Справа № 487/3221/18
Провадження № 2/487/1729/18
26.07.2018 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді: Гаврасієнка В.О., за участю секретаря судового засідання: Гречаної А.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
29.05.2018 ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, тому що у сторін різні погляди на життя та вирішення сімейних побутових питань. Розірвання шлюбу - спільне рішення сторін, яке було прийнято сторонами на підставі неможливості проживати разом та виховувати дитину. Сторони разом не проживають з липня 2017 року, з цього часу сумісне життя припинилось, спільне господарство сторони не ведуть. Спору про майно сторони не мають. Також у позовній заяві просив не надавати часу на примирення так як сторони намагались неодноразово відновити подружні стосунки, але все марно, тому що між сторонами втрачені почуття. Рішення сторін розірвати шлюб остаточне. Посилаючись на викладене позивач просив позов задовольнити.
У підготовче судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, проти позовних вимог не заперечувала.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у зв'язку із визнанням позову відповідачем згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України, позов підлягає задоволенню у підготовчому засіданні.
Як встановлено у судовому засіданні, 22.09.2012 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Недо) ОСОБА_3, який був зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 596, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-ФП № 086762. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Проте спільне життя сторін не склалося, тому що у сторін різні погляди на життя та вирішення сімейних, побутових питань. Сторони подружніх відносин не підтримують, відновляти їх не мають наміру.
Нормами ст. 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Вище викладені вимоги законодавства регламентовані також ст.112 СК України.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно ст.ст. 110, 112 СК України позовна заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, якщо подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них і мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Таким чином, вище викладені обставини свідчать про те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим та таким, що суперечить інтересам сторін.
За такого, суд вважає, що сім'я сторін розпалася остаточно і зберегти її неможливо, тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 200, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 111-115 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживає: м. Миколаїв, ОСОБА_5, вул. Набережна, 24-а) до ОСОБА_2 (проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Недо) ОСОБА_3, 22.09.2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 596 - розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
СУДДЯ: В.О. Гаврасієнко