Дата документу Справа №
Є.У.№ 314/7051/16 Головуючий у 1 інстанції: Кіяшко В.О.
№ 22-ц/778/2501/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
27 липня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Онищенко Е.А.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанська компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 було укладено два кредитні договори: № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 грн., та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11368,00 грн. 21.07.2015 року між ПАТ «Платинум банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20150721-Г, відповідно до умов якого ПАТ «Платинум банк» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від відповідача коштів, включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі, право на одержання яких належить ПАТ «Платинум банк», отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договорами, у зв'язку з чим має заборгованість: за кредитним договором № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року в сумі 36624,16 грн.; за кредитним договором № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року в сумі 17319,84 грн.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року,
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами: № 13624/0007ХSGF від 17.09.2013 р. у розмірі 35724 гривні 16 копійок, яка складається з наступного: 19492,46 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 16231,70 грн. - заборгованість по процентам та комісією, та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року у розмірі 7370 гривень 58 копійки, яка складається з наступного: 5530,79 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1839,79 грн. - заборгованість по процентам та комісією.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1350 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 580 гривень 82 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на порушення його прав, зокрема, ненадання позивачем оригіналів документів, які свідчать про отримання відповідачем кредиту, а відтак не доведено право вимоги, не наданий розгорнутий розрахунок боргу.
Також зазначає, що він не отримував жодних вимог про повернення всієї суми кредиту та таких вимог до нього не висувалося. Одночасно в апеляційній скарзі відповідач зазначає про необхідність застосування позовної давності до основних вимог, врахування мораторію на стягнення процентів та штрафних санкцій на період участі у бойових діях, а також неправильне стягнення судового збору зі сторони, яка звільнена від таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 було укладено два кредитні договори: № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 4-6), та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 11368,00 грн. (а.с. 21-23).
21.07.2015 року між ПАТ «Платинум банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20150721-Г (а.с. 18-20), відповідно до умов якого ПАТ «Платинум банк» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від відповідача коштів, включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі, право на одержання яких належить ПАТ «Платинум банк», отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача. в порушення норм закону і умов кредитних договорів ОСОБА_1 зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість:
- за кредитним договором № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року в сумі 36624,16 грн., яка складається з наступного: 19492,46 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 16231,70 грн. - заборгованість по процентам та комісією, 900,00 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 14);
- за кредитним договором № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року в сумі 17319,84 грн., яка складається з наступного: 5530,79 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1839,79 грн. - заборгованість по процентам та комісією, 9949,26 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 35-36).
Встановлюючи фактичні обставини та визначаючи зміст спірних правовідносин, суд першої інстанції виходив з того, що можливість пред'явлення до суду позову про стягнення заборгованості випливає з положень статей 15, 16, а також статей ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 610, ч. 2 ст. 615, ст.ст. 629, 1050, 1054 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.
Одночасно суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин сторін та з'ясував підстави виникнення їх цивільних прав та взаємних обов'язків.
За матеріалами справи, між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_1 було укладено два кредитні договори: № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 4-6), та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року, відповідно до якого він отримав кредит у розмірі 11368,00 грн. (а.с. 21-23). 21.07.2015 року між ПАТ «Платинум банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20150721-Г (а.с. 18-20), відповідно до умов якого ПАТ «Платинум банк» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги від відповідача коштів, включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі, право на одержання яких належить ПАТ «Платинум банк», отже Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.
Позичальник надав згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти.
ОСОБА_2 не сплачував грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитних договорів своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується розрахунками заборгованості за договорами (а.с. 14, 35-36, 201, 212-213).
Ані при розгляді справи у суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі відповідач не оспорював факт отримання ним кредиту та наявність заборгованості.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надані оригінали документів не мотивовано тим, що не було укладено договору, або тим, що він укладений на інших умовах ніж ті, що визначені у наданих позивачем копіях документів.
Тож законність укладеного договору не є предметом дослідження в даній справі за відсутності відповідних позовних вимог. Тому посилання апелянта лише на те, що відсутні оригінали договорів з одночасним визнанням факту отримання кредиту, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
За ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 525-526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З застосуванням зазначених положень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором та правомірність вимог позивача про стягнення заборгованості.
Разом з тим, суд врахував, що для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен дізнатися про порушені права.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Судом встановлено, що в порушення норм закону і умов кредитних договорів ОСОБА_1 зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість:
- за кредитним договором № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року в сумі 36624,16 грн., яка складається з наступного: 19492,46 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 16231,70 грн. - заборгованість по процентам та комісією, 900,00 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 14);
- за кредитним договором № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року в сумі 17319,84 грн., яка складається з наступного: 5530,79 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1839,79 грн. - заборгованість по процентам та комісією, 9949,26 грн. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості (а.с. 35-36).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Отже, враховуючи клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції правильно зазначив, що стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не підлягає заборгованість за пенею за порушення графіку погашення заборгованості у розмірі 900,00 грн. згідно кредитного договору № 13624/0007/XSGF від 17.09.2013 року та 9949,26 грн., згідно кредитного договору № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року, які нараховані поза межами річного строку після невиконання позичальником чергового платежу після останнього, тобто з 08.01.2014 року та 24.02.2014 року.
В цій частині судове рішення не оскаржується позивачем.
Відповідач же крім іншого посилався на те, що пропущений строк позовної давності і за іншими вимогами, але такі твердження не ґрунтуються на законі. позаяк, як вбачається з укладених між сторонами договорів, строк дії їх обумовлений до квітня 2015 року, у 2014 році відповідачем здійснювалися платежі за договором а відтак строк позовної давності за періодичними платежами був відновлений, а строк остаточного виконання обов'язку настав лише у квітні 2015 року.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що підстав для застосування строку позовної давності до всіх зобов'язань немає.
Разом з тим, судова колегія вважає правильними доводи відповідача у апеляційній скарзі щодо того, до він звільнений від сплати судового збору, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за якою (п.13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - звільнені від сплати судового збору.
Також відповідач посилався на те, що у відповідності з законом він як учасник бойових дій в зоні АТО, має бути звільнений від нарахувань штрафів, пені, а також процентів за користування кредитом.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ст. 14 п. 15. - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Суд першої інстанції не стягував з відповідача штраф та пеню, але стягнення заборгованості по процентам та комісією має бути зменшено з урахуванням того, що відповідно до наданої відповідачем довідки з березня 2015 року він приймав участь у бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції, що підтверджено відповідною військовою частиною міністерства оборони України ( а.с.133 т. 1.)
З огляду на наявні у справі розрахунки, судова колегія вважає необхідним зменшити розмір стягнення за нарахованими процентами та комісією , виключивши з заявлених сум період нарахувань з березня 2015 року,
Суд першої інстанції змінив загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 у цій справі з «36624,16 грн.» на «35724,16 грн.» (19492,46 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 16231,70 грн. - заборгованість по процентам та комісією) та з «17319,84 грн.» на «7370,58 грн.» (5530,79 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1839,79 грн. - заборгованість по процентам та комісією).
За кредитними договорами: № 13624/0007ХSGF від 17.09.2013 р. судом першої інстанції стягнена заборгованість у розмірі 35724 (тридцять п'ять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 16 копійок, яка складається з наступного: 19492,46 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 16231,70 грн. - заборгованість по процентам та комісією, та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року у розмірі 7370 (сім тисяч триста сімдесят) гривень 58 копійки, яка складається з наступного: 5530,79 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1839,79 грн. - заборгованість по процентам та комісією.
Відповідно за договором № 13624/0007ХSGF від 17.09.2013 р виключенню з суми що підлягає стягненню, підлягає заборгованість по сплаті процентів 1249 гр., яка на нарахована після березня 2015 року та комісія 1990 гр. також нарахована у цей період у розмірі 1990 гр.
Також за договором та № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року підлягає виключенню зі стягнутих судом сум по оплаті процентів та комісії (1839,79 гр. ) 18,92 нараховані проценти та 432 гр. комісія.
Відтак загальний розмір стягнених грошових сум підлягає зменшенню за кредитним договором № 13624/0007ХSGF від 17.09.2013 р до 32 485,16 гр. (16231,70 гр. - 1249-1990 =
12992,7+19492,46), з яких заборгованість за тілом кредиту 19492,46 та за процентами і комісією 12992,7 гр.; та за кредитним договором № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року розмір заборгованості підлягає зменшенню до 6919,66 (1839,79-18.92-432 = 1388,87 +5530,79)
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року по цій справі змінити.
Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 від 19.10.2006 року виданий Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості кредитними договорами: № 13624/0007ХSGF від 17.09.2013 р. до розміру 32485 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) гривні 16 копійок, яка складається з наступного: 19492,46 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 12992,7 грн. - заборгованість по процентам та комісією, та зменшити стягнення за договором № 500/2797ВСLA від 24.04.2012 року до розміру 6919,66 (шість тисяч дев'ятнадцять) гривень 66 копійок, яка складається з наступного: 5530,79 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 1388,87 грн. - заборгованість по процентам та комісією.
В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 - судового збору - відмовити.
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 27 липня 2018 р.
Головуючий:
Судді: