ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2018Справа № 910/23673/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
про звернення стягнення на предмет застави
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити дії
за участі представників:
від позивача - Атаманенко О.П. (представнипк зад довіреністю);
від відповідача - Шматова Т.С. (представник за довіреністю);
Дацько Ю.М. (представник за довіреністю);
від третьої особи - не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» про звернення стягнення на предмет застави.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ТОВ «Євро Лізинг» було укладено Кредитний договір №101-СВ від 27.03.2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 3387900 Євро з терміном повернення кредиту до 10.04.2013. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ТОВ «Євро Лізинг» було укладено Договір застави транспортних засобів від 01.04.2008. Разом з тим, транспортні засоби, вказані в договорі застави від 01.04.2008, були передані ТОВ «Євро Лізинг» у лізинг відповідачеві за Договором фінансового лізингу №32 від 30.05.2005. Так позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням ТОВ «Євро Лізинг» умов кредитного договору у позивача виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, а саме транспортних засобів, що були передані в заставу на підставі договору від 01.04.2008, зокрема автомобілів: Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ; Skoda Fabіa, д.н.з.АА9263EE; Skoda Octavia, д.н.з.АА8746СХ; Skoda Fabia 1.4, д.н.з.АА6758EC; Skoda Fabia 1.4, д.н.з.AA6759EC; Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6754EC; Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA3670EE; Skoda Octavia, д.н.з.АА2644ЕР; Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7753ЕС; Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7754ЕС; Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7751ЕС; Volkswagen Transporter, д.н.з.АА3047ЕС; Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6490НА; Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA8164НА; Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA2167НР.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що більшість транспортних засобів, на які просить звернути стягнення позивач відсутні у відповідача, оскільки частину транспортних засобів відповідачем було повернуто третій особі, що підтверджується відповідними актами повернення транспортних засобів. Також відповідач вказує на те, що частина транспортних засобів, що була викуплена останнім у третьої особи в подальшому була продана іншим покупцям - фізичним особам.
Разом з тим, стосовно вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль «Skoda Fabia», АА1516СХ, TMBGD46Y98B450138, відповідач вказує, що останнім вказаний транспортний засіб було придбано у третьої особи в ході проведення нею господарської діяльності, предметом якої були систематичні операції з купівлі-продажу та інші способи відчуження транспортних засобів, а відтак на думку відповідача до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» оскільки положеннями ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що зареєстроване обтяження не зберігає силу для нового власника рухомого майна, якщо рухоме майно набуте в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна. На підставі викладеного відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідачем у поданому до суду відзиві було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Третя особа у поданих до суду письмових поясненнях по суті спору заперечень проти задоволення позову на надала, вказавши, що на думку останнього розглянутий позов може бути задоволений судом.
Разом з тим, в ході розгляду справи, відповідачем було подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити дії.
Так, вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з.АА1516СХ, на який позивач за первісним позовом просить звернути стягнення за Договором застави транспортних засобів від 01.04.2008, раніше було передано Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» в лізинг за Договором фінансового лізингу №32, за яким останнє в повному обсязі виконало взяті на себе зобов'язання та сплатило в повному обсязі вартість об'єкта лізингу. Відтак, у зв'язку із повним виконанням Договору фінансового лізингу №32, позивач за зустрічним позовом став новим власником вказаного транспортного засобу, а вимоги позивача за первісним позовом щодо звернення стягнення на зазначений автомобіль у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «Євро Лізинг» своїх зобов'язань за Кредитним договором №101-СВ від 27.03.2008 в забезпечення виконання умов якого між останнім та банком було укладеного Договір застави транспортних засобів від 01.04.2008 порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ», як законного власника зазначеного транспортного засобу.
На підставі викладеного позивач за зустрічним позовом просить суд усунути перешкоди у користуванні ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з.АА1516СХ, номер кузова TMBGD46Y98B450138 та зобов'язати ПАТ «Укрсоцбанк» вилучити з державного реєстру обтяжень рухомого майна об'єкт обтяження, вказаний транспортний засіб, шляхом подання відповідної заяви реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» у поданій до суду відповіді на зустрічний позов в повному обсязі заперечило проти задоволення позовних вимог вказавши, що ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» придбавши вказаний транспортний засіб було обізнане про те, що вказане рухоме майно перебувало в заставі, зокрема, з огляду на те, що відомості про вказаний транспортний засіб були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а відтак у відповідності до норм чинного законодавства, особа, що придбала предмет застави за наявності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідного запису про обтяження не може вважатися добросовісним набувачем такого майна, а застава зберігає свою силу для нового власника.
ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» у поданій до суду відповіді на відзив заперечило проти доводів відповідача за зустрічним позовом, вказавши, що банком не заперечується факт проведення ТОВ «Євро Лізинг» господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження рухомого майна. Також вказав, що відповідно до інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, заборона на відчуження спірного транспортного засобу не була встановлена, а визначено, що предмет застави може бути відчужений за погодженням з обтяжувачем. Так, позивач за зустрічним позовом вказує, що банком не надано жодних доказів наявності заперечень стосовно відчуження третьою особою предмету застави, а відтак, на думку останнього передача спірного транспортного засобу відбулась в рамках здійснення господарської діяльності ТОВ «Євро Лізинг» та за погодженням з банком.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов, а також надав заперечення проти задоволення зустрічного позову.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили в повному обсязі, також просили суд задовольнити зустрічний позов.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, разом з тим, у поданих до суду письмових поясненнях по суті спору просив розглянути справу за відсутності уповноваженого представника.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, разом з тим, стосовно зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку щодо наявної підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 27.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (позичальник, третя особа) було укладено Кредитний договір №101-СВ, згідно з п.1.1 якого банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику кредитну лінію довгостроковий інвестиційний кредит загальною сумою 12000000 євро з можливістю отримувати грошові кошти в доларах США та євро та терміном до 30.04.2013.
У п.1.2 Договору, банком та позичальником було погоджено, що кредит надається з метою фінансування/рефінансування придбання нових автомобілів, вантажних автомобілів, будівельних та важких машин, складського обладнання для надання у фінансовий лізинг.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що протягом періоду дозволеного отримання та в межах загальної суми кредиту банк надає позичальнику кошти однією або кількома сумами (частками).
Відповідно до п.4.1 Договору, погашення кредиту здійснюється позичальником на кредитний рахунок. Кожна частка погашається щомісячними рівними частинами на дати сплати відсотків, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому така частка надана. Сума, належна до погашення кожного місяця щодо кожної частки, визначається як сума відповідної частки, що визначена у відповідній заявці на отримання частки поділена на кількість платежів, належних до сплати протягом терміну дії такої частки. При цьому, сума погашення кожної частки не може перевищувати величину щомісячного лізингового платежу за відповідним договором лізингу.
Пунктом п.5.1 Договору передбачено, що позичальник сплачує банку відсотки за отримані та непогашені частки, якщо інше не передбачено договором. Відсотки сплачуються за відсотковою ставкою, визначеною у п.5.2 договору, та повинні нараховуватись щодо кожної частки, яка залишається непогашеною з дати надання коштів до дати їх повернення.
При розрахунку відсотків за користування кредитом за кожен відсотковий період останній день відсоткового періоду включається до розрахунку. Відсотки розраховують на підставі фактичної кількості календарних днів, коли частка є непогашеною, та року з 360 днів.
У п.5.3 Договору визначено, що відсотковий період встановлюється тривалістю 1 місяць. При цьому, перший період за кредитом починається в дату надання першої частки та закінчується на найближчу дату сплати відсотків; наступний відсотковий період за кожною часткою починається в останній день попереднього відсоткового періоду та закінчуватиметься на найближчу дату сплати відсотків.
Нараховані відсотки щодо кожної частки за кожен відсотковий період сплачуються позичальником у відповідну дату сплати по закінченню такого відсоткового періоду на відповідний рахунок, відкритий у філії Унікредит Банку у м.Києві (або інший рахунок, який банк вважає за необхідний).
У розділі 9 Договору зазначено, що зобов'язання позичальника за вказаним договором забезпечується шляхом надання наступного: застави предметів лізингу, придбання яких фінансується/рефінансується за рахунок кредиту. Така застава повинна бути виконана Позичальником протягом 3 (трьох) місяців щ дати, коли було отримане фінансування/рефінансування придбання відповідних предметів лізингу. Така застава повинна бути нотаріально посвідчена, становити першочергову заставу з найвищим пріоритетом обтяження та повинна бути відповідно зареєстрована банком у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; застави майнових прав, в тому числі, прав грошової вимоги за договорами лізингу в частині планів лізингу щодо предметів лізингу, придбання яких фінансується /рефінансується за рахунок кредиту, у формі та змістом прийнятним для банку; поруки Приватного акціонерного товариства «Атол Холдінг» на загальну суму кредиту плюс відсотки та інші комісійні, що передбачені кредитним договором.
Пунктом 11.11 кредитного договору встановлено, що цей правочин набуває чинності на дату його підписання належним чином та зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
В подальшому, в період з 09.01.2009 по 28.02.2013 між сторонами було укладено Додаткові угоди №1-43 до Кредитного договору №101-СВ від 27.03.2008 якими змінювався розмір кредитної лінії, відсоткова ставка, строк дії та валюта отримання кредиту.
Так, Додатковою угодою №3 від 27.11.2009 пункт 1.1 кредитного договору було викладено в редакції, відповідно до якої загальну суму кредиту зменшено до 5568779,02 євро, з можливістю його отримання в доларах США, євро та гривні, та з терміном дії кредиту до 30 квітня 2013.
Додатковою угодою №14 від 29.12.2010 загальну суму кредиту було зменшено до 4250000 євро з можливістю отримувати грошові кошти в доларах США, євро та гривні, та з терміном дії кредиту до 30 квітня 2013.
Крім того, Додатковою угодою №21 від 29.07.2011 загальну суму кредиту також було зменшено до 3387900 євро, з можливістю отримувати грошові кошти в доларах США, євро та гривні та з терміном дії кредиту до 10 квітня 2013.
Разом з тим, в забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 01.04.2008 між Товариством з обмежено відповідальністю «Євро Лізинг» (заставодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (заставодержатель, банк, позивач) укладено Договір застави, посвідчений 01.04.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. за реєстровим номером №2408.
Відповідно до п.1.2 Договору, застава забезпечує сплату заставодавцем: усього існуючого та майбутнього боргу заставодавця у строки та на умовах, зазначених в Кредитному договорі, у тому числі сплату усієї основної суми кредиту чи її частини, яку заставодавець фактично отримав і ще не повернув, а також відсотків, комісійних та інших витрат що підлягають сплаті у відповідності з Кредитним договором; усі витрати які визначені в п.7.1 цього Договору застави.
Згідно з п.1.3 Договору, застава поширюється на нижчезазначене майно та права заставодавця: автомобілі відповідно до переліку, наданому у Додатку №1 до цього договору застави, що належать заставодавцю на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що також вказані у Додатку №1, відповідно до Балансової довідки а також всі існуючі та майбутні складові частини, запасні частини, вдосконалення, аксесуари та інше; усі існуючі та майбутні права та доходи.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що сторони цього договору погоджуються, що з метою застави вартість предмета застави на день підписання цього договору застави складає 3796292,87 євро, що дорівнює 30313626,38 грн. за офіційним обмінним курсом євро до гривні, встановленим Національним Банком України на дату підписання цього договору застави.
У відповідності до п.2.3.5 Договору, заставодавець не має права передавати або іншим чином дозволяти, щоб предмет застави або будь-яка його частина стала власністю, предметом користування або володіння будь-якої третьої особи без попередньої письмової згоди банку.
Розділом 3 Договору передбачено випадки невиконання договору, зокрема визначено, що якщо заставодавець своєчасно або належним чином не дотримується та не виконує будь-якого обов'язку, умови, домовленості або зобов'язання, що містяться у цьому договорі (п.3.2); у разі початку процедури розпуску, ліквідації, злиття, реорганізації або припинення діяльності заставо давці чи будь-якої суттєвої зміни учасників заставодавця чи контролю над ним.
Відповідно до п.4.1 Договору, банк, на свій вибір, у будь-який час в день або після настання випадку невиконання з урахуванням обмежень, встановлених діючим законодавством, матиме право здійснювати будь-які дії, які банк розумно буде вважати необхідними для захисту інтересів банку, зокрема, звернути стягнення на предмет застави.
За умовами п.5.1 Договору, якщо при настання випадку невиконання банк вирішує звернути стягнення на предмет застави, банк надає заставодавцю відповідне повідомлення за формою та змістом, яке банк вважає за необхідне, якщо інший порядок не встановлено для обов'язкового застосування згідно діючого законодавства України. Банк може виконати право стягнення шляхом вилучення та реалізації предмету застави у будь-який законний спосіб. Звернення стягнення на заставу щодо будь-якої частини предмета застави не впливає на дійсність застави або прав чи засобів правового захисту банку за цим договором застави.
Згідно з п.7.8 Договору, цей договір застави набуває повної юридичної сили та чинності після підписання його обома сторонами та нотаріального посвідчення та припиняє дію в одному з наступних випадків: у випадку взаємної згоди сторін, викладеної письмово; повної сплати та припинення забезпеченого зобов'язання; набуття банком права власності на предмет застави; реалізації банком всього предмета застави за цим договором.
Незважаючи на будь-яке з вищезазначених положень, перехід предмета застави у власність, користування або володіння будь-якою третьою стороною з будь-яких причин не повинно призводити до припинення цього договору застави.
В подальшому, між сторонами укладались Договори про внесення змін та доповнень №1-8 до Договору застави від 01.04.2008, якими вносились зміни у перелік заставленого майна та його вартість.
Так, відповідно до Договору про внесення змін та доповнень №7 від 25.09.2008, боржником було передано в заставу банку автомобілі, відповідно до переліку, вказаного у договорі про внесення змін та доповнень №1 до цього договору, що належать заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що також у Додатку №1, а також всі існуючі та майбутні складові частини, запасні частини, вдосконалення, аксесуари та інше. Обладнання належить заставодавцю на дату цього договору застави відповідно до виписки із балансу заставодавця №742 від 29.04.2008р., включаючи, у тому числі без обмежень, усі існуючі та майбутні конструкції, деталі та інші частини, з яких складається обладнання, та усі існуючі та майбутні права та доходи, перелік яких визначений в Додатку №1 до цього Договору загальною кількістю 289 штук.
Згідно з п.1.4 Договору застави (в редакції Договору про внесення змін №7 від 25.09.2008), вартість предмета застави за згодою сторін на день підписання цього договору застави складала 83196367,79 грн., що відповідно до курсу НБУ, встановленого на дату підписання договору застави складало 17150000,58 дол. США.
Відповідно до вказаного договору застави, сторони погодили передати в заставу, зокрема, наступні автомобілі:
- Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138;
- Skoda Fabіa, д.н.з.АА9263EE, номер шасі TMBGD46YX8B450830;
- Skoda Octavia, д.н.з.АА8746СХ, номер шасі TMBDL41U38B006702;
- Skoda Fabia 1.4, д.н.з.АА6758EC, номер шасі TMBGD46Y08B450545;
- Skoda Fabia 1.4, д.н.з.AA6759EC, номер шасі TMBGD46Y68B450551;
- Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6754EC, номер шасі TMBDL41U58B007950;
- Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA3670EE, номер шасі TMBDL41U78B007724;
- Skoda Octavia, д.н.з.АА2644ЕР, номер шасі TMBJL41U88B010327;
- Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7753ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035239;
- Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7754ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035103;
- Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7751ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035219;
- Volkswagen Transporter, д.н.з.АА3047ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035295;
- Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6490НА, номер шасі TMBDL41U88B012785;
- Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA8164НА, номер шасі TMBDL41U38B012728;
- Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA2167НР, номер шасі TMBDL41UX9B007881.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За приписами ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно з ч.2 ст.590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором « 101-СВ від 27.03.2008 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати інших платежів обумовлених договором, у останнього виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на заставлене майно за Договором застави від 01.04.2008, яке було передано відповідачеві за Договором фінансового лізингу №32 від 30.05.2005.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Судом встановлено, що 30.05.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (лізингодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (лізингоодержувач, відповідач) було укладеного Договір фінансового лізингу №32, відповідно до умов якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності із замовленням на транспортні засоби (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.3.1 Договору, лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу.
Пунктами 4.4, 4.5 Договору визначено, що транспортний засіб фактично надається лізингоодержувачу в дату надання в місці передачі. Після надання транспортного засобу лізингоодержувачу на дату надання сторони підписуються Акт прийому-передачі ТЗ.
За умовами п.5.1 Договору, за переданий у лізинг ТЗ в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються в «Плані лізингу» (Додаток з до договору). Якщо вартість ТЗ до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється внаслідок змін курсу обміну тієї валюти, за яку лізингодавець одержав ТЗ, та валюти, яка використовується в договорі, то лізингодавець має право на внесення змін в порядок сплати та розмір лізингових платежів. Нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.
Згідно з п.6.4 Договору, лізингоодержувач має право набути після закінчення строку дії цього договору і на виконання його умову власність предмет лізингу, сплатити лізингодавцю залишкову вартість ТЗ, вказану в плані Лізингу. Лізингоодержувач може набути право власності на ТЗ тільки за договором купівлі-продажу.
Відповідно до п.7.1 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний прийняти ТЗ у користування на пізніше 2 днів після повідомлення лізингодавцем про отримання ТЗ від постачальника, дата фактичного отримання ТЗ лізингоодержувачем і буде вважатися датою надання під час чого сторонами складається та підписується Акт прийому-передачі ТЗ.
Положеннями п.8.1 Договору визначено, що ТЗ належить лізингодавцеві. Лізингоодержувач не може передати ТЗ у заставу або використовувати його в будь-який інший спосіб, як додаткове забезпечення. Лізингоодержувач не може передати права за договором впродовж терміну лізингу будь-якій іншій стороні. Лізингоодержувач не може надати цей ТЗ в лізинг (сублізинг).
Пунктом 9.5 Договору сторони погодили, що лізингодавець зобов'язаний, по закінченню терміну дії договору та виконання за цим договором всіх зобов'язань лізингоодержувачем, передати ТЗ у власність лізингоодержувачу.
Відповідно до п.12.2 Договору, протягом усього строку дії цього договору ТЗ є власністю лізингодавця.
Надання ТЗ здійснюється за Актом прийому-передачі ТЗ, що підписується представниками сторін (п.12.3 Договору).
Пунктом 12.5 Договору визначено умови переходу права власності на ТЗ: право власності на предмет фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної суми лізингових платежів та залишкової вартості згідно з цим договором, але не раніше 12 місяців від дати початку.
За умовами п.14.1 Договору, після закінчення строку лізингу ТЗ, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТЗ відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно положень ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв транспортні засоби, зокрема за Актом приймання-передачі ТЗ №32/0030 від 06.07.2007 автомобіль Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138; за Актом №32/033 від 17.10.2007 автомобіль Skoda Fabіa, д.н.з.АА9263EE, номер шасі TMBGD46YX8B450830; за Актом №32/0034 від 17.07.2007 автомобіль Skoda Octavia, д.н.з.АА8746СХ, номер шасі TMBDL41U38B006702; за Актом 32/0036 від 17.09.2007 автомобіль Skoda Fabia 1.4, д.н.з.АА6758EC, номер шасі TMBGD46Y08B450545; за Актом №32/0037 від 17.09.2007 автомобіль Skoda Fabia 1.4, д.н.з.AA6759EC, номер шасі TMBGD46Y68B450551; за Актом №32/0038 від 17.09.2007 автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6754EC, номер шасі TMBDL41U58B007950; за Актом 32/040 від 24.09.2007 автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA3670EE, номер шасі TMBDL41U78B007724; за Актом 32/0045 від 03.12.2007 автомобіль Skoda Octavia, д.н.з.АА2644ЕР, номер шасі TMBJL41U88B010327; за Актом №32/046 від 20.09.2007 автомобіль Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7753ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035239; за Актом 32/047 від 20.09.2007 автомобіль Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7754ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035103; за Актом №32/048 від 20.09.2007 автомобіль Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7751ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035219; за Актом №32/049 від 04.10.2007 автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з.АА3047ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035295; за Актом №32/0051 від 26.02.2008 автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6490НА, номер шасі TMBDL41U88B012785; за Актом №32/0052 від 12.03.2008 автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA8164НА, номер шасі TMBDL41U38B012728; за Актом №32/0054 від 29.08.2008 автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA2167НР, номер шасі TMBDL41UX9B007881.
Разом з тим, судом встановлено, що частина із одержаних відповідачем транспортних засобів була повернута лізингодавцю, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів повернення транспортних засобів, зокрема за Актом №32/36 від 17.04.2009 відповідачем було повернуто автомобіль Skoda Fabia 1.4, д.н.з.АА6758EC, номер шасі TMBGD46Y08B450545; за Актом №32/40 від 29.09.2009 повернуто автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA3670EE, номер шасі TMBDL41U78B007724; за Актом №32/45 від 30.09.2009 повернуто автомобіль Skoda Octavia, д.н.з.АА2644ЕР, номер шасі TMBJL41U88B010327; за Актом 32/046 від 20.11.2009 повернуто автомобіль Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7753ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035239; за Актом №32/047 від 05.11.2009 повернуто автомобіль Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7754ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035103; за Актом №32/048 від 18.09.2009 повернуто автомобіль Volkswagen Transporter Kasten, д.н.з.АА7751ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035219; за Актом №32/49 від 29.07.2009 повернуто автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з.АА3047ЕС, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H035295; за Актом №32/54 від 19.04.2010 повернуто автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA2167НР, номер шасі TMBDL41UX9B007881.
В подальшому, відповідно до Угод про викуп транспортних засобів від 10.06.2011, від 01.03.2011 та від 11.03.2012 відповідачем було придбано надані в лізинг транспортні засоби, а саме автомобіль Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138; автомобіль Skoda Fabia 1.4, д.н.з.AA6759EC, номер шасі TMBGD46Y68B450551; автомобіль Skoda Fabіa, д.н.з.АА9263EE, номер шасі TMBGD46YX8B450830; автомобіль Skoda Octavia, д.н.з.АА8746СХ, номер шасі TMBDL41U38B006702; автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6754EC, номер шасі TMBDL41U58B007950; автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6490НА, номер шасі TMBDL41U88B012785 та автомобіль Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA8164НА, номер шасі TMBDL41U38B012728.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, в період з 2014 по 2015 роки, автомобілі Skoda Fabia 1.4, д.н.з.AA6759EC, номер шасі TMBGD46Y68B450551, Skoda Octavia, д.н.з.АА8746СХ, номер шасі TMBDL41U38B006702, Skoda Fabіa, д.н.з.АА9263EE, номер шасі TMBGD46YX8B450830, Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6754EC, номер шасі TMBDL41U58B007950, Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA6490НА, номер шасі TMBDL41U88B012785 та Skoda Octavia Tour 1.81, д.н.з.AA8164НА, номер шасі TMBDL41U38B012728 були відчужені відповідачем на користь фізичних осіб. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема Довідкою Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України №8047/01-дов від 05.01.2018 та наданими відповідачем поясненнями в ході розгляду справи.
Так суд зазначає, що оскільки зазначені вище транспортні засоби вибули із володіння відповідача, частково - у зв'язку з їх поверненням, частково - у зв'язку з продажем третім особам, вимоги позивача в частині звернення стягнення на майно, яке наразі не перебуває у володінні відповідача не можуть бути задоволенні судом.
Стосовно заявленої вимоги про звернення стягнення на автомобіль Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138 суд зазначає наступне.
Згідно до ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
За умовами п.14.1 Договору, після закінчення строку лізингу ТЗ, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, може бути переданий у власність лізингоодержувача тільки після сплати ним залишкової вартості ТЗ відповідно до законодавства України.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов вказаного договору між лізингодавцем та лізингоодержувачем було укладено Угоду про викуп транспортних засобів від 10.06.2011, зокрема, щодо викупу автомобіля Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138. На виконання вказаної угоди відповідачем на рахунок лізингодавця було сплачено залишкову вартість транспортного засобу в розмірі 83254,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Відтак з огляду на вищенаведені обставини, суд приходить до висновку що з моменту сплати відповідачем залишкової вартості об'єкта лізингу до останнього перейшло право власності та спірний транспортний засіб.
Так, звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на положення ст.27 Закону України «Про заставу», відповідно до приписів якої, застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
В той же час, суд зазначає, що вищезазначені норми Закону України «Про заставу» та Цивільного кодексу України застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
За змістом ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Так суд зазначає, що предмет застави, зокрема автомобіль Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138, за Договором застави від 01.04.2008 перейшов у власність відповідача на підставі Договору фінансового лізингу №32 від 30.05.2005, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» та відповідачем. Право власності відповідача на спірне рухоме майно перейшло до відповідача у зв'язку із закінченням строку дії договору фінансового лізингу та сплатою усієї суми лізингових платежів.
Як вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, фінансовий лізинг, а також торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, торгівля іншими транспортними засобами визначено одним із основних видів господарської діяльності ТОВ «Євро Лізинг».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірне майно як предмет застави відчужено заставодавцем в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з передачі рухомого майна в лізинг, а відтак, з огляду на приписи ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження транспортних засобів втратило силу.
Судом відхилено посилання позивача на ст.27 Закону України «Про заставу, оскільки згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому норми вказаного закону є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі №914/3458/13.
Крім того, суд враховує ту обставину, що кредитні кошти надавались Банком ТОВ «Євро Лізинг» саме для придбання автомобілів, які передаються в лізинг на підставі відповідних договорів третім особам. Тобто Банк, надаючи кредит, фактично погодив, що автомобілі, придбані за вказані кошти будуть відчужені на підставі відповідних договорів третім особам.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на майно, яке є власністю відповідача та зареєстроване обтяження якого втратило силу є необґрунтованими, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Разом з тим, стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» як позивача за зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про усунення перешкод у користуванні ТОВ ІІ «Цеппелін Україна ТОВ» транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з.АА1516СХ, номер кузова TMBGD46Y98B450138 та зобов'язати ПАТ «Укрсоцбанк» вилучити з державного реєстру обтяжень рухомого майна об'єкт обтяження, вказаний транспортний засіб, шляхом подання відповідної заяви реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна в порядку, визначеному чинним законодавством України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так судом враховано, що за змістом положень ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а тому обов'язком позивача відповідно до ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В абзаці 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначено про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За змістом ст.16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України вказав наступне.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Законодавець у ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст.16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Абзацом 1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України).
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст.16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Так, частиною 2 статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
За приписами ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так, як зазначалось судом вище, право власності на спірний транспортний засіб - автомобіль Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» у зв'язку із закінченням строку дії договору фінансового лізингу та сплатою лізингоодержувачем усієї суми лізингових платежів.
Разом з тим, як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №51718330 від 15.03.2017, автомобіль Skoda Fabia, д.н.з.АА1516СХ, номер шасі TMBGD46Y98B450138 перебуває під обтяженням, зареєстрованим у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Київською обласною філією державного підприємства «Інформаційний центр» 30.05.2008 за №7294346. Обтяжувачем є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
За приписами ст.42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб. Держатель Державного реєстру виконує такі функції, зокрема, організує ведення Державного реєстру; приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до ч.3 ст.44 вказаного Закону, після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
За таких обставин, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту прав власника вказаного рухомого майна є усунення перешкод у користуванні спірним транспортним засобом шляхом вилучення з державного реєстру обтяжень рухомого майна об'єкту обтяження, вказаного транспортного засобу, шляхом зобов'язання відповідача за зустрічним позовом, подати відповідну заяву реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна в порядку, визначеному чинним законодавством України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору за подання первісного позову покладаються на позивача, разом з тим витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 126, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00029019) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34; ідентифікаційний код 30178004) транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з.АА1516СХ, номер кузова TMBGD46Y98B450138.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00029019) вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна об'єкт обтяження «інший транспортний засіб «Skoda Fabia», д.н.з.АА1516СХ, номер кузова TMBGD46Y98B450138» шляхом подання відповідної заяви реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00029019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34; ідентифікаційний код 30178004) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3524 (три тисячi п'ятсот двадцять чотири) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 27.07.2018
Суддя Я.В. Маринченко