 813/459/18
з питань закриття провадження у справі
30 липня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним і скасування рішень,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області, в якому просить : визнати незаконним та скасувати рішення Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області від 19 травня 2017 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки площею у межах 0,05 га для ведення комерційної діяльності, пов'язаної з усіма операціями торгівлі; визнати незаконним та скасувати рішення Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області від 24.11.2017 року «Про зміну використання земельної ділянки, а також надання в оренду земельної ділянки терміном на 49 років».
Представником відповідача через канцелярію суду за вхідним №23465 від 26.07.2018 року подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та стягнути судові витрати з позивача в сумі 2000 грн. Просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
На підставі положень ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає клопотання про закриття провадження у справі у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.
4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно - владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Спір у справі, що розглядається, стосується права оренди позивача на земельні ділянки, які є комунальною власністю, а Добрянська сільська рада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Отже, виник спір про цивільне право і подальше оспорювання права оренди на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає до задоволення.
Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача судових витрат в сумі 2000 грн, що підтверджуються квитанцією, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача до справи ордер серії ЛВ № 105775 на надання правової допомоги від 09.02.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_2 та платіжне доручення про оплату за надану правову допомогу від 12.02.2018 № 7 в сумі 2000,00 грн.
Жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості представником відповідача суду не надано. Також не надано і акту приймання-передачі наданих послуг чи акту виконаних робіт, складеного між Виконавцем та Замовником.
При цьому суд зазначає, що надане платіжне доручення про оплату наданих послуг, за відсутності доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не може слугувати належним доказом щодо підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відтак, суд приходить до висновку, що представником відповідача обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості суду не надано, тому витрати на на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно ч.2 статті 238 КАС про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1409,60 грн. Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи квитанціями №0.0.954451615.1 від 01.02.2018 року та №0.0.954451126.1 від 01.02.2018 року.
За таких обставин, оскільки провадження у справі закрито, суд вважає, що позивачу слід повернути сплачений ним за подання цього позову судовий збір в сумі 1 409,60 грн.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив :
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Добрянської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання незаконним і скасування рішень - закрити.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1409,60 (одну тисячу чотириста дев'ять гривень 60 коп) судового збору, сплаченого на підставі квитанцій №0.0.954451615.1 та №0.0.954451126.1 від 01.02.2018 року
Роз'яснити позивачеві, що з огляду на суб'єктний склад учасників справи розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали.
Суддя Гулкевич І.З.