61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
30.07.2018 Справа № 21/200
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар №28-23/15873 від 19.07.18р. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа у справі
за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат", м. Макіївка
про стягнення 21374187,53грн.
Представники:
від стягувача: Іванова Н.М., за довір.
від боржника: не з'явився
Рішенням арбітражного суду від 27.06.2001р. позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволені в повному обсязі і на його користь з Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" стягнуто 21374187,53грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00грн.
На виконання рішення видано наказ від 10.07.2001р.
Ухвалою господарського суду від 14.12.2017р. за заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" видано Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" дублікат наказу на виконання рішення арбітражного суду Донецької області по даній справі.
20.07.18р. до суду надійшла заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар №28-23/15873 від 19.07.18р. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дослідивши в судовому засіданні подану заяву суд зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що наказ господарського суду Донецької області від 10.07.2001р. у справі №21/200 в розумінні приписів ч.1 ст.327 ГПК України та Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом з примусового виконання рішення суду.
На даний час рішення суду від 27.06.2001р. не виконане.
Відповідно до положень статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12р. № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
В п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.12р. по справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
В силу норм ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі "Горнсбі проти Греції", Європейським судом наголошено, що "відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі «Глоба проти України», no.15729/07, від 05.07.12р.).
Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
З урахуванням викладеного, судове рішення від 27.06.2001р. у справі №21/200, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, передбачене ст.329 ГПК України, якою визначено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Частиною 2 ст.23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 07.08.2001р.) встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.
Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів.
У даному випадку суд вважає поважною причину пропуску стягувачем строку для пред'явлення наказу від 10.07.2001р. у справі №21/200 до виконання.
Враховуючи вищевикладене, заява позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа у справі №21/200 до виконання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Задовольнити заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м.Енергодар №28-23/15873 від 19.07.18р. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа у справі №21/200 до виконання.
Ухвала набрала законної сили 30.07.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України) шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її прийняття.
У судовому засіданні 30.07.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 30.07.2018р.
Суддя М.О. Лейба