Справа № 183/4153/18
№ 3/183/1905/18
іменем України
25 липня 2018 рокусуддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 197 КУпАП у відношенні:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, школярка ЗОШ №18, що мешкає: вул. Заводська 303, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, -
встановив:
в провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративне правопорушення, де в протоколі серії НВМ № 000314, складеному 10 липня 2018 р. зазначено, що ОСОБА_2 мешкає без реєстрації місця проживання з 07 червня 2018 р., тобто з дати отримання паспорта громадянина України.
В суді ОСОБА_2, зазначила, що вчасно не зареєструвала місце проживання за сімейними обставинами.
Суд, дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 10 липня 2018 р. (а.с.1), пояснення ОСОБА_3 (а.с.2) копія паспорта ОСОБА_2 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (а.с.3), з яких не вбачає в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Так, ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 197 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність крім іншого також за проживання громадян без реєстрації місця проживання.
Однак, суд не може прийняти до уваги в якості доказу вини ОСОБА_2, копію паспорта ОСОБА_2 та копію витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, які містяться в матеріалах адміністративного правопорушення, оскільки вони не засвідчені належним чином (не підписані уповноваженою на те особою і не засвідчені печаткою установи), що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Отже, надані суду матеріали беззаперечно не підтверджують факт не реєстрації місця проживання ОСОБА_2, протягом встановленого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» строку через свою неактуальність на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити в його діях наявність складу адміністративного правопорушення.
Судом враховується, що справа про адміністративне правопорушення розглядається судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення і лише в межах визначеного у ньому обсягу (обвинувачення) - встановлених і зазначених у протоколі обставин та кваліфікації дій особи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися презумпцією невинуватості, закріпленою у ст. 62 Конституції України, відповідно до якої тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Співставивши наявні матеріали справи, суд дійшов до висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_2, до адміністративної відповідальності через відсутність у матеріалах справи належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 не може вважатися такою, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197 КУпАП, а тому справу про адміністративне правопорушення відносно неї слід закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст. 247, п.3 ст.284 КУпАП, суддя, -
постановив:
провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 197 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом 3 місяців.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Лила В.М.