іменем України
Справа №377/429/18
Провадження №2-о/377/13/18
27 липня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Щуковської А.М., за відсутності заявників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, -
26 червня 2018 року до суду подана зазначена заява, у якій заявники просять розірвати шлюб між ними, зареєстрований 15 жовтня 1994 року Ізмайловським відділом ЗАГСу м. Москви, актовий запис № 2169.
Вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебувають у шлюбі, зареєстрованому 15 жовтня 1994 року Ізмайловським відділом ЗАГСу м. Москви, актовий запис № 2169. Під час шлюбу в сторін народились діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Причиною звернення до суду стало те, що після реєстрації шлюбу сімейне життя не склалося, внаслідок чого шлюбні відносини припинені близько півтора року. Надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних відносин, оскільки спроби примирення між ними не принесли результатів.
В судове засідання заявники не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, надали до суду заяви про проведення судового зсідання за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 15 жовтня 1994 року Ізмайловським відділом ЗАГСу м. Москви, копія якого долучена до справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 15 жовтня 1994 року зареєстрували шлюб, про що був здійснений актовий запис № 216. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1, дружині ОСОБА_4.
Під час шлюбу в заявників народились діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є заявник, мати - заявниця, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається із змісту заяви, сімейне життя між ними не склалося. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені та спільне господарство не ведеться. Неповнолітній син ОСОБА_4 залишається проживати разом із заявницею ОСОБА_2.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Як зазначено у ч. 2 цієї статті, договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.
Згідно ч. 3 вказаної статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками щодо спільного виховання дитини, визначення місця проживання та утримання дитини, який посвідчено 26 червня 2018 року приватним нотаріусом Славутицького міського нотаріального округу Київської області, та зареєстрований в реєстрі за № 443.
Як вбачається з п. 1.1 договору, цей договір укладено стосовно здійснення батьківських прав, визначення місця проживання та утримання спільної неповнолітньої дитини батьків - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до п. 1.2 договору батьки домовились про місце проживання дитини та порядок здійснення батьківських прав матір'ю та батьком, який проживатиме окремо від дитини.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері.
Згідно п. 2.3 договору батько, за попередньою домовленістю з матір'ю, має право спілкуватися з дитиною за її бажанням, а також з урахуванням стану здоров'я дитини та навчального процесу щодня з 10 години до 21 години. Святкові дні та канікули дитина буде проводити за згодою батьків та її особистою згодою.
За змістом п. 2.4 договору батько зобов'язується брати участь у вихованні та утриманні дитини добровільно, незалежно від стосунків з матір'ю.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у заявників склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхньої дитини.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити.
У відповідності до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Заявниця після розірвання шлюбу просила їй залишити прізвище ОСОБА_4.
За правилом частини 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішень у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104,109,113 СК України, ст. ст. 293, 294 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, який зареєстрований 15 жовтня 1994 року Ізмайловським відділом ЗАГСу м. Москви, актовий запис № 2169.
Прізвище дружини після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. Ф. Теремецька