Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"24" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/378/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
за участю представника позивача: Невисевич М.В.- директор, згідно наказу № 3-к від 23.01.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
до Фізичної особи-підприємця Муравської Ірини Юріївни
про стягнення 15556,20 грн.
Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" подано позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця Муравської І.Ю. неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельного майданчику № 204 та торгівельного майданчику №204/1 у розмірі 2828,40 грн. та заборгованісті по орендній платі в сумі 12727,80 грн.
Ухвалою від 18.05.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.06.2018.
Ухвалою від 26.06.2018 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2018.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договорів оренди № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014 в частині сплати орендних платежів. Вказує, що у позивача існує заборгованість перед відповідачем за укладеними договорами за період з жовтня 2015 по грудень 2017 в загальному розмірі 12727,80 грн.
Крім того позивач вказує, що відповідач на письмову вимогу позивача про розірвання договорів та повернення об'єктів оренди такі не повернув, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 785 ЦК України нарахована неустойка за час прострочення користування річчю в подвійному розмірі за період з 01.01.2018 по 01.04.2018, яка становить 2828,40 грн.
Відповідач в судове засідання не з'явився. 09.07.2018 на адресу суду повернулась ухвала від 26.06.2018 з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 42-45).
Дана ухвала направлялась на адресу відповідача: м. Коростишів, вул. 30 років Перемоги, будинок 2 (адреса зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за юридичною адресою, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд-
Відповідно до п.1.1 Статуту, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.
Згідно п.1.2 Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.03р., протокол №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".
Відповідно до пп. 2.3.2 та 2.3.3. п. 2.3 Статуту, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організація, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги з надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.
В своїй діяльності ПР "Кооперативний ринок" керується статутом та Правилами торгівлі на ПР "Кооперативний ринок", затвердженими сесією Коростишівської міської ради за № 762 від 03.04.2014
Відповідно до п. 19 Правил торгівлі адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається термін угоди, асортимент товарів, що реалізуються, розташування місця, умови оренди торгового місця, розмір та порядок оплати за оренду майна.
31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Муравською Іриною Юріївною (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 1 (а.с 12).
За умовами п. 1.1. Договору, предметом договору є торгівельний майданчик № 204, загальною площею 7 кв.м., місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку.
Крім того, 01.03.2014 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Муравською Іриною Юріївною (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 446.
Згідно п. 1.1 даного договору, предметом договору є торгівельний майданчик (виносний стіл) № 204/1, загальною площею 1кв.м., місце знаходження якого зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (далі- об'єкт оренди).
Відповідно до п. 1.3 даних Договорів, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.
За умовами п. 2.1, укладених між сторонами договорів, Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п.6.
Додатковою угодою від 17.12.2014 до договору оренди № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014 від 31.12.2013 сторонами вирішено пролонгувати договори оренди № 1 та № 446 на термін з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с. 14).
В подальшому договори № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014 були пролонговані на підставі ст. 764 ЦК України на термін з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Пунктом 3.1. договору № 1 від 31.12.2013 сторони визначили, що орендна плата складає 403,90 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до п. 3.1 договору № 446 від 01.03.2014 сторонами погоджено, що орендна плата складає 67,50 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до п. 4.3.3 Договорів, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як вбачається з прибуткових касових ордерів, розрахунки відповідачем були проведені за договорами оренди за період з січня по вересень 2015 року в загальній сумі 42472,60 грн. (а.с. 15-19).
Позивач вказує, що орендар неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача станом на 01.01.2018 існує заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2015 по грудень 2017 року в сумі 12727,80 грн.
Листом № 30 від 09.01.2018 орендодавцем (позивачем) на адресу відповідача було надіслано претензію, в якому орендодавець попередив орендаря (відповідача) про те, що не має наміру пролонговувати договір № 1 та № 446 на 2018 рік у зв'язку з неналежним виконанням умов договору орендарем. Просив орендаря у відповідності до вимог ч.1 785 ЦК України звільнити торгівельні майданчики № 204 та № 204/1. Попередив орендаря про нарахування неустойки в подвійному розмірі за час користування орендованим майном за час прострочення (а.с. 21).
