справа №813/2094/18
24 липня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сакалоша В.М.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,
представника позивача Каверіна С.М.,
представника відповідача Білик І.М.,
представника відповідача Катревич Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в якому просить:
- визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”;
- стягнути з Львівського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” з урахуванням раніше виплачених сум в розмірі 58669,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з наданої на його запит відповіді, позивач довідався про те, що до складу грошового забезпечення, з якого йому здійснено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, яку позивач отримував щомісяця до дня виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Виходячи з наведеного, позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить стягнути одноразову грошову допомогу при звільненні з врахуванням щомісячної додаткової допомоги враховуючи раніше виплачені суми. У зв'язку з наведеним, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 29.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 24.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, які наведені у позовній заяві та відповіді на відзив від 19.06.2018 року, просив позов задовольнити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 11.06.2018 року (вх. №18033) та запереченні на відповідь на відзив від 24.07.2018 року (вх. № 23098). Зазначили, що відповідно до п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 74 від 02.02.2016 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11.02.2016 року за № 217/28347, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Таким чином, представники наголосили, що дії Львівського прикордонного загону щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій” не підлягає задоволенню. Враховуючи наведене, просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Судом встановлено, що наказом начальника 7 прикордонного Карпатського загону (1 категорії) Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 01.08.2018 року № 180-ос, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (Т-806109), начальника відділення по роботі з персоналом (з кабінетом професійно-психологічного добору) відділу персоналу, звільненого з військової служби за пунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з урахуванням підпункту “ї” (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту “ї” частини восьмої статті 26 Закону та підпункту “б” частини другої статті 26 Закону у запас та зараховано на службу у військовому оперативному резерві першої черги на особливий період, з правом носіння військової форми одягу.
01.08.2017 року позивача було виключено із списків особового складу загону.
19.04.2018 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якій просив, зокрема:
- надати довідку про встановлений розмір додаткової грошової винагороди з посиланням на розпорядчий акт Адміністрації державної прикордонної служби України, передбаченої постановою Кабінету міністрів України віл 22.09.2010 року № 889 “Питання грошового забезпеченні окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” за весь період її виплати;
- включити до складу грошового забезпечення для нарахування виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” та здійснити таку виплату з урахуванням виплаченої допомоги.
Львівський прикордонний загін надав позивачу відповідь від 08.05.2018 року № 44/Х-329, у якій, зазначив:
- відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 № 217/28347, який виданий на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, винагорода не включається до складу грошового забезпечення. Таким чином, Львівський прикордонний загін не має законних підстав щодо надання нового грошового атестату, з урахуванням розмірів щомісячної додаткової грошової винагороди;
- відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 № 217/28347, до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та інших одноразових виплат, не включається щомісячна додаткова грошова винагорода. Враховуючи вищенаведене, виконання пункту 8 Вашої заяви суперечить чинному законодавству та не може бути здійснено.
Не погоджуючись з наведеним та вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.
Спірні правовідносини регулюють Конституція України, Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” та інші нормативно - правові акти.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За пунктом 2 статті 15 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11. 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 2 вказаної постанови, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (далі - Постанова №889) було встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Надалі до постанови № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.
Зокрема, у пункті 1 вказаної постанови, передбачена виплата винагороди військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 24.10.2016 року № 550 затвердив Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 11ю11.2016 року № 1470/29600.
У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
Зокрема, в пункті 3 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода.
За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
Пунктом 8 Інструкції встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до положень пункту 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци другий, третій пункту 5 Інструкції в редакції від 15 листопада 2010 року).
Таким чином, історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови №889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №889, не входила до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.
Щодо покликання представника позивача на лист Міністерства соціальної політики від 22.08.2014 року “виплати та гарантії, передбачені військовослужбовцям, військовозобов'язаним, резервістам та працівникам, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період” ще у 2014 році в п. 3 гарантувало, що грошове забезпечення вказаних осіб виплачується із включенням до нього фактично всіх випадках грошової винагороди, передбаченої постановою №889.
Однак, з цього приводу суд зазначає, що погоджується з позицією відповідача, а саме, що вказаний лист має лише рекомендаційних характер та не є обов'язковим для застосування як Державною прикордонною службою, так і судом при розгляді даної справи.
Отже, аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що в діях відповідача при визначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні ознаки протиправності, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, що передбачалася постановою №889 від 22.09.2010 року та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України - це тимчасова, нефіксована виплата, а тому вона не може включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, постанови № 889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15.10.2013 року (справа №21-368а13), від 04.11.2014 року (справа №21-473а14), від 03.03.2015 року (справа №21-32а15) та від 19.05.2015 року (справа №21-466а15), в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі №761/17387/17.
Тому, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані, відтак жодних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі немає.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
З приводу цього, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2018.
Суддя В.М. Сакалош