Справа № 750/5782/18
Провадження № 2/750/1608/18
27 липня 2018 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Карацюба М.М.,
за участі представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання вкладником, визнання права власності на вклад, зобов'язання вчинити певні дії,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
11.06.2018 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його вкладником за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015; визнати за ним право власності за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015.
Позивач у позові просив справу розглядати без його участі та просив суд його задовольнити.
Представник Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб проти позову заперечував.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази у справі, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 30.10.2014 Постановою НБУ № 692/БТ «Про віднесення AT «Дельта Банк» до категорії проблемних», банк було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів та з метою стабілізації діяльності Банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, в тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
02.03.2015 Постановою Правління Національного банку України № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02. 03. 2015 р. за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк» ОСОБА_3.
Рішеннями виконавчої дирекції ФГВФО № 71 від 08.04.2015 р. та № 147 від 03.08.2015 р. строк здійснення тимчасової адміністрації було запроваджено на шість місяців та продовжено по 02.10.2015 року включно.
02.10.2015 Постановою Національного банку України № 664 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
ОСОБА_2 21.01.2015 уклав з AT «Дельта Банк» договір банківського вкладу № 004-24504-210115 з відкриттям депозитного рахунку на суму 190000 грн. 00 коп. зі строком повернення по 20.07.2015.
Відповідно до п. 1.10 договору банківського вкладу, у разі закінчення строку залучення вкладу вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок відкритий на ім'я вкладника.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.01.2015 сторони виклали п. 1.8 договору таким чином: «зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного рахунку або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку або шляхом перерахування з відкритого в банку рахунку іншої особи-резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовується. У разі, якщо в день укладення Сторонами цього договору не буде здійснено зарахування перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.»
Позивач звертався за виплатою суми вкладу, проте кошти повернуті не були.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VІ).
Частиною першою статті 3 Закону України № 4452-VІ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
При цьому частиною 8 вказаної статті Закону № 4452-VІ визначено, що керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Приписи ст. 11 Закону № 4452-VІ закріплюють, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою.
Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції. У разі рівного розподілу голосів голос директора - розпорядника Фонду є вирішальним.
Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону № 4452-VІ виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Наведене свідчить, що до виключної компетенції виконавчої дирекції ФГВФО, яка є колегіальним органом, належить повноваження щодо прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина перша статті 26 Закону № 4452-VІ визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на 4 день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону № 4452-VІ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 4452-VІ протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина шоста статті 27 Закону № 4452-VІ визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, гака сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в Алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на СD-дисках у cvs файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Відповідно до пункту 6 розділу III Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на СD-дисках у cvs файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними і підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VІ визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону № 4452-VІ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правовий не відповідає вимогам законодавства України.
В ході розгляду справи встановлено, що на виконання приписів норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наказом Уповноваженої особи була створена комісія та призначено проведення перевірки укладених Банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних/карткових рахунків), а також обставин зарахування грошових коштів на вказані рахунки.
Метою проведення перевірки було встановлення фактів штучного створення правових підстав для отримання вкладниками/клієнтами банку виплат сум гарантованого відшкодування з коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також виявлення правочинів, що можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, наведені в п. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У Законі № 4452-VI зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними в силу прямої вказівки закону.
У відповідності до п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493, якою встановлено, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Уповноваженою особою Фонду не зазначені підстави невнесення позивача до повного переліку вкладників, не надано фактів наявності підстав, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VІ, та не наведено, що договір банківського вкладу №006-01652- 1701 15 від 17.01.2015 має ознаки нікчемного правочину.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Водночас, в контексті зазначеної статті, уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.
На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який підтверджує те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені. Факт отримання банком коштів не заперечується і відповідачем.
Отже, відповідачем не наведено підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк"; відповідачем також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують рішення ЄСПЛ як джерело права в Україні.
У цьому контексті вартими уваги є правові позиції, висловлені, зокрема, у рішеннях Євросуду у справах "ОСОБА_4 проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції". Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції
Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессос компанія ОСОБА_4О." та інші проти Бельгії").
Суд наголошує, що при визначенні того, чи мало місце позбавлення права власності, необхідно не лише враховувати, чи було офіційне вилучення або примусове відчуження майна, а й дослідити обставини, які призвели до такої ситуації, та розслідувати сутність оскаржуваної події.
Оскільки конвенція покликана гарантувати права, які є "ефективними й доступними на практиці", слід установити, чи мала місце де-факто подія вилучення майна. Більше того, примусове передання власності від однієї особи до іншої може залежно від обставин являти собою позбавлення власності (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Стаття 1 Першого протоколу, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (рішення у справі "Броньовський проти Польщі").
У кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, Євросуд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та збереженням фундаментальних прав особи. Насамперед, спираючись на те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Лонрот проти Швеції").
Для оцінки поведінки держави в контексті дотримання вимог ст.1 Першого протоколу Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що мета конвенції полягає в захисті прав, які є "очевидними та вагомими". Серед іншого, встановлюється наявність спірної ситуації. При цьому, коли питання суспільної користі дійсно виникає у справі, ЄСПЛ вимагає від державних органів влади "реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю" (рішення у справах "Василеску проти Румунії" та "Бейлер проти Іспанії").
Отже, оскільки ідеологія ст. 1 Першого протоколу фактично відображена як у Конституції, так і в Цивільному кодексі, національним судам варто враховувати такі правові позиції ЄСПЛ під час вирішення спорів про захист права власності, посилатися на висновки Євросуду як на безпосереднє джерело права, а також переймати притаманні його рішенням ідеї справедливості й гуманності.
Виходячи із практики ЄСПЛ стає зрозумілим, що позбавлення права власності на володіння майном є виключною нормою і тому органи державної влади та інші суб'єкти повинні суворо дотримуватись норм національного законодавства під час винесення рішень про обмеження права користування майном.
Із наведеного суд доходить висновку, що відповідачем, який в односторонньому порядку прийняв рішення про визнання договору нікчемним, тим самим позбавивши позивача законних прав на майно (коштів), грубо порушено положення Конституції України та Цивільного Кодексу України, що захищають право власності особи на майно.
Доводи відповідача на нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 004-24504-210115 від 21.01.2015, у зв'язку із тим, що кошти на ім'я позивача надійшли внаслідок «дроблення» депозиту іншого клієнта банку, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що додатковою угодою до договору № 1 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 21.01.2015 передбачено зарахування вкладу на рахунок позивача шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до і Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Враховуючи протиправність дій відповідача в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015, позовні вимоги про зобов'язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015, є належно обраним способом захисту прав позивача та підлягають задоволенню.
Вимога визнати за позивачем право власності за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015 задоволенню з підстав вказаних у позові не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання вкладником, визнання права власності на вклад, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 вкладником за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях № 004-24504-210115 від 21.01.2015.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.В. Карапута