Справа №:755/17734/17
"12" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
за участю:
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника позивачів - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
третьої особи - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою та усунення перешкод у користуванні житлом, -
встановив:
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.09.1998 року квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,50 м2, житловою площею 40,5 м2, належить на праві приватної спільної сумісної власності: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в рівних долях, по 1/4 частині квартири, яка складає 16,63 м2 кожному загальної площі, та 10,125 м2 житлової площі. Згідно технічного паспорту квартира складається з трьох кімнат житловою площею 40,5 м2, в тому числі: 1-ша кімната - 18,4 м2, 2-га кімната - 10,7 м2, 3-тя кімната - 11,8 м2, кухні - 7,8 м2, ванної - 2,7 м2, вбиральні - 1,2 м2, коридору - 13,2 м2, вбудованої шафи - 1,1 м2, балкону 3,2 м2, лоджія - 3,0 м2. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються кімнатою площею 18,4 м2. ОСОБА_5, яка має двоє дітей - доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з дітьми та чоловіком ОСОБА_6 користуються кімнатою 11,8 м2. ОСОБА_1 з сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, користуються кімнатою площею 10,7 м2. В процесі проживання всієї сім'ї склалися неприязні стосунки, і відповідач з її чоловіком, зробили все, щоб вони (позивачі) висилилися з квартири, оскільки вона не давала користуватися кухнею, ванною, вчиняючи сварки. Вони неодноразово зверталися до відповідача з пропозицією продати квартиру і купити окреме житло кожному, пропонували купити їх частки, але відповідач відмовляється від будь-яких переговорів, мотивуючи це тим, що без її згоди і без згоди Служби у справах дітей не продадуть 3/4 частини квартири. Виділити в натурі кожному власнику його частки не має можливості, оскільки не можливо виділити їм ізольовані жилі приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. Просили виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату площею 18,4 м2, балкон площею 3,2 м2; ОСОБА_1 з дитиною кімнату площею 11,8 м2, лоджію площею 10,7 м2; ОСОБА_5 та її дітям кімнату площею 10,7 м2. Кухню, ванну, вбиральню, коридор та вбудовану шафу залишити в загальному користуванні.
В судовому засіданні позивачі та їх представник обставини викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. ОСОБА_3 додатково зазначила, що мають намір відчужити їх (позивачів) частку, так як ОСОБА_2 потрібно купити стимулятор, у нього хворе серце, крім того, проблеми з нирками. Жити в квартирі вони не можуть, на кухні Оля любить працювати сама, і вона не дозволяла дітям заходити до них у кімнату. Спільного бюджету з відповідачем не мають. На своїх кімнатах поставили замки, оскільки в кватирі бували інші люди. На усіх кімнатах стоять замки, вони разом так вирішили. В квартирі три кімнати, всі вони окремі. Їх з чоловіком кімната 18,6 м2, Люди - 10,7 м2, Олі - 11,8 м2. Просила виділити Олі кімнату площею 10,7 м2.
ОСОБА_2 додатково зазначив, що вирішили продати свої частки, оскільки Олю не влаштували жодні варіанти. Вона ніколи не дозволяла матері спілкувати з онуками, гуляти з ними. Оля ціплялася до Люди, доходило до бійок. Кім того, чоловік Олі живе в квартирі з самого весілля. На кімнатах поставили замки, оскільки за час їх відсутності в кімнатах хтось бував, а тому разом вирішили поставити замки.
ОСОБА_1 додатково зазначила, що перешкод у їх проживанні ніхто не чинив, усі мають ключі, на всіх кімнатах замки.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, зазначила, що вона в кімнаті площею 11,7 м2 проживає давно, спочатку з сестрою, тепер з чоловіком і дітьми. Вона все робила щоб не заважати родичам. Дві інші кімнати закриті. Замки на кімнати поставили в 2015 році з ініціативи Люди. Перешкод в проживанні вона нікому не чинила. Кошти за квартиру сплачує, за 1/4 частину передає батькові, а за газ, електрику сплачує сама. Зазначила, що в разі задоволення позову, їй треба час для переїзду та облаштування кімнати, який просила суд надати.
В судовому засіданні ОСОБА_6 зазначив, що перешкод у проживанні позивачів вони ніколи не чинили.
В судове засідання представник третьої особи - Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, не з'явився, наслав лист про слухання справи без його присутності.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_12, який є чоловіком ОСОБА_1, та пояснив, що спільно з відповідачем проживати в одній квартирі не можливо. Відповідач психологічно тиснула на батьків, сестру. Батько дружини має проблеми зі здоров'ям. В спірній квартирі не був пару років.
Вислухавши пояснення позивачів, представника позивачів, відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Дана справа зареєстрована в суді 21.11.2017 року. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2017 року відкрито провадження у справі.
В суді встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.09.1998 року, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 66,50 м2, житловою площею 40,5 м2, належить на праві приватної спільної сумісної власності - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1, в рівних долях, по 1/4 частині квартири.
Встановлено, що в квартирі зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та її двоє малолітніх дітей, ОСОБА_1 та її малолітня дитина.
Спірна квартира має загальну площу 66,5 м2, житлова площа - 40,5 м2, складається з: трьох житлових кімнат - площею 18,4 м2, площею 11,8 м2 та площею 10,7 м2; коридору - 13,2 м2; кухні - 7,8 м2; ванної - 2,7 м2; вбиральні - 1,2 м2, вбудованої шафи - 1,1 м2, балкон - 3,2 м2, лоджії - 3,0 м2.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» - в силу ст. 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
По даній справі було встановлено, що позивачі просять виділити їм кімнати площею 18,4 та 11,8 м2, а відповідачу кімнату площею 10,7 м2.
Встановлено, що житлова площа квартири становить 40,5 м2, сторони є власниками по 1/4 частині, тобто на кожного припадає по 10,12 м2. Оскільки, кімната, яку позивачі просять виділити відповідачу - 10,7 м2, то з урахування її частки власності та того, що вона займає кімнату площею більше ніж її частка, суд вважає за можливе визначити порядок користування згідно позовних вимог позивачів. Виділ кімнати площею 10,7 м2 жодним чином не буде порушувати права відповідача та не вплине на розмір її частки у власності.
Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В суді було встановлено, що відповідач жодним чином не створює позивачам перешкоди у проживанні та користуванні спірною квартирою, позивачі мають ключі, та можуть зайти до помешкання. Це свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою. Як і відсутні підстави для задоволення вимог на майбутнє.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст.ст. 16, 319, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 про визначення порядку користування квартирою та усунення перешкод у користуванні житлом - задовольнити частково.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування:
- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ізольовану кімнату житловою площею 18,4 кв.м., балкон площею 3,2 кв.м.;
- ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_13 ізольовану кімнату житловою площею 11,8 кв.м., лоджія площею 3,0 кв.м.
- ОСОБА_5 з її малолітніми дітьми ОСОБА_9 Сергієвною, ОСОБА_10 ізольовану кімнату житловою площею 10,7 кв.м.
Приміщення: кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор залишити в загальному користуванні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 27.07.2018 року.
Суддя: