номер провадження справи 5/57/18
23.07.2018 Справа № 908/950/18
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соловйовій А.С., розглянувши матеріали справи
За позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТОН" (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд.1; код ЄДРПОУ 23853490)
про стягнення 91 010,00 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Сосновська А.Ю., довіреність № 01/03-20/00379 від 12.02.2018 р.
Від відповідача: Прокопенко І.Г., довіреність № 08/018 від 11.12.2017 р.
22.05.2018 р. до господарського суду Запорізької області від Запорізької міської ради надійшла позовна заява від 11.05.2018 р. за вих. №01/03-20/01125 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТОН" про стягнення 91 010,00 грн.
Ухвалою суду від 25.05.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/950/18 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/57/18, судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 25.06.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явка у судове засідання представників сторін визнана обов'язковою. Судом у судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви. 18.07.2018 р. судом оголошено перерву до 24.07.2018 р., про що представники сторін повідомлені про час, дату та місце наступного судового засідання під розписку. Ухвалою від 19.07.2018 р. у зв'язку із виробничою необхідністю перенесено судове засідання з 24.07.2018 р. об 11 год. 00 хв. на 23.07.2018 р. о 10 год. 30 хв. В судовому засіданні 23.07.2018 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Оберіг".
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві 27.04.2012р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за №ЗП08312065920 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва: "Реконструкція нежитлового приміщення №41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ А-5) під магазин непродовольчих товарів за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, пр. Леніна, 200". Код об'єкта будівництва - 1230.1. За державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - торгові центри, універмаги, магазини. Замовник будівельних робіт - відповідач. 28.08.2013 р. за №ЗП143132290057 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідачем не було прийнято участі у створені та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя і не перераховано до місцевого бюджету міста Запоріжжя кошти пайової участі. 24.11.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою добровільного виконання простроченого зобов'язання. Однак, відповідачем вимогу не було виконано. Таким чином, відповідачем завдано збитки територіальній громаді м. Запоріжжя в розмірі не отриманих коштів пайової участі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 144 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 15, 16, 22, 611, 612, 623, 638, 640-642, 646, 649, 1166 ЦК України, ст.ст. 4, 20, 42, 46, 56, 73, 91, 124, 162, 163, 164, 171, 172 ГПК України, ст.ст. 10, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 91 010,00 грн. та судові витрати в розмірі 1 762,00 грн.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві від 14.06.2018 за вих. №87ю на позовну заяву, зазначивши, що 28.08.2013 р. Інспекцією ДАБК в Запорізькій області зареєстрована за №ЗП143132290057 декларація ТОВ «ЮНІТОН» про готовність об'єкта до експлуатації за об'єктом будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення №41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ.А-5) у будинку №200 по пр.Леніна в м.Запоріжжя під магазин непродовольчих товарів». Позивач зазначив, що будинок №200 по пр. Соборному (колишня назва Леніна) в м. Запоріжжя є багатоповерховім житловим будинком. Відповідно до ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 05.07.2013р., чинній на час проведення реконструкції) об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Зазначена стаття не відносить до об'єктів будівництва «нежитлові приміщення». Відповідно до п.1 ч.1 Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого та введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. №507 визначено терміни споруди і будівлі. Додаток «Б» ДБН В.2.2-15-2005 визначає поняття «нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин». Зазначена норма кореспондується з поняттями, наведеними у ст. у ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції від 18.11.2012р., чинній на час проведення реконструкції) та ст.1 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку», а саме: нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна. Реєстрація об'єкта «нежитлового приміщення» здійснюється відповідно до ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 04.07.2012р., чинній на час проведення реконструкції). Отже, нежитлове приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Аналіз законодавства приводить до висновку, що поняття «будівля», «споруда», «нежитлове приміщення» не є тотожними, а навпаки характеризують окремі об'єкти з певними критеріями визначеності, які виступають самостійними об'єктами цивільно-правових відносин. Враховуючи, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не відносить «нежитлове приміщення» до об'єктів будівництва та не містить граничних розмірів пайової участі для «нежитлового приміщення», у ТОВ «ЮНІТОН» був відсутній обов'язок оплачувати внесок за пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту за об'єктом «нежитлове приміщення». Крім того, наданий позивачем розрахунок збитків, який ґрунтується на граничному розмірі, встановленого законодавством для «нежитлових будівель та споруд», є недоречним для об'єкта «нежитлове приміщення». Позивачем не вжито жодних заходів щодо звернення до відповідача з пропозицією укладання відповідного договору на підставі ст. 641 ЦК України. Також, навіть, під час звернення Департаменту архітектури та містобудування ЗМР до відповідача листом №750/15 від 15.07.2015 р. не надходило жодних пропозиції про сплату пайового внеску або укладання договору. Таким чином, законодавство прямо не передбачає пайової участі замовників об'єктів будівництва «нежитлових приміщень», а також відсутності будь-яких пропозицій з цього приводу з боку уповноважених органів місцевого самоврядування, тому відсутня вина ТОВ «ЮНІТОН» у порушенні зобов'язання укласти договір та сплатити пайовий внесок. Крім того, відповідач не здійснював забудову земельної ділянки та не повинен був укладати договір про пайову участь під час реконструкції нежитлового приміщення №41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ.А-5) у будинку №200 по пр. Леніна в м.Запоріжжя. Отже, ТОВ «ЮНІТОН» не здійснювало цивільного правопорушення, тому не може бути притягнено до відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди. Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. З урахуванням викладеного просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивачем було надано до матеріалів справи письмову відповідь від 25.06.2018 р. на відзив та клопотання про залучення додаткових пояснень по суті спору від 18.07.2018 р. в яких зазначено, що відповідач, як замовник об'єкту будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення № 41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ. А-5) під магазин непродовольчих товарів за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, пр. Леніна, 200» є суб'єктом правовідносин щодо прийняття пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста. Також вважає, що Запорізька міська рада звернулась до суду за захистом порушених прав та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя в строк, що не перевищує трьох років, тобто, до спливу строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 24.12.2012 р. № 77 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.
Згідно з пунктом 3 цього рішення, ЗМР вирішила доручити управлінню з питань земельних відносин міської ради при підготовці проектів рішень міської ради про відведення земельних ділянок для будівництва передбачити обов'язок землекористувача щодо укладання договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 4 рішення вирішено Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області надавати до виконавчого комітету Запорізької міської ради інформацію щодо суб'єктів, які подали на реєстрацію до інспекції декларацію про готовність об'єкту до експлуатації або заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката з визначенням кошторисної вартості будівництва об'єкту.
В пунктах 1.4, 1.5 Порядку вказано, Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжі, зобов'язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, крім випадків, передбачених п. 5 даного Порядку. (п.1.4.) Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя коштів для створення і розвитку вищезазначеної інфраструктури.
В пункті 2.2 Порядку визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста Запоріжжя з урахуванням інших передбачених цим Порядком відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Згідно з п. 2.4. Порядку, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Запоріжжя та спірні питання, що виникають з його визначенням, розглядаються на погоджувальній комісією, шляхом погодження договору про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та розрахунку величини пайової участі. Проекти даних документів готує та подає на розгляд погоджувальної комісії департамент архітектури та містобудування міської ради.
В пункті 3.1. Порядку передбачено, що договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (у відповідності до нормативів для одиниці створеної потужності) або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до п. 3.3. Порядку, Замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.
У пункті 3.5. Порядку визначено, що проект договору погоджується на погоджувальній комісії та передається департаментом архітектури та містобудування міської ради на підпис міському голові разом з протоколом погоджувальної комісії.
Відповідно до п. 4.2. Порядку, кошти для фінансування розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури перераховуються до бюджету розвитку м. Запоріжжя.
У пункті 4.3. порядку визначено, що Департамент фінансової та бюджетної політики міської ради за даними виписок органу державної казначейської служби щомісячно до 5-го числа надає департаменту архітектури та містобудування міської ради інформацію про надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя в розрізі платників.
Пунктом 4.5. Порядку передбачено, що контроль за виконанням умов договорів про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя здійснює департамент архітектури та містобудування міської ради.
До вказаного Порядку затверджено Додаток №1 «Нормативи для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя для одиниці створеної потужності», Додаток №2 «Розрахунок розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя на підставі затвердженої в установленому порядку проектної документації», також проект договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.
19.01.2013 р. рішення ЗМР від 24.12.2012 р. №77 оприлюднене в офіційному виданні Запорізької міської ради - газеті «Запорозька Січ».
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
27.04.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за № ЗП08312065920 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення № 41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ. А-5) під магазин непродовольчих товарів за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, пр. Леніна, 200». Код об'єкта будівництва - 1230.1. Категорія складності III. За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - торгові центри, універмаги, магазини.
Замовник будівельних робіт - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» (ЄДРПОУ 23853490).
28.08.2013 р. за № ЗП143132290057 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Замовник будівельних робіт - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» (ЄДРПОУ 23853490).
В пункті 11.1 Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію вказано: не потрібно згідно з п. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
У пункті 15 Декларації зазначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 910,1 тис. грн., у т.ч.: витрати на будівельно-монтажні роботи 800,5 тис. грн.., витрати на машини, обладнання та інвентар 109,5 тис. грн. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію 1869 тис. грн., у т.ч. витрати на будівельно-монтажні роботи 1306,9 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 196,7 тис. грн.
З матеріалів справи також вбачається, що Державна фінансова інспекція в Запорізькій області направила в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради Вимогу від 12.06.2015 р., в якій зазначено, що відповідно до п. 1.4.1. Плану контрольно-ревізійної роботи Держфініспекції в Запорізькій області на II квартал 2015 року проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 р. по 01.04.2015 р. Повідомлено, що в ході проведення зазначеної ревізії досліджується питання дотримання вимог законодавства щодо визначення розміру та сплати пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя. У зв'язку з вищевикладеним, направлено розрахунки розмірів збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовниками об'єктів на території м. Запоріжжя, щодо яких подано декларації про готовність до експлуатації протягом 2013, 2014 років та січня-березня 2015 року, підготовлені на підставі інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, яка направлена Департаменту разом із вимогою від 03.06.2015 р. Розрахунки направлені для ознайомлення, перевірки на відповідність вимогам Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 10.09.2014 р. № 40, та підписання. В цій вимозі інспекція прохала забезпечити погодження розрахунків сум збитків на погоджувальній комісії у відповідності да п. 7.4. Порядку та повідомити до 19.06.2015 р. із наданням копій підтверджуючих документів. Також, зазначено, що ці вимоги є законними, відповідно до п. 4, п. 6 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 р. №2939-ХII (зі змінами) та п. 18, п. 21 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.04.2006 р. № 550 (зі змінами).
Відповідно до Довідки про розмір збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовниками об'єктів на території м. Запоріжжя щодо яких подано декларації про готовність до експлуатації протягом 2013 р. в Графі 122 міститься запис ЗП 143132290057, Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, Реконструкція нежитлового приміщення № 41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ. А-5) під магазин непродовольчих товарів за адресою: 69035, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, пр. Леніна, 200», замовник - ТОВ «Юнітон», Запорізька область, кошторисна вартість об'єкту будівництва - 910,100 тис. грн., технічний нагляд - ІТ №003430, розмір збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі - 91,010 тис. грн.
Вказану Вимогу було направлено до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради з додатками на 39 аркушах.
13.07.2015 р. Державної фінансовою інспекцію в Запорізькій області складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 р. по 01.04.2015 р. щодо дотримання вимог законодавства щодо визначення розміру та сплати пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.
В ході перевірки було, зокрема, встановлено наступне: «Згідно наданої Департаментом фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради інформації, у 2012 році кошти пайової участі у розвитку інфраструктури до бюджету міста Запоріжжя не надходили. …
Згідно наданих до ревізії документів, встановлено, що відповідно до протоколів засідань погоджувальної комісії від 16.01.2015 р., 23.01.2015 р., 30.01.2015 р., 06.02.2015 р., 13.02.2015 р., 20.02.2015 р., 27.02.2015 р., 13.03.2015 р. на відповідних засіданнях розглянуто проекти вимог про сплату сум збитків в кількості 91 вимога на загальну суму збитків 3 251 682,70 грн. та доручено Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради надати проекти цих вимог на підпис міському голові; після підпису проектів вимог міським головою передати їх Виконавчому комітету міської ради для відправлення замовникам у встановленому порядку.
