18 липня 2018 рокум. Ужгород№ 309/168/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Цапфел Е.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,- представник ОСОБА_2
відповідача: Відділ Містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації,- представник не зявився
третьої особи: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області -представник ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділ Містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання рішення незаконним, його скасування та зобовязання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Відділу Містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації, яким просить :
1. Визнати незаконним та скасувати рішення Відділу містобудування та архітектури Хустської РДА від 26 вересня 2017 року за № 359, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні висновку про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в смт. Вишково, по вул. Зоряна, б/н площа якої складає 0,0768 га та перебуває в користуванні ОСОБА_1;
2. Зобов'язати Відділ містобудування та архітектури Хустської РДА прийняти належне у відповідності до ст.186-1 ЗКУ та чинного законодавства України рішення, яким погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва - площею 0,0768 га, яка знаходиться в смт. Вишково по вул. Зоряна, б/н, як такий, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівній документації.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 23 січня 2018 року на підставі статей 20, 29 Кодексу адміністративного судочинства України, дану адміністративну справу передано Закарпатському окружному адміністративному суду за підсудністю.
28 лютого 2018 року, вказана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2018 року справу №309/168/18 передано на розгляд судді Плеханова З.Б. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року було залучено до участі у даній адміністративній справі в якості третьої особи без самостійних вимог- Відділ у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
1. Позиції сторін.
Позивач зазначає, що він успадкував будинок від померлої бабки ОСОБА_4 та земельну ділянку, на якій він розташований загальною площею 0,228 га. Оскільки ОСОБА_5 був втрачений і у звязку з зміною законодавства, дана земельна ділянка була розмежована на дві земельні ділянки - розміром 0,15000 га для будівництва та обслуговування успадкованого будинку та розміром 0.0768 га., які використовуються позивачем протягом останніх 20 років.
27 квітня 2017 року рішенням № 103 Вишківської селищної ради 12 сесії 7 скликання позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва - площею 0,0768 га.
27 квітня 2017 року рішеннями № 102 та № 103 Вишківської селищної ради 12 сесії 7 скликання - позивачу було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність земельну ділянку, загальною площею 0,15000 га. - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва -, площею 0,0768 га.
14 вересня 2017 року позивач уклав договір із землевпорядною організацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «ХУСТ - ОСОБА_6» на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва.
Позивач - як власник та користувач земельної ділянки - звернувся до Відділу містобудування та архітектури Хустського району із заявою про надання висновку про погодження проекту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в смт. Вишково, по вул. Зоряна, б/н площа якої складає 0,0768 га.
Проте, Відділ містобудування та архітектури Хустської райдержадміністрації 26 вересня 2017 року прийняв рішення за № 359, яким відмовило ОСОБА_1 у наданні висновку про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в смт. Вишково, по вул. Зоряна, б/н площа якої складає 0,0768 га, з підстав, що генеральним планом смт. Вишково не передбачено будівництво садових будинків.
На підставі наведеного, позивач вважає, що рішення Відділу містобудування та архітектури Хустської РДА від 26 вересня 2017 року за № 359 прийняте з грубим порушенням чинного законодавства України, яке регулює питання передання земельної ділянки у власність громадянам в порядку безоплатної приватизації та підстав для відмови у наданні висновку про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва. Відтак на підставі наведеного просить суд позов задовольнити повністю.
15 березня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає зазначені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так зокрема зазначає, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. Зазначає, що у смт. Вишково не розроблено актуальний план зонування, а позивачем не надано жодних підтверджень щодо розробки детального плану території зазначеної земельної ділянки та не надано жодних відомостей про цільове призначення, яке дана земельна ділянка має наразі. Враховуючи вищенаведене, відділ містобудування та архітектури Хустської райдержадміністрації не мав змоги погодити відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки таким чином порушив би вимоги ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, зазначено, що у відповідності до ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України, на погодження до відділу містобудування і архітектури подаються тільки проекти землеустрою земельних ділянок, на яких розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта. Відтак твердження позивача про те, що він не має наміру здійснювати будівництво на даній земельній ділянці викликає сумнів у відповідача. Окрім того, зауважує, що адміністративний суд позбавлений права приймати рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питання, яке належить до компетенції суб'єкта владних повноважень, а саме погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зважаючи на вищевикладене просить суд у задоволенні адміністративного позову повністю відмовити.
В судовому засіданні 17 квітня 2017 року представником позивача було надано суду додаткові пояснення на адміністративний позов де зокрема, зазначає що як власник та користувач земельної ділянки позивач звернувся до Відділу містобудування та архітектури Хустського району із заявою про надання висновку про погодження проекту із землеустрою щодо складання документів та відповідність даних документів містобудівній документації. Проте, Відділ містобудування та архітектури Хустської райдержадміністрації 26 вересня 2017 року прийняло рішення за № 359, яким відмовило ОСОБА_1 у наданні висновку про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, ведення індивідуального садівництва, яка знаходиться в смт. Вишково, по вул. Зоряна, площа якої складає 0,0768 га.
Як зазначає позивач, надалі він звернувся до державного земельного кадастру, та отримав рішення № РВ-2100243862018 від 03.04.2018 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, причиною якої є відсутність погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність органом з питань містобудування та архітектури. А отже, позивач, як власник земельної ділянки не може отримати витяг з Державного земельного кадастру та відповідно зареєструвати своє право власності на зазначену земельну ділянку. Враховуючи вказані вище обставини, просить суд ухвалити рішення яким вимоги позивача, що були пред'явлені в позові, до відповідача задовольнити повністю.
Представник третьої особи : Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області в судовому засіданні надало пояснення , що позивач звертався до них із заявою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру . Однак було прийнято рішення про відмову , оскільки відсутнє погодження відповідача проекту землеустрою , що є обовязковим в силу ст. 186-1 ЗКУ.
Заслухавши представників сторін, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
2. Обставини , встановлені судом.
Рішенням від 27 квітня 2017 року № 103 Вишківської селищної ради 12 сесії 7 скликання позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва - площею 0,0768 га. розташованої в смт. Вишково по вул. Зоряна, б/н,за рахунок земель Вишківської селищної ради.( а.с.12).
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 258885, зареєстрованого за № 20698 від 26 червня 2003 року, власником вищевказаної земельної ділянки, загальною площею 0,228 га. - була бабуся позивача - ОСОБА_4 ( а.с.6).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом - позивачем було прийнято житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований ( а.с.7).
Як зазначено вище 27 квітня 2017 року рішеннями № 102 та № 103 Вишківської селищної ради 12 сесії 7 скликання - позивачу було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано безоплатно у власність земельну ділянку, загальною площею 0,15000 га. - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва -, площею 0,0768 га. відповідно. (а.с.11-12).
Тобто, як встановлено судом та підтверджено матеріалами даної адміністративної справи вказана земельна ділянка не передавалася із земель комунальної власності, а перебуває у приватній власності та користуванні з 90-х років минулого століття.
14 вересня 2017 року був складений ОСОБА_5 про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, за участі землевласника - ОСОБА_1, а також суміжних землекористувачів (землевласників) - ОСОБА_7, ОСОБА_8, на підставі якого були встановлені межові знаки земельної ділянки згідно рішення Вишківської селищної ради, ОСОБА_5 про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки був підписаний та погоджений всіма суміжними землекористувачами (землевласниками) -ОСОБА_7, ОСОБА_8. (а.с.14).
Також, 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 уклав договір із землевпорядною організацією, Товариством з обмеженою відповідальністю «ХУСТ - ОСОБА_6» на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва.(а.с.17).
Із заявою № 1081 позивач звернувся до відповідача, в якій вказав, що відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України просить надати викопіювання з генерального плану населеного пункту та висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва загальною площею 0,0768 га, яка розташована в смт. Вишково. вул. ОСОБА_9, б/н Хустського району в Закарпатській області . Зазначив, що до заяви додається проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, землевпорядною організацією, якою є Товариство з обмеженою відповідальністю «ХУСТ - ОСОБА_6» був розроблений кадастровий план земельної ділянки, площа якої складає 0,0768 га, а також схеми розташування цієї земельної ділянки в різних масштабах, як цього вимагають нормативно-правові акти з питань складання та розроблення проекту із землеустрою ( а.с.15-16).
Згідно експлікації земельних угідь земельної ділянки, яка знаходиться в смт. Вишково, по вул. Зоряна, б/н площа якої складає 0,0768 га., то вона відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення за видом цільового призначення: для індивідуального садівництва з багаторічними насадженнями і знаходиться в межах успадкованої земельної ділянки , на яку був виданий ОСОБА_5 та межує з іншими власниками земельних ділянок -фізичними особами та є розташованою в межах населеного пункту.( а.с. 15)
Як власник та користувач земельної ділянки позивач, 14 вересня 2017 року, звернувся до Відділу містобудування та архітектури Хустського району із заявою про надання висновку про погодження проекту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться в смт. Вишково, по вул. Зоряна, б/н площа якої складає 0,0768 га.
Відділ містобудування та архітектури Хустської райдержадміністрації 26 вересня 2017 року прийняло рішення за № 359, яким відмовило ОСОБА_1 у видачі висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою в смт. Вишково, по вул. Зоряна, б/н. ( а.с.50).
У висновку зазначено, що відповідачем з посиланням на п.1 статті 17 та на п. 3 ст. 24 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" розглянуто проект землеустрою, поданий позивачем, на підставі чого зроблено висновок, що оскільки генеральним планом смт. Вишково не передбачено будівництво садових будинків, відділ містобудування та архітектури відмовляє у видачі висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо надання земельної ділянки для індивідуального садівництва в смт. Вишково, вул. Зоряна, б/н, як така, що не відповідає чинній містобудівній документації.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного: статями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Стаття 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю визначає: а) громадян та юридичних осіб - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) державу, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За правилами частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з частиною другою цієї статті, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
В силу вимог частин першої, другої статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Статтею 23 Земельного кодексу України встановлена пріоритетність земель сільськогосподарського призначення. Так в силу вимог частини першої цієї статті, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
В свою чергу, за правилами частини другої статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
При цьому, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється в порядку, визначеному статтею 79-1 Земельного кодексу України. За правилами цієї статті, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у ОСОБА_5 земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною п'ятою ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
При цьому, згідно з вимогами частин дев'ятої-десятої ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. ОСОБА_5 реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у ОСОБА_5 земельному кадастрі.
За правилами частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини другої цієї статті, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. А відповідно до частини третьої - безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України, і що стосується ведення особистого селянського господарства, то така норма становить не більше 2,0 гектари.
Частиною восьмою ст. 118 ЗКУ передбачено обов'язкове погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За правилами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частиною сьомою ст.. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
А згідно з частиною восьмою цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
За правилами частини дев'ятої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Ч. 2 ст. 186-1 ЗКУ : Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Частиною 4 статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до ч. 6 статті 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Крім того, згідно п. 7,8 ст. 186-1 Земельного кодексу України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), органам, зазначеним у частинах першій - третій статті 186-1, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Отже, оскільки земельна ділянка, про яку йдеться, знаходиться в межах населеного пункту, то в в силу положень ч.2 ст. 186-1 ЗКУ проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність подається на погодження до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури,. і Земельним кодексом України встановлено підстави, за яких може бути відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Судом встановлено, що рішенням від 27 квітня 2017 року № 103 Вишківської селищної ради 12 сесії 7 скликання позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва - площею 0,0768 га. розташованої в смт. Вишково по вул. Зоряна, б/н,за рахунок земель Вишківської селищної ради.( а.с.12). Правовою підставою даного рішення зазначено статті 12, 33, 80,81,118 та 116 Земельного кодексу України. Зазначене рішення є чинним і у встановленому порядку ніким не скасовувалось.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано відмову у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку із тим, що генеральним планом смт. Вишково не передбачено будівництво садових будинків. Суд зазначає, що відповідно до Земельного кодексу України така підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою не вказана.
Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" 22.05.2003 № 858-IV визначено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Окрім того, одночасно слід звернути увагу та врахувати те, що відповідач в рішенні №353 від 26.09.2017 року про відмову у видачі висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо надання земельної ділянки для індивідуального садівництва в смт. Вишково., вул. ОСОБА_9, б/н. фактично не зазначив недоліків та строк для їх усуненя.
Крім того , щодо змісту відмови, то суд критично оцінює посилання відповідача на зазначені у ній норми Закону як на обгрунтування причин відмови, а також на посилання на те, що йдеться про зміну цільового призначення, про ненадання позивачем відомостей про цільове призначення . яке дана земельна ділянка має наразі, оскільки заявник звернувся із заявою щодо земельної ділянки яка надана органом місцевого самоврядування для садівництва, яка згідно правил зонування., а саме:
входить до Переліку територіальних зон за кодом 002 (груп об'єктів Державного земельного кадастру) з віднесенням до Категорії земель за основним цільовим призначенням за кодом 100 - ОСОБА_6 сільськогосподарського призначення і входить до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) за кодом 002 (Багаторічні насадження ) у відповідності до Постанови КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру".
Дана інформація щодо вищевказаної земельної ділянки містилася у проекті землеустрою ,зокрема у експлікації, яка була надана відповідачу.
Також суд критично оцінює в обгрунтування своїх заперечень посилання відповідача на те, що оскільки позивач звернувся до відповідача, то він має намір здійснювати будівництво на земельній ділянці.
У відповідності до ст.1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.( ст. 27 Закону).
Як встановлено судом, позивач не подавав заяву щодо наміру забудови території, не отримував будівельного паспорту, а тому твердження відповідача щодо даних обставин є необгрунтованими .
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду встановлені обставини , досліджені докази та відповідні норми права суд дійшов висновку, що рішення відділу містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації №353 від 26.09.2017 року не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Зазначене рішення прийнято не у спосіб, що визначений Земельним кодексом України. Воно порушує гарантовані конституцією права позивача на землю, які підлягають судовому захисту, зокрема, шляхом скасування спірного рішення.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення відділу містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації №353 від 26.09.2017 року про відмову у видачі висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо надання земельної ділянки для індивідуального садівництва в смт. Вишково., вул. ОСОБА_9, б/н. підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відділу містобудування та архітектури Хустської РДА прийняти належне у відповідності до ст.186-1 ЗКУ та чинного законодавства України рішення, яким погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у власність, для ведення індивідуального садівництва - площею 0,0768 га, яка знаходиться в смт. Вишково по вул. Зоряна, б/н, як такий, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівній документації, суд зазначає, що не вбачає підстав для її задоволення, оскільки вказане є втручання в дискреційні повноваження відповідача.
Оскільки суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення не відповідає нормам права, про які суд зазначив вище , то заява , з якою звернувся позивач до відповідача та рішення , прийняте за наслідками її розгляду повинно відповідати вимогам законів , на які посилається суд у даному судовому рішенні.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. (Аналогічна правова позиція також наведена в постановах Верховного суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14).
Відповідно до статті 9 частини 2 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі статті 9 частини 2 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування статті 9 частини 2 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Суд зауважує, що при ухваленні рішення виходить з неприпустимості підміни судом субєкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого субєкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію субєкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.
Виходячи з наведеного та враховуючи положення статті 9 частини 2, статті 245 КАС України, суд вважає необхідним та достатнім заходом для належного захисту прав позивача зобовязати відділ містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки , наданої судом у рішенні.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_3 Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд звертає увагу, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В свою чергу, за правилами пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
За вимогами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
А за вимогами частини четвертої - у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 до Відділ Містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації про про визнання рішення незаконним , його скасування та зобовязання вчинити дії - задовольнити частково.
2.Визнати незаконним та скасувати рішення відділу містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації №353 від 26.09.2017 року про відмову у видачі висновку про наявність містобудівельних обмежень щодо надання земельної ділянки для індивідуального садівництва в смт. Вишково., вул. ОСОБА_9, б/н.
3.Зобовязати відділ містобудування та архітектури Хустської районної державної адміністрації вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки , наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Львівського апеляційного адміністративного суду.
СуддяОСОБА_9
Повний текст виготовлено та підписано 27 липня 2018 року.