Дану претензію орендарем (відповідачем) отримано 10.01.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22).
Згідно п. 4.3.8 договорів, у разі припинення або розірвання договору, орендар у 7-ми денний термін зобов'язується звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.
Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, заборгованості з орендної плати не сплатив та об'єкту оренди позивачу не повернув.
Враховуючи, що відповідач добровільно заборгованість з орендної плати в сумі 12727,80 грн. не сплатив , позивач з даною вимогою звернувся до суду.
Крім того позивач, вважаючи договір оренди розірваним з 01.01.2018 та враховуючи, що відповідач не повернув предметів оренди за договорами, на підставі ст.ст. 785 ЦК України заявив вимогу про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчика за час прострочення в сумі 2828,40грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надавши правову оцінку правовідносинам, які склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди № 1 від 31.12.2013, договору оренди № 446 від 01.03.2014 та додаткової угоди до даних договорів від 17.12.2014.
Відповідно до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Сплата наймачем орендної плати у встановлений строк є обов'язком, який випливає з положень ст.759, 762 ЦК України та умов договору.
Водночас, порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п.п. 3.1 укладених договорів визначили порядок та строк сплати орендної плати, а саме орендар зобов'язався щомісячно до 10 числа місяця, за який проводиться оплата, вносити орендну плату в розмірі 403,90 грн. (за договором № 1 від 31.12.2013) та в розмірі 67,50 грн. (за договором № 446 від 01.03.2014).
Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та у строки, встановлені договорами не провів розрахунки з позивачем за оренду майна за період з жовтня 2015 року по грудень 2017 року в загальній сумі 12727,80грн., з яких заборгованість за договором № 1 від 31.12.2013 становить 10905,30 грн., заборгованість за договором оренди № 446 від 01.03.2014 становить 1822,50 грн.
Станом на день вирішення спору в суді заборгованість відповідача не змінилась та становить в загальному розмірі 12727,80 грн. Доказів оплати заборгованості у вказаному розмірі матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 12727,80 грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 2828,40 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення, заявленої на підставі ст. 785 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України орендодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач своїм листом від 09.01.2018 відмовився від договору у зв'язку з тим, що ФОП Муравська І.Ю. не сплачувала орендну плату протягом тривалого часу.
Матеріалами справи підтвердженого, що вказану претензію відповідач отримала 10.01.2018 (а.с. 22).
Таким чином, враховуючи положення норм ч.2 ст.782 ЦК України, договори оренди № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014 є розірваними з 11.01.2018.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма узгоджена сторонами у п. 4.3.8 Договору, відповідно до якого, у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Згідно ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У свою чергу, закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованих торгівельних майданчиків, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення, а саме за період з 01.01.2018 по 01.04.2018, яка в загальному розмірі (за розрахунком позивача ) складає 2828,40 грн.
Враховуючи, що матеріали справи не місять доказів повернення позивачу об'єкту оренди, суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення неустойки правомірною.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки (а.с. 20), суд встановив, що позивачем неправомірно визначено початком нарахування неустойки з 01.01.2018, оскільки договори оренди № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014, як встановлено судом, є розірваними з 11.01.2018.
Відтак, суд здійснив власний розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 11.01.2018 (початкова дата нарахування встановлена судом) по 01.04.2018 (кінцева дата нарахування встановлена позивачем), яка за договором оренди № 1 від 31.12.2013 становить 2181,06 грн. та за договором оренди № 446 від 01.03.2014 - становить 361,45 грн.
За вказаних обставин вимога позивач про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 2542,51 грн.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, тому підлягають частковому задоволенню в сумі 15270,31 грн., з яких 12727,80 - заборгованість з орендних платежів, .2542,51 грн. неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В частині стягнення 285,89 грн. неустойки суд відмовляє за безпідставністю вимог.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подала, своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях не скористалася. Доказів погашення заборгованості не надано.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Муравської Ірини Юріївни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12505, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Шевченко,40, код ЄДРПОУ 31843604)
- 12727,80 грн. заборгованості по орендній платі;
- 2542,51 грн. неустойки;
- 1729,62 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.07.18
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3- сторонам (рек. з повід.)