27 липня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1576/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, оскільки у 1986 році за наказом Долинського ремонтно - транспортного підприємства ім. Н.І. Сичова №56 від 12.09.1986 року був направлений на виконання робіт по ліквідації наслідків цієї аварії до м. Чорнобиль. У травні 2018 року позивач звернувся до Долинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 5 років. Однак, листом від 15.05.2018 року Долинський відділ обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовив йому у призначенні пенсії, вказавши, що згідно з поданими документами неможливо визначити період роботи в зоні відчуження, населений пункт чи об'єкт, де виконувалися робота з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач не погоджується з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що подані ним документи містять відомості про виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та просить суд:
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити йому пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення до ГУ ПФУ в Кіровоградській із заявою про призначення пенсії, а саме з 07.05.2018 року.
Ухвалою судді від 29.05.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стала відсутність первинних документів, що підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та перевірки поданих документів винесено рішення про відмову у формі протоколу №266 від 08.05.2018 року. Доводячи правомірність цього рішення, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 24.11.1992 року Кіровоградською обласною державною адміністрацією, перереєстрованим 19.08.1998 року. (а.с. 8)
Позивач 07.05.2018 року звернувся до Долинського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". (а.с. 28) До заяви додав зокрема копії паспорту, трудової книжки, військового квитка, посвідчення учасника ліквідатора аварії на ЧАЕС, наказу Долинського ремонтно-транспортного підприємства ім. Н.І. Сичова №56 від 12.09.1986 року. (а.с. 7 - 12, 30)
Розглянувши питання про призначення пенсії, відповідач прийняв рішення у формі протоколу №266 від 08.05.2018 року, за яким ОСОБА_1 не має права на пенсію. (а.с. 31)
Листом №268/03-07 від 15.05.2018 року ГУ ПФУ в Кіровоградській області (Долинський відділ обслуговування громадян) повідомило позивача про прийняте рішення та його підстави, вказавши, що за поданими документами неможливо визначити період роботи в зоні відчуження, населений пункт чи об'єкт, де виконувалися робота з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак, право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутнє. (а.с. 13)
Позивач, не погодившись з такою відповіддю, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з відмовою територіального органу Пенсійного фонду України у призначенні позивачу пенсії із зменшення пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, - категорія 3.
Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Частинами 1, 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком передбачені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення віку на 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на зменшення віку на 8 років;
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, мають право на зменшення віку на 5 років.
Згідно з частиною 4 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846.
Відповідно до абз. 10 пп. 5 п. 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Судом установлено, що на підтвердження особливого статусу для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач подав трудову книжку, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", наказ Долинського ремонтно-транспортного підприємства ім. Н.І. Сичова №56 від 12.09.1986 року. (а.с. 9-12)
Ці документи підтверджують той факт, що у 1986 році позивач, який на той час працював у Долинському ремонтно - транспортному підприємства ім. Н.І. Сичова водієм, за наказом №56 від 12.09.1986 року був відряджений у м. Чорнобиль на 5 днів для евакуації людей і майна.
Цей період роботи позивача у зоні відчуження, підтверджений відповідними документами, став підставою для надання йому у 1992 році статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів (абзац 2 пункту 3 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Згідно з абзацом 4 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" така категорія осіб має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Верховний Суд України у постанові від 21.11.2006 року (справа №21-1048во06) висловив правову позицію щодо застосування положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказавши, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Такий висновок підтримав Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 року (справа №344/9789/17), від 22.03.2018 року (справа №588/538/16-а).
Отже посилання відповідача на відсутність первинних документів та довідок про період роботи позивача у зоні відчуження, як підстава відмови у призначенні йому пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є безпідставним, а його рішення у формі протоколу №266 від 08.05.2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як установив суд, прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, оформлене протоколом №266 від 08.05.2018 року, не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на призначення пенсії. Отже, таке рішення є протиправним, а тому суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та скасувати зазначене рішення відповідача.
Водночас, заявлена позивачем позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" охоплюється вимогою про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії та окремого вирішення не потребує.
Матеріали справи свідчать, що на момент звернення позивача 07.05.2018 року за призначенням пенсії за віком йому виповнилося 56 років, а його страховий стаж, обрахований станом на 31.03.2018 року, становив 24 роки 6 місяців 25 днів. (а.с. 31)
Судом установлено, що позивач, який у передбаченому законом порядку набув статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працював визначену кількість днів у зоні відчуження, згідно з абзацом 4 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пільгове зменшення пенсійного віку та відповідного страхового стажу, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 5 років.
Отже на момент звернення до територіального органу Пенсійного органу для призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 мав достатній вік та страховий стаж, а також подав усі документи, необхідні для призначення пенсії за віком, зокрема, які засвідчують його особливий статус.
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що право позивача, порушене незаконним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком з застосуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за пенсією, а саме з 07.05.2018 року, а позов у цій частині слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1409,60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 14.03.2017 року (справа №П/800/559/16), вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з чим той просить суд зобов'язати відповідача призначити йому пенсію.
Отже, у позовній заяві позивачем заявлено основну та похідну вимоги, які стосуються вирішення одного публічно-правового спору немайнового характеру. За подання цього позову судовий збір обчислюється за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року у розмірі 1762 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 704,80 грн. Решта 704,80 грн. (1409,60 грн. - 704,80 грн.) сплачені позивачем зайво.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Відтак, зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, у сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Кошти зайво сплаченого судового збору у сумі 704, 80 грн. можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету України за його клопотанням, за ухвалою суду.
Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (протокол №266 від 08.05.2018 року) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з застосуванням статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 07.05.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш