24 липня 2018 р. Справа № 814/941/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1, вул. Зарічна, 22, с. Зарічне, Новоодеський район, Миколаївська область, 56613; вул. Шнеєрсона, 9, м. Миколаїв, 54001
до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
про:визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому просить суд Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 9,80 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 9,80 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, у відповідності до рішення суду Новоодеського районного суду № 482/1391/16-ц від 16.11.2016 року та його роз'яснення згідно ухвали того ж суду від 04.05.2017 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16.11.2016 року у справі № 482/1391/16-ц за ним було визнано право на земельну частку (пай) розміром 7,9 умовних кадастрових гектарів. В подальшому позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але відповідачем було повернуто матеріали з посиланням на те, що рішенням суду не зазначено, з яких саме земель слід виділити частку. Позивач, отримавши роз'яснення судового рішення, повторно звернувся до відповідача з відповідною заявою, але отримав відмову, мотивовану тим, що обрана земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року (2017 рік). Наступне звернення позивача було залишено без задоволення з аналогічних підстав, але вже в межах І кварталу 2018 року. Отже, незважаючи на рішення суду, яка набрало законної сили, відповідач відмовляє позивачу у його праві на отримання земельної ділянки.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що при прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, якою фактично позбавлено територіальні органи Держгеокадастру розпоряджатися земельними ділянками невключеними до переліку земельних ділянок, які можливо передати у власність у межах норм безоплатної приватизації. Крім того, у своїх заявах позивач просить надати йому земельну ділянку у розмірі 9,8 умовних кадастрових гектар, а не наданих за судовим рішенням 7,9 га. За виконанням судового рішення позивачу необхідно звернутись до відповідної районної державної адміністрації.
Ухвалою суду від 14.05.2018 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд розглянув справу в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16.11.2016 року у справі № 482/1391/16-ц за ОСОБА_1 були визнано право на земельну частку (пай) розміром 7,9 умовних кадастрових гектарів.
Зазначене рішення набрало законної сили 28.11.2016 року.
При зверненні до Новосафронівської сільської ради Новоодеського району, мені надано відповідь № 528/04-03 від 02.12.2016р. про те, що на території Новосафронівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області відсутні земельні ділянки для передачі мені у власність на підставі рішення Новоодеського районного суду № 482/1391/16-ц від 16.11.2016 року.
Натомість, Троїцькою сільською радою було погоджено надання позивачу у власність земельної ділянки орієнтованою площею 9,80 га пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, згідно довідки від 15.12.2016 року. В той же день приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_2 посвідчена заява позивача про надання згоди на передачу у власність земельної ділянки на території Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.
Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.
Листом від 14.04.2017 року № Б-3108/6-17-СГ відповідач повернув позивачу матеріали з посиланням на те, що в резолютивній частині рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16.11.2016 року у справі № 482/1391/16-ц не зазначено з яких саме земель виділити земельну частку (пай) розміром 7,9 умовних кадастрових гектарів.
Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04.05.2017 року роз'яснено рішення суду від 16.11.2016 року у справі № 482/1391/16-ц та зазначено, що позивач має право на отримання земельної частки (паю) площею 7,9 умовних кадастрових гектарах із земель комунальної власності Новосафронівської сільської ради, а в разі відсутності земель комунальної власності - із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Новосафронівської сільської ради, або, у разі відсутності таких земель, на території Новосафронівської сільської ради із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території іншої сільської ради.
Отримавши роз'яснення судового рішення, позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.
Листом від 10.08.2017 року № Б-9246/6-17-СГ ГУ Держгеокадастру відмовило позивачу в задоволенні його заяви у зв'язку з тим, що місце розташування бажаної земельної ділянки відсутнє в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у ІІІ кварталі 2017 року.
Листом від 03.01.2018 року № Б-7/6-18-СГ ГУ Держгеокадастру відмовило позивачу в задоволенні його заяви у зв'язку з тим, що місце розташування бажаної земельної ділянки відсутнє в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність у І кварталі 2018 року.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
У відповідності до ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV (далі - Закон України № 899), сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;
приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;
оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;
приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).
Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
За таких обставин, позивачу для отримання розпорядження на виготовлення проекту землеустрою необхідно звертатись до відповідної сільської ради, в межах території якої позивач бажає отримати земельну ділянку.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1
Керуючись ст. 2, 19, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (вул. Зарічна, 22, с. Зарічне, Новоодеський район, Миколаївська область, 56613; вул. Шнеєрсона, 9, м. Миколаїв, 54001) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034) - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.07.2018 року.
Суддя Н. В. Лісовська