Cправа № 127/15900/18
Провадження № 2-а/127/305/18
Іменем України
24 липня 2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Гриневича В.С.,
при секретарі: Марценюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №127/15900/18 за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Вінниці ОСОБА_2, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії БР №644979 від 18.06.2018 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Вінниці ОСОБА_2, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії БР №644979 від 18.06.2018 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 червня 2018 року інспектором БУПП м. Вінниці ОСОБА_2 винесено постанову № 644979 про накладення адміністративного стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що 18 червня 2018 року о 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив проїзд перехрестям вул. Келецька та вул. Воїнів Інтернаціоналістів на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3(г) ПДР України.
Позивач вважає, що дана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає діючим обставинам справи, а дії інспектора патрульної поліції при винесенні постанови були незаконними та такими, що грубо порушили його права.
Щодо обставин вчинення правопорушення, то ОСОБА_1 зазначає, що доїжджаючи до перехрестя він побачив, як почав мигати зелений сигнал світлофора і для того, щоб не вдаватись до екстреного гальмування проїхав перехрестя між миготливим зеленим та жовтим сигналом світлофора. Дане право водія передбачено п.п. 8.11 ПДР України. Через квартал, позивач був зупинений екіпажем патрульної поліції та повідомлений про порушення ним п.п. 8.7.3(г) ПДР України, в результаті чого була складена постанова. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 вважає, що він жодного адміністративного правопорушення не вчиняв, тому звернувся до суду з даним позовом та просив:
- постанову про накладення адміністративного стягнення за №644979 від 18.06.2018 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, - скасувати;
- справу про адміністративне правопорушення від 18.06.2018 щодо ОСОБА_1 - закрити, у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 3 липня 2018 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень ст. 286 КАС України. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
На виконання вимог ухвали суду, представником відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції подано суду відзив на позовну заяву. Зі змісту даного відзиву вбачається, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Під час патрулювання 18 червня 2018 року інспектором роти №1 батальйону УПП у Вінницькій області ОСОБА_4 близько 00 год. 30 хв. по вул. М. Ващука у м. Вінниці, водій автомобіля «Опель Віваро» д.н.з. НОМЕР_2, здійснив проїзд на забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3(е) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.2 ст. 122 КУпАП, відповідачем було складено постанову БР №644979 від 18.06.2018 року. За результатами розгляду адміністративної справи до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 грн. Згідно положень ст. 258 КупАП України, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Оскільки відповідач є працівником Управління патрульної поліції у м. Вінниці, то він має всі законні підстави складати постанову. Таким чином, розглядаючи дану справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. З огляду на вищевикладене, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, а також проводити розгляд справи без його участі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши суду заяву з проханням справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 патрульної поліції, що захищає права та законні інтереси своїх структурних підрозділів, в тому числі і інтереси посадових осіб, в судове засідання не з'явився, в поданні просив проводити розгляд справи без його участі.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 205 КАСУ.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 18 червня 2018 року поліцейським роти №1 БУПП у Вінницькій області сержантом ОСОБА_2 винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР № 644979 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 425,00 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП.
Зі змісту постанови слідує, що 18 червня 2018 року о 00 год. 30 хв. в м. Вінниця водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив проїзд перехрестя вул. Келецька-вул. В.Інтернаціоналістів на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3 (ґ) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Згідно з частиною першою статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Також, частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено поліцейським роти №1 БУПП у Вінницькій області сержантом ОСОБА_2 Слід відзначити, що даний факт позивачем не оспорюється. Разом з тим, у відзиві представник відповідача звертає увагу на правомірність винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачем було здійснено проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Підпунктом 8.7.3. (ґ) Правил дорожнього руху України визначено, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідач, як посадова особа БУПП у Вінницькій області, вважав доведеними обставини вчинення даного правопорушення. Разом з тим, доказів на підтвердження викладеного у постанові до справи не долучено та не надано суду.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Доказів того, що позивач проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора відповідачем, яким винесено постанову, не наведено.
Згідно зі статтею 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оскільки інших доказів вчинення правопорушення суб'єктом владних повноважень суду не надано, окрім постанови, тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП не може бути здійснено, на підставі неналежних доказів його вини.
Разом з тим, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він доїжджаючи до перехрестя побачив, як перед ним почав миготіти зелений сигнал світлофора, і для того щоб не вдаватись до екстреного гальмування, він проїхав перехрестя між миготливим зеленим та жовтим сигналами світлофора.
Відповідно до пункту 8.7.3. «в» зелений миготливий сигнал світлофора дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.
Однак, пунктом 8.11. ПДР України передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином проїзд регульованого перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, а також продовження руху на жовтий сигнал світлофора з дотриманням положень п. 8.11 ПРД, відповідає вимогам ПДР.
Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді (п. 16.8 ПДР України).
Отже, вищевказаними положеннями ПДР України чітко визначено, що якщо водій виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора, він має право закінчити рух у вибраному напрямку не зважаючи на те, що загорівся забороняючий сигнал світлофора. Таким чином, на думку суду, позивач діяв правомірно під час перетину перехрестя між миготливим зеленим та жовтим сигналом світлофора.
Щодо екстреного гальмування, то він має застосовуватися лише в екстрених випадках. Спосіб гальмування, який може максимально уповільнити хід руху автотранспортного засобу, повинен застосовуватися водієм лише в екстрених умовах, враховуючи при цьому зовнішні фактори.
Виходячи з положень вказаного законодавства, суд приходить до переконання, що в разі застосування позивачем екстреного гальмування з наміром зупинити автомобіль на забороняючий сигнал світлофора, ОСОБА_1 міг спричинити аварійну ситуацію. Зокрема, автомобілі, що рухались позаду нього могли не встигнути зупинитись та спричинили б наїзд на позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивач не вчиняв правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.п. 8.7.3. «ґ» Правил дорожнього руху України є незаконним, а винесена постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність свого рішення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Поряд з цим, положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищевикладене суд вважає за необхідне скасувати постанову серії БР №644979 від 18 червня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесену поліцейським роти №1 БУПП у Вінницькій області сержантом ОСОБА_2, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 5-9, 20, 73-78, 139, 194, 209-211, 241-243, 246, 255, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії БР №644979 від 18 червня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, винесену поліцейським роти №1 БУПП у Вінницькій області сержантом ОСОБА_2, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: 21000, м. Вінниця, вул. Нагірна, 73а.
Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції у м. Вінниці ОСОБА_2, місце роботи: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.
Суддя: