Справа № 369/7427/17
Провадження № 2/369/475/18
Іменем України
11.06.2018 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Усатова Д.Д., за участі секретарів Кузьменко П.О., Ярмак О.В., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області про усунення перешкод в реалізації права на землю шляхом визнання права на виготовлення та отримання технічної документації без згоди та підпису суміжних землекористувачів в акті погодження меж та без погодження акту приймання передачі межових знаків на зберігання із суміжними землекористувачами на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про зобов'язання повернути самовільно зайняті частини земельної ділянки,-
Позивачка звернулася до суду та свої вимоги мотивує тим, що є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 45.
Позивачка ОСОБА_3 з 23 листопада 2001 року користується земельною ділянкою площею 360,6 кв.м., за адресою: м. Боярка, вул. Кібенка, 45.
Крім цього, відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року визначено порядок користування ОСОБА_3 та ОСОБА_7 спільною земельною земельною ділянкою, загальною площею 641 кв.м. Визначено, що лінії розподілу земельної ділянки слід вважати від точки 1, яка розташована на межі по вул. Кібенка на відстані 4 метри від кута межового парка з ділянкою №47 до точки 2, яка розташована на відстані 57 см від лівого переднього кута погрібника «Ж». Від точки 2 по фасаду та периметр будівель у точку 3, яка розташована на відстані 50 см від стіни приміщення «А-1» та 30 см від задньої стіни будинку «А». Від точки 3 до точки 4, яка розташована в правому передньому куті сараю «Г», далі вверх до точки 5, яка знаходиться на перетині з межею ділянки №39 в правому дальньому куті сараю «Г». При цьому, ОСОБА_3 виділено у користування частину земельної ділянка від точки 1 вверх до точки 2 по периметру будинку праворуч у точку З, далі вверх у точку 4 та у точку 5. з точки 5 вправо в точку 6, яка знаходиться на перетині меж з ділянками №39 та №47 в правому задньому кутку сараю «Б», далі вниз по межі з ділянкою №47 до точки 7, яка знаходиться на перетині меж з ділянкою №47 та вулицею Кібенка, далі, з точки 7 в точку 1.
Рішенням 49 сесії VI скликання Боярської міської ради за №49/2239 від 04 вересня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0360 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: м. Боярка, вул. Кібенка, 45.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №91750931 від 12 липня 2017 року відповідачам належить на праві спільної часткової власності квартира № 2 у житловому будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 47/35, який розміщений на земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою позивачки.
Тобто, відповідачі по справі є суміжними землекористувачами до земельної ділянки площею 0,0360 га яка знаходиться у користуванні позивачки.
На виконання вказаного рішення позивачка звернулась до компанії «Перше земельне бюро» для розроблення проекту землеустрою.
Вказана документація була виготовлена, однак як вбачається з кадастрового плану, в користуванні позивачки залишилось лише 0,0331 га.
Вказана обставина виникла у зв'язку з неправомірним та незаконним захопленням частини земельної ділянки суміжними землекористувачами, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Так, між позивачкою та відповідачами неодноразово виникали конфлікти з приводу переміщення паркану, який розділяє їх суміжні земельні ділянки, що зокрема підтверджується листом Боярської міської ради №43/49-1024.2 від 06 червня 2011 року та листом №3/49-1534.2 від 06 листопада 2014 року.
Позивачка, бажаючи уникнути сварок з сусідами, звернулась до них з проханням погодити межі земельної ділянки, що залишились на даний час, тобто у розмірі 0,0331 га, замість належних їй 0,0360 га.
Однак, відповідачі навіть в такому варіанті відмовляється підписати акт погодження межі із суміжними землекористувачами (землевласниками), акт прийомки передачі межових знаків на зберігання, що позбавляє позивачку отримати кадастровий номер земельної ділянки та закінчити процедуру оформлення належної їй на праві користування земельної ділянки.
Відповідачі, як суміжні землекористувачі із земельною ділянкою позивача, відмовилися від погодження меж земельної ділянки з невідомих причин, що не підтверджує того, що ці межі визначені невірно чи з порушенням встановленого законом порядку і безпосередньо порушують норми Земельного кодексу України, якими визначено обов'язок останніх співпрацювати при визначенні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
Після отримання відмови суміжних землекористувачів у погодженні меж земельної ділянки позивачка декілька разів зверталась до Боярської міської ради з приводу вирішення питання про погодження меж своєї земельної ділянки. Проте комісією було відмовлено їй в погодженні меж земельної ділянки, що підтверджується листами №02-5/43/49-918.2 від 20 травня 2016 року.
Відмови відповідачів погодити позивачу межі його земельної ділянки із своїми, є безпідставними.
При цьому, відповідачі своєю відмовою погодити межі земельної ділянки, здійснюють перешкоди позивачу в користуванні вказаної земельної ділянки та перешкоди в реалізації права на закінчення процедури приватизації, оскільки для цього обов'язковим є виготовлення технічної документації на земельну ділянку, елементом якої є погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, а тому позивач змушена звертатись до суду із даним позовом. Первісно позивачка просила суд усунути перешкоди в реалізації права ОСОБА_3 на землю шляхом визнання права на виготовлення та отримання технічної документації на земельну ділянку площею 0,0360 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 45 без згоди та підпису суміжних землекористувачів в акті погодження меж та без погодження акту приймання передачі межових знаків на зберігання із суміжними землекористувачами земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 45.
23.02.2018 позивачка звернулась із заявою про зміну предмету позову, яку мотивувала тим, що відповідачі своєю відмовою погодити межі земельної ділянки, здійснюють перешкоди позивачу в користуванні вказаної земельної ділянки та перешкоди в реалізації права на закінчення процедури приватизації, оскільки для цього обов'язковим є виготовлення технічної документації на земельну ділянку, елементом якої є погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, а тому позивач змушена звертатись до суду із даним позовом.
Позивачка остаточно просила суд усунути перешкоди в реалізації права ОСОБА_3 на землю шляхом визнання права на виготовлення та отримання технічної документації без згоди та підпису суміжних землекористувачів в акті погодження меж та без погодження акту приймання передачі межових знаків на зберігання із суміжними землекористувачами на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 45 в межах, визначених ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року по справі №2-2151/10 (№22ц-10089/2010).
Відповідачі за первісним позовом 11.12.2017 звернулися до суду із зустрічним позовом,який обґрунтовували тим, що суміжним землекористувачем є гр. ОСОБА_3 (Відповідач по справі), що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. дії Відповідачки, що на думку позивачів за зустрічним позовом порушують їх права:станом на 11.12.2017, периметр паркана будинку № 45 становить 4 метри 45 см, що підтверджується розробленим кадастровим планом відповідачки 2014 року та фото доказом.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.03.2011 року по справі № 22Ц-10089/2010 встановлено, що лінії розподілу земельної ділянки вважати від точки 1, яка розташована на межі по вул. Кібенка на відстані 4 метри від кута межового паркану з ділянкою № 47.
Відповідно до кадастрового плану 2014 року та Інвентаризаційної справи будинку № 45 сарай Відповідачки позначений літерою «Б» має бути розташований на лінії розмежування земельних ділянок будинків №47 та № 45.
Станом на 11.12.2017, паркан Відповідачки розташований на 30 см за лінією розмежування, що підтверджено фото доказом зробленим перед судовим засіданням. Згідно із схематичним планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною технічного паспорта на житловий будинок № 45 довжина земельної ділянки має становити 10 м 65 см. Станом на сьогодні, довжина земельної ділянки будинку № 45 становить 11 метрів, що встановлено з виїздом на місце члена постійної депутатської комісії з питань містобудування, архітектури, земельних ресурсів та адміністративно-територіального устрою Боярської міської ради, що підтверджується листами.
Чітке розмежування ліній розподілу земельних ділянок будинків № 45 та 47 визначено рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.03.2011 року по справі № 22Ц-10089/2010. Даним рішенням не порушено прав Відповідачки, так як підставою ухвалення даного рішення є мирова угода сторін, якою відповідачка висловила своє волевиявлення та згоду на відповідне розмежування земельних ділянок.Тому на підставі вищевикладеного первісно позивачі за зустрічним позовом просили суд припинити дії, які порушують наші права, а саме: припинити здійснювати самозахоплення частини земельної ділянки будинку № 47 шляхом встановлення паркану відповідно до точок ліній розподілу земельних ділянок ухвалених рішенням Апеляційного суду Київської області від 17.03.2011 року по справі № 22Ц-10089/2010.
15.02.2018 позивачі за зустрічним позовом уточнили позовні вимоги та остаточно просили суд зобов'язати ОСОБА_3 повернути самовільно зайняті частини земельної ділянки будинку № 47 по вул. Кібенка, а саме: 0,45 см по периметру(ширині) подвір'я № 45, 0,30 см за сараєм(літерою «Б») встановивши паркан на межі земельних ділянок будинків № 45, 47, стягнути з відповідачів судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача первісний позов підтримала у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні первісного позову та просила задовольнити зустрічний у повному обсязі.
Інші сторони в судове засідання не з'явились з невідомих причин, про дату судового засідання повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивачка є власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 45, на підставі договору дарування 2/3 частин жилого будинку від 23 листопада 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий №8490.
Як вбачається з довідки Боярської міської ради Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2009 року №ЧЗ/49-67В.2 позивачка ОСОБА_3 з 23.11.2001 користується земельною ділянкою площею 360,6 кв.м., за адресою: м. Боярка, вул. Кібенка, 45.
Крім цього, відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року визначено порядок користування ОСОБА_3 та ОСОБА_7 спільною земельною земельною ділянкою, загальною площею 641 кв.м. Визначено, що лінії розподілу земельної ділянки слід вважати від точки 1, яка розташована на межі по вул. Кібенка на відстані 4 метри від кута межового парка з ділянкою №47 до точки 2, яка розташована на відстані 57 см від лівого переднього кута погрібника «Ж». Від точки 2 по фасаду та периметр будівель у точку 3, яка розташована на відстані 50 см від стіни приміщення «А-1» та 30 см від задньої стіни будинку «А». Від точки 3 до точки 4, яка розташована в правому передньому куті сараю «Г», далі вверх до точки 5, яка знаходиться на перетині з межею ділянки №39 в правому дальньому куті сараю «Г». При цьому, ОСОБА_3 виділено у користування частину земельної ділянка від точки 1 вверх до точки 2 по периметру будинку праворуч у точку 3, далі вверх у точку 4 та у точку 5. з точки 5 вправо в точку 6, яка знаходиться на перетині меж з ділянками №39 та №47 в правому задньому кутку сараю «Б», далі вниз по межі з ділянкою №47 до точки 7, яка знаходиться на перетині меж з ділянкою №47 та вулицею Кібенка, далі, з точки 7 в точку 1.
Рішенням 49 сесії VI скликання Боярської міської ради за №49/2239 від 04 вересня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0360 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: м. Боярка, вул. Кібенка, 45.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №91750931 від 12 липня 2017 року відповідачам належить на праві спільної часткової власності квартири у житловому будинку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 47/35, який розміщений на земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою позивачки.
Тобто, відповідачі по справі є суміжними землекористувачами до земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивачки.
На виконання вказаного рішення позивачка звернулась до компанії «Перше земельне бюро» для розроблення проекту землеустрою.
Вказана документація була виготовлена, однак відповідачі відмовляються підписати акт погодження межі із суміжними землекористувачами (землевласниками), акт прийомки передачі межових знаків на зберігання, що позбавляє позивачку отримати кадастровий номер земельної ділянки та закінчити процедуру оформлення належної їй на праві користування земельної ділянки.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
-завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку;
-копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
-рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіку Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
-письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
-довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
-матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
-відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
-копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);
-розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
-розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
-акт приймання передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно- захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
-перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
-викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки);
-кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
-матеріали погодження проекту землеустрою.
Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376.
Інструкцією передбачено, що після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками складається акт прийомки передачі межових знаків на зберігання, який містить підписи суміжних землевласників (землекористувачів) у разі, якщо вони не заявляють претензій до існуючих меж.
Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України, власники та користувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства. Вирішення питання стосовно земельних спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства покладено відповідно до ст. 158 ЗК України на органи місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог п.п. «г», «е» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Згідно з вимогами ч. З ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до п.г ч.1 ст.91 ЗК України,- власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, - власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Згідно з ч. 2 ст. 107 Земельного кодексу України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
Відповідачі, як суміжні землекористувачі із земельною ділянкою позивача, відмовилися від погодження меж земельної ділянки з невідомих причин, що не підтверджує того, що ці межі визначені невірно чи з порушенням встановленого законом порядку і безпосередньо порушують норми Земельного кодексу України, якими визначено обов'язок останніх співпрацювати при визначенні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
Як встановлено ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Одним із способів здійснення захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки цією статтею передбачено шляхом визнання прав.
Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок,що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.
При цьому, відповідачі своєю відмовою погодити межі земельної ділянки, здійснюють перешкоди позивачу в користуванні вказаної земельної ділянки та перешкоди в реалізації права на закінчення процедури приватизації, оскільки для цього обов'язковим є виготовлення технічної документації на земельну ділянку, елементом якої є погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, а тому позивач змушена звертатись до суду із даним позовом.
Зустрічний позов про повернення самовільно зайнятих частин земельної ділянки будинку № 47 по вул. Кібенка, а саме: 0,45 см по периметру(ширині) подвір'я № 45, 0,30 см за сараєм(літерою «Б») встановивши паркан на межі земельних ділянок будинків № 45, 47 суд вважає таким що не підлягає до задоволення.
Звертаючись з зустрічним позовом, позивачі за зустрічним позовом до матеріалів справи не долучили доказів, внаслідок не можна зробити висновок про існування будь-яких перешкод у користуванні земельною ділянкою, право на яку мають сторони у справі.
Таким чином розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов ОСОБА_9 підлягає задоволенню, оскільки відповідачі своєю відмовою погодити межі земельної ділянки, здійснюють перешкоди позивачеві в користуванні вказаної земельної ділянки без позбавлення останнього права володіння земельною ділянкою та в реалізації права на присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що перебуває у їх власності.
Керуючись ст.ст. 319, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 89, 133, 158, 209, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 91, 103, 106, 152, 198 Земельного кодексу України, суд,-
Первісний позов задовольнити.
Усунути перешкоди в реалізації права ОСОБА_3 на землю шляхом визнання права на виготовлення та отримання технічної документації без згоди та підпису суміжних землекористувачів в акті погодження меж та без погодження акту приймання передачі межових знаків на зберігання із суміжними землекористувачами на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Кібенка, 45 в межах, визначених ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 березня 2011 року по справі №2-2151/10 (№22ц-10089/2010).
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.Д.Усатов