Проте, згідно документів, наданих до ревізії, Департаментом підготовлено та направлено за підписом міського голови 55 вимог про сплату сум збитків, нанесених місцевому бюджету внаслідок несплати пайової участі в загальній сумі 819 344,70 гривень.
Отже, протягом січня-березня 2015 року Департаментом не забезпечено в повному обсязі виконання рішень погоджувальної комісії в частині направлення вимог про сплату збитків 36 забудовникам на загальну суму 2 432 338,00 грн., відповідно до вищеперелічених протоколів. …
Таким чином, протягом січня-березня 2015 року Департаментом не забезпечено в повному обсязі виконання рішень погоджувальної комісії щодо направлення вимог про сплату збитків 34 забудовникам на суму 2 409 638,00 гривень. …
Департаментом не дотримано вимоги ст. 144 Конституції України від 28.06.1996 р., ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР та п. 7.5. Порядку № 40. …
Відповідальність за не забезпечення в повному обсязі виконання рішень погоджувальної комісії в частині направлення вимог про сплату збитків 36 забудовникам на загальну суму 2 432 338,00 грн., несуть колишній заступник директора департаменту - начальник відділу будівництва та інвестиційного розвитку міста Департаменту Яшина О.Б. в період з 01.01.2015 р. по 13.03.2015 р., та головний спеціаліст відділу .будівництва та інвестиційного розвитку міста Департаменту Сергієнко О,Є. в період виконання обов'язків начальника відділу будівництва та інвестиційного розвитку міста Департаменту з 16.03.2015 р. по 31.03.2015 р.
Несплата забудовниками, яким не направлено вимоги про сплату збитків, пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя є порушенням п.4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI, п. 1.4. Порядку № 77, п. 1.4. Порядку № 40, що призвело до недоотримання бюджетом міста Запоріжжя (а саме бюджетом розвитку) коштів в період з 01.01.2015 по 01.04.2015 в сумі 2 409 638,00 грн. та завдання збитків на відповідну суму. …
Крім того, 12.06.2015 р. Департаменту направлено розрахунки розмірів збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовниками об'єктів на території м. Запоріжжя, щодо яких подано декларації про готовність до експлуатації протягом 2013, 2014 років та січня-березня 2015 року, підготовлені на підставі інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, яка направлена Департаменту разом із вимогою від 03.06.2015 р. Розрахунки направлено для ознайомлення, перевірки на відповідність вимогам Порядку № 40, підписання та забезпечення погодження розрахунків сум збитків на погоджувальній комісії у відповідності до п. 7.4. Порядку, до 19.06.2015 р. …
В ході ревізії головним спеціалістам відділу будівництва та інвестиційного розвитку міста. Департаменту Сергієнку О.Є., Валящуку В.В. та Метрик С.П. задані питання щодо надання пояснень (про замовників об'єктів будівництва, відносно яких станом на 01.04.2015 не укладено договори про пайову участь та не визначено розмір збитків від її не сплати) з приводу не укладання договорів про пайову участь при наданні Департаментом містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки замовникам, як це передбачено п. 3.1. Порядку № 77; а також з приводу не здійснення розрахунків збитків, що становлять розмір пайової участі (у разі отримання Департаментом інформації про реєстрацію декларацій про готовність до експлуатації відповідних об'єктів).
Головними спеціалістами відділу будівництва та інвестиційного розвитку міста Департаменту пояснено, що відповідь на питання про не укладення договорів знаходиться поза межами їх повноважень, а з приводу не здійснення розрахунків збитків, - що робота по залученню замовників будівництва до пайової участі (в межах своїх повноважень) проводиться згідно вимог Держфінінспекщї в Запорізькій області, наданих в ході проведення ревізії. …
Статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено обов'язок забудовника отримати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (окрім тих, які включені до переліку об'єктів, для проектування яких містобудівні умови і обмеження забудови не надаються, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 р. № 109).
Згідно п. 3.1 Порядку №77, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста має укладатись під час надання Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (у відповідності до нормативів створеної потужності) або після надходження до Виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно п. 2.4 Порядку №77, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя та спірні питання, що виникають з його визначенням, розглядаються на погоджувальній комісії, шляхом погодження договору про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та розрахунку величини пайової участі. Проекти даних документів готує та подає на розгляд погоджувальної комісії Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради,
Згідно п. 2.1 Порядку №77, у разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкту не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених нормативів для одиниці створеної потужності, яка відповідає одному квадратному метру об'єкту.
Площі ж майбутніх об'єктів будівництва визначені в містобудівних умовах, які забудовники отримують у Департаменті архітектури та містобудування Запорізької міської ради, що дає змогу розрахувати розмір пайової участі на підставі даних, наявних в Департаменті.
Таким чином, в період дії Порядку № 77 з 24.12.2012 р. по 10.09.2014 р., Департамент мав можливість розрахувати розмір пайової участі забудовників у разі не укладення договорів останніми у добровільному порядку.
З урахуванням зазначеного, особою, відповідальною за розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя в період з 24.12.2012 р. по 13.03.2015 р. є колишній заступник директора Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради - начальник відділу будівництва та інвестиційного розвитку міста Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради Яшина О.Б.
Ревізією даного питання встановлено порушень на суму 22 900 084,34 грн. Загалом ревізією встановлено порушень, що призвели до втрат на гадану суму 22 921 116,28 грн., а саме зайво сплачено кошти за опалення в сумі 21 031,94 грн., недоотримання бюджетом міста Запоріжжя надходжень від пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Запоріжжя в сумі 22 900 084,34 грн.»
При дослідження встановлених в Акті ревізії обставин, суд встановив, що до цього Акту були долучені відповідні додатки, на які посилається інспекція, однак позивач не надав суду додатків до цього Акту.
24.11.2015 р. Запорізька міська рада в інтересах територіальної громади міста Запоріжжя направила на адресу ТОВ "ЮНІТОН" вимогу від 19.11.2015 р. за вих. № 01/02-21/04594 про сплату суму збитків в розмірі внеску пайової участі - 91 010,00 грн. До вимоги додано розрахунок збитків, а також встановлено строк виконання цієї вимоги - двадцятиденний термін з дня отримання вимоги. Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 24.11.2015 р. та фіскальним чеком №3777 від 24.11.2015р.
Однак, відповідачем зазначену вимогу залишено без задоволення.
Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідач не прийняв участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя і не перерахував до місцевого бюджету міста Запоріжжя кошти пайової участі відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв'язку із чим територіальній громаді міста Запоріжжя завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі.
Згідно із статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.
Статтею 224 ГК України, яка кореспондується із статтею 623 ЦК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно з частиною другою статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.
Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції з 15.04.2012 р. станом на 27.04.2012 р. на дату реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У частині 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. (Частина третя статті 40 набирає чинності з 1 січня 2013 року - див. підпункт 3 пункту 1 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону)
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Отже, аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.
Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов'язання, відповідальність за невиконання такого зобов'язання передбачена законодавством.
Так, невиконання зобов'язання з укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк (не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію або від відповідальності за порушення обов'язку прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 р. у справі № 3-1323гс16, постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 р. у справі №331/801/16-ц.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до статей 2, 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.
Відповідно до п. 1 ч. 1 Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого та введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. №507 визначено терміни споруди і будівлі, а саме:
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином, зокрема, обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання.
Відповідно до Державний будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» зазначено, що ці норми поширюються на проектування нових і реконструкцію житлових будинків.
У п. 2.50 розділу «Нежитлові поверхи (приміщення)» ДБН В.2.2-15-2005 передбачено, що «у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування та інш…».
У Додатку «Б» ДБН В.2.2-15-2005 визначено поняття «нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин».
Зазначена норма кореспондується з поняттями, наведеними у ст. у ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції від 18.11.2012 р., чинній на час проведення реконструкції) та ст.1 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку», а саме:
нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Реєстрація об'єкта «нежитлового приміщення» здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 04.07.2012 р., чинній на час проведення реконструкції), де наведено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
На вищезазначений реконструйований об'єкт будівництва «нежитлове приміщення №41, загальною площею 278,8 кв.м. за адресою м.Запоріжжя, пр. Соборний (колишня назва Леніна), 200 зареєстровано право власності за ТОВ «ЮНІТОН» (свідоцтво про право власності від 06.11.2013 р., індексний номер 12334439).
Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
У частині 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:
1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;
2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Аналогічні приписи містить п. 2.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого Рішенням двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 24.12.2012р. №77.
Отже, чинне законодавство пов'язує розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста не лише з вартістю будівництва але й безпосередньо з самим об'єктом, тобто з його функціональним призначенням і встановлює граничний розмір для певних об'єктів будівництва, а саме: 1) для нежитлових будівель та споруд; 2) житлових будинків.
Посилання відповідача, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не відносить «нежитлове приміщення» до об'єктів будівництва та не містить граничних розмірів пайової участі для «нежитлового приміщення», отже у ТОВ «ЮНІТОН» був відсутній обов'язок оплачувати внесок за пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту за об'єктом «нежитлове приміщення», суд до уваги не приймає, оскільки в пункті 5.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (далі - Порядок), затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012. визначено перелік замовників будівництва, які звільняються від сплати пайової участі, однак об'єкт будівництва відповідача не має ознак об'єктів, замовники яких звільняються від пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво будівель і споруд включає в себе: нове будівництво, реконструкцію, реставрацію і капітальний ремонт.
Отже, реконструкція, здійснена ТОВ «ЮНІТОН» охоплюється законодавчим визначення забудови, виходячи із наведених положень законодавства.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.05.2018 р. у справі №908/6328/15.
Проте, суд зазначає, що обов'язок прийняти участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя у відповідача виник з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - 27.04.2012 р., отже ТОВ «ЮНІТОН» на виконання п. 3.3. Порядку, зобов'язаний був звернутися з заявою до міського голови щодо укладанням відповідного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.
Разом з тим, рішенням сьомої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради від 30.06.2016 р. №56 вирішено внести зміни до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 р. №77 «Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, виклавши його у новій редакції.
Відповідно до абз. 2 п. 1.2. Порядку, дія цього порядку не розповсюджується на замовників, що здійснюють на території м. Запоріжжя капітальний ремонт, реставрацію об'єктів будівництва, технічне переоснащення, реконструкцію без отримання містобудівних умов та обмежень (згідно переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, вказаному у наказі Мінрегіонбуд №109 від 07.07.2011 р.).
Пункт 25 наказу Мінрегіонбуд №109 від 07.07.2011 р. (втратив чинність 26.12.2017 р.) передбачав, що містобудівні умови та обмеження не надаються у разі реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.
На цей час аналогічна норма міститься в пункті 25 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 р. № 289.
У Розділі 2 Порядку, визначено поняття «забудова земельної ділянки» - розміщення об'єктів будівництва на одній чи декількох земельних ділянках шляхом здійснення нового будівництва або реконструкції зі зміною геометричних розмірів та/або функціонального призначення об'єкта.
Посилання позивача на те, що замовник реконструкції об'єкту будівництва без виходу за межі існуючих розмірів зобов'язаний виконати вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», судом до уваги не приймається, оскільки, враховуючи, що у п. 13 «Інформація про містобудівні умов та обмеження забудови земельної ділянки» Декларації про початок виконання будівельних робіт від 25.04.2012 р. зазначено, що не потрібно згідно п. 25 Наказу №109 від 07.07.2011 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, тобто містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відповідачу не надавались, отже відповідачем було проведено реконструкцію нежитлового приміщення без змін його зовнішньої конфігурації.
В пункті 3.21 розділу 3 Державних будівельних норм «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ДБН А.2.2-3:2014 визначено, що реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Суд зазначає, що пункт 25 наказу Мінрегіонбуд «Про затвердження переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються» №109 від 07.07.2011 р. був чинний на момент прийняття Запорізькою міською радою рішення двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради від 24.12.2012 р. № 77 про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.
В подальшому, Запорізькою міською радою приймалося рішення від 30.06.2016 р. №56, яким фактично абз. 2 п. 1.2. Порядку приведено у відповідність до норм пункту 25 наказу Мінрегіонбуду №109 від 07.07.2011 р. відносно того, що дія цього порядку не розповсюджується на замовників, що здійснюють на території м. Запоріжжя, зокрема, реконструкцію без отримання містобудівних умов та обмежень.
Таким чином, на теперішній час Запорізька міська рада привела у відповідність з діючим законодавством Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя, і звернулась з позовом до суду на підставі редакції Порядку, затвердженого рішенням ЗМР від 24.12.2012 р. № 77, яке втратило чинність.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач не здійснював забудову земельної ділянки та не повинен був укладати договір про пайову участь під час реконструкції нежитлового приміщення №41 та частини нежитлового приміщення ХІ/А (літ.А-5) у будинку №200 по пр. Леніна в м. Запоріжжя.
Висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.04.2018 р. у справі № 331/801/16-ц, від 26.04.2018 у справі № 908/6327/15 та від 07.05.2018 у справі № 908/6328/15 не приймаються в якості обов'язкового застосування в аналогічних правовідносинах, оскільки у вказаних постановах суду оцінка пункт 25 наказу Мінрегіонбуду «Про затвердження переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються» №109 від 07.07.2011 р. не надавалась, а тому їх не можна вважати такими, що прийняті в аналогічних правовідносинах.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що виконавчий орган ЗМР - Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради ще з 05.09.2013 р. могло бути відомо про відсутність договору та несплату ТОВ «ЮНІТОН» пайової участі. Про обізнаність з цього питання також свідчить лист Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради №750/15 від 15.07.2015 р., направлений на адресу відповідача. Позивач, як представницький орган територіальної громади, в особі своїх уповноважених органів міг дізнатися про порушення права на отримання пайового внеску та спричинення збитків громаді після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації 28.08.2013 р. З цього часу сплило майже п'ять років. Про своєчасну обізнаність позивача з цього питання свідчить вимога про сплату збитків від 19.11.2015р. №01/02-21/04594, яка була заявлена у межах строку позовної давності. Таким чином, строк позовної давності для стягнення з відповідача збитків на час звернення позивача з цим позовом сплив, а позивач без поважних причин не звернувся до суду за захистом порушених прав в межах строку позовної давності. На підставі викладеного, просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог Запорізької міської ради та відмовити в задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.
Представник позивача надав суду письмове клопотання від 17.07.2018 р., в якому зазначено, що з офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України можна отримати інформацію тільки у разі, якщо уповноваженому органу відомо про проходження реєстрації відповідного дозвільного документу. Після реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації інспекція архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області має сформувати дані для внесення до єдиного реєстру та передати їх Державній архітектурно-будівельній інспекції України. Період для формування даних нормативно не визначений. Після передачі сформованих даних від територіального органу до Державної архітектурно-будівельної інспекції, знов формуються дані для внесення їх до Реєстру безпосередньо Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Строки для формування даних та внесення їх до Реєстру нормативно не визначені. Таким чином, час з якого інформацію можна фактично отримати на офіційному веб-сайті з моменту фактичної реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації визначити не можливо. Саме тому згідно зі статтями 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 06.07.2013 р.) і покладено обов'язок повідомляти уповноважені органи місцевого самоврядування про початок будівельних робіт та готовність об'єкта до експлуатації на замовника будівництва. Крім того, зазначає, що Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області є виконавчим органом державної влади. Запорізька міська рада та Виконавчий комітет Запорізької міської ради є виконавчими органами місцевого самоврядування. Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області непідконтрольна виконавчим органами місцевого самоврядування. Запорізька міська рада, який виконавчий орган місцевого самоврядування не має повноважень для зобов'язання Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області надавати інформацію. Пункт 4 рішення № 77 містить рекомендаційний характер та пропонує взаємодію між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Таким чином, 05.09.2013р. позивач не знав та не міг узнати, що відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порушив права та інтереси територіальної громади міста Запоріжжя. Отже, позивач не знав та не міг знати, що права та інтереси територіальної громади міста Запоріжжя фактично порушені з 28.08.2013р. - дата реєстрації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларації про готовність об'єкта до експлуатації. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності у цій справі.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4 рішення ЗМР від 24.12.2012 р. № №77 вирішено Інспекції архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області надавати до виконавчого комітету Запорізької міської ради інформацію щодо суб'єктів, які подали на реєстрацію до інспекції декларацію про готовність об'єкту до експлуатації або заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката з визначенням кошторисної вартості будівництва об'єкту.
Відповідно до п. 4.2. Порядку, затвердженого рішенням ЗМР від 24.12.2012 р. № №77 кошти для фінансування розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури перераховуються до бюджету розвитку м. Запоріжжя.
У пункті 4.3. Порядку, затвердженого рішенням ЗМР від 24.12.2012 р. № №77 визначено, що Департамент фінансової та бюджетної політики міської ради за даними виписок органу державної казначейської служби щомісячно до 5-го числа надає департаменту архітектури та містобудування міської ради інформацію про надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя в розрізі платників.
Як встановлено в Акті ревізії від 13.07.2015 р. та вбачається з Вимоги від 12.06.2015 р. Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, яка адресована в.о. директора Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, в яких існують посилання на вимогу від 03.06.2015 р., адресовану Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради з інформацією Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області про завдані збитки забудовниками, що не сплатили пайову участь, але зареєстрували декларації про готовність до експлуатації об'єктів будівництва.
Крім того, у тексті акту перевірки Держфінінспекції вказано, що протягом січня -березня 2015 р., відбувалися погоджувальні комісії, на яких розглянуто проекти про сплату сум збитків в кількості 91 вимоги, але направлено забудовникам було лише 55 вимог, а до ТОВ «ЮНІТОН» лише у листопаді 2015 р.
Як вже було зазначено вище, в Акті ревізії містяться посилання на відповідні додатки, однак позивач не надав суду вказаних документів, а тому суд розцінює це як недобросовісне виконання позивачем свого процесуального обов'язку щодо подання доказів.
Враховуючи висновки Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про те, що в період дії Порядку № 77 з 24.12.2012 р. по 10.09.2014 р., Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради мав можливість розрахувати розмір пайової участі забудовників у разі не укладення договорів останніми у добровільному порядку, то судом встановлено, що позивач про порушення свого права мав дізнатися не 12.06.2015 р., як він зазначає, і не 03.06.2015 р., тобто з вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області щодо здійснених розрахунків розмірів збитків, нанесених місцевому бюджету, внаслідок несплати пайової участі замовниками об'єктів на території м. Запоріжжя, а значно раніше в межах наданих йому повноважень, а саме: з урахуванням положень вказаного вище Порядку, Запорізька міська рада мала бути обізнана з фактом реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та фактом несплати відповідачем коштів пайової участі, оскільки контроль за виконанням Порядку №77 покладено на: відповідно до п. 5 Рішення ЗМР від 24.12.2012 р. №77 першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Свіркіна Д.О., заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Гладченка С.М. та постійну комісію з питань комунальної власності, ресурсів, приватизації та земельних відносин (Полюсов В.В.); згідно з п. 4.5. Порядку №77, контроль за виконанням умов договорів про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя здійснює департамент архітектури та містобудування міської ради.
Отже, Запорізька міська рада повинна була належним чином організувати свою діяльність з контролю за виконанням Порядку №77 та забезпечувати належне виконання керівництвом та працівниками Департаменту архітектури та містобудування міської ради. їх посадових обов'язків.
Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-2469цс16, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2018 р. у справі №904/8637/17.
Таким чином, суд зазначає, що позивач повинен був знати (міг довідатися) та належним чином контролювати порядок та строки оформлення договорів пайової участі, які повинні бути укладені з замовниками будівельних робіт відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, затвердженого рішенням ЗМР від 24.12.2012 р. №77, а тому невиконання позивачем свого обов'язку, передбаченого законом, не звільняє його від відповідальності за дотримання строків позовної давності.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів переривання строку позовної давності або клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності.
Отже, судом встановлено, що з цим позовом Запорізька міська рада звернулась до суду 22.05.2018 р., а про порушення свого права позивач міг дізнатися значно раніше ніж за 3 роки до дати звернення з цим позовом, а саме ще у 2013-2015 роках до 22.05.2015 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, оскільки позивачем пропущено трирічний строк для подання позовної заяви до суду.
Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на спростування фактів встановлених судом, а тому його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного вище.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 27.07.2018 р.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.