23 липня 2018 року м. Рівне №817/1038/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області
про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" (далі - ТОВ "КЛМЗ", позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - Головне управління ДФС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0008501403, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальній сумі 476 140,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача було критично та без належної уваги перевірено надані ТОВ "КЛМЗ" первинні та інші документи та протиправно зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "БОРСАЛІНО", ТОВ "ФІНКОМІНВЕСТ", ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП", ТОВ "ТЕХНОЛОГІСТИКА" для ТОВ "КЛМЗ" у зв'язку з відсутністю факту (джерела) їх законного виробництва в обіг та відповідно, нереальність їх одержання саме від вказаних контрагентів. Вказує, що позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів та здійснювати контроль їх діяльності, так само як і не може нести відповідальність за порушення його контрагентами своїх зобов'язань, кримінального та/або податкового законодавства. ТОВ "КЛМЗ" категорично заперечує проти висновку відповідача про те, що податковий кредит з податку на додану вартість начебто сформовано позивачем за рахунок документального оформлення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у джерел, які не відповідають документально оформленим, за рахунок використання документів контрагентів, які фактично не могли і не здійснювали поставку товарно-матеріальних цінностей, адже жодних належних доказів на підтвердження з боку ТОВ "КЛМЗ" безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з одержання товарно-матеріальних цінностей немає. Фактичні обставини та первинні документи, що були надані відповідачу для перевірки, повною мірою засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з державним бюджетом третіх осіб. Наголошує, що саме податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. З огляду на відсутність в діяльності ТОВ "КЛМЗ" порушення вимог податкового чи іншого законодавства, - відсутні будь-які законні підстави для нарахування згідно повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0008501403, податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій. За таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.04.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не визнає позов.
На його обґрунтування зазначає, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача виявлено порушення останнім п.185.1 ст.185, пп. "а" п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20 333,33 грн за січень 2017 року, в сумі 293 020 грн за березень 2017 року, в сумі 67559,20 грн за квітень 2017 року. Ознаками нереальності операцій з вказаними контрагентами зазначає, зокрема: відсутність трудових ресурсів та основних засобів для реального здійснення господарської діяльності; наявність кримінальних проваджень - відповідно до матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень стосовно ТОВ "БОРСАЛІНО", ТОВ "ФІНКОМІНВЕСТ ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП", ТОВ "ТЕХНОЛОГІСТИКА"; відсутність реального джерела походження товару; відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів; відсутність ТОВ "БОРСАЛІНО", ТОВ "ФІНКОМІНВЕСТ ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП", ТОВ "ТЕХНОЛОГІСТИКА" за місцем державної реєстрації. Крім того, вказує на те, що перевіркою встановлене неналежне оформлення представлених документів, ненадання всіх документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій. Вважає, що сукупність наведених ознак вказує на неможливість факту поставки товарно-матеріальних цінностей від контрагентів до позивача. Відповідач посилається на ту обставину, що підставою вказаних порушень стала нереальність господарський операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "БОРСАЛІНО", ТОВ "ФІНКОМІНВЕСТ", ТОВ "ОСОБА_4 ГРУП", ТОВ "ТЕХНОЛОГІСТИКА". Також зазначає, що з наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що в графах "відпустив", "отримав" зазначено лише підпис,"за довіреністю, №, від" - дані відсутні, "місце складання"- дані відсутні. Відсутність такого обов'язкового реквізиту первинного документу не дало змоги ідентифікувати осіб, які безпосередньо виконували операції з отримання товарів та підтвердити відповідність видаткових накладних для цілей бухгалтерського обліку. Оскільки, у видаткових накладних, виписаних від СГ відсутні обов'язкові реквізити, вони є такими, що складені всупереч вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та пунктів 2.1-2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, відповідно у ТОВ "Квасилівський ЛМЗ" відсутні підстави для формування показників бухгалтерського обліку на підставі таких документів. Тому вважає, що враховуючи вищезазначене, задекларовані господарські операції із придбання ТОВ "Квасилівський ЛМЗ" у контрагентів товару нереальними. Рух активу від контрагентів до позивача в дійсності не відбувався. Наголошує, що наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях з постачання товарів/послуг, що фактично не здійснювались, а лише оформлених документально. На підставі викладеного, відповідач зазначає, що спірне рішення є правомірними та просить в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю вимог.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" зареєстроване як юридична особа 25.02.2013, взяте на облік як платник податків з 26.02.2013, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.05.2013 №2000120038 (а.с.125,126, 184,185 т.1).
На підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 08.11.2017 №1825 та направлення від 08.11.2017 №1558/17-00-14-03 (а.с.150, 151 т.1), відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, в період з 09.11.2017 по 14.11.2017, уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "КЛМЗ" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Борсаліно" за січень 2017, ТОВ "Фінкомінвест ЛТД" за березень 2017, ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп" за березень 2017, ТОВ "Технологістика" за квітень 2017.
За результатами перевірки складено акт від 21.11.2017 №1312/17-00-14-03/38623245 (далі - ОСОБА_1 перевірки), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення, зокрема:
- п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 20 333,33 грн. за січень 2017 року, в сумі 293 020 грн. за березень 2017 року, в сумі 67 559,20 грн. за квітень 2017 року (а.с.17-29, 125-149 т.1).
На підставі ОСОБА_1 перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 07.12.2017 №0008501403, збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальній сумі 476 140,00 грн, з яких 380 912,00 грн - за основним зобов'язанням та 95 228,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.30,152).
Дане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 №5652/0199-99-11-01-02-25 скарга позивача залишенні без задоволення, а рішення - без змін (а.с.31-33, 35-36).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.
Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування доходів і витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.
Зокрема, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).
Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 даного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198. 6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, необхідними та достатніми підставами для включення платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.
Проте, відповідач вважає, що наявність таких накладних не може вважатися безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки перевіркою встановлено нереальність господарської операції з поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Борсаліно", ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", ТОВ "Технологістика" для позивача у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно, нереальність одержання ТОВ "КЛМЗ" цих товарів і послуг саме у вищевказаного підприємства.
Зокрема зазначає, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентом позивача було здійснено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження товару (відсутнє дійсне формування активу), відсутні трудові ресурси та основні засоби на підприємствах контрагентів. Крім того, всупереч умовам договорів, укладених з ТОВ "Борсаліно", ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", ТОВ "Технологістика", до перевірки не було надано документів, що засвідчують якість товару. Не було надано наказів про відрядження директора ТОВ "КЛМЗ", а надані до перевірки документи складені з порушеннями вимог чинного законодавства.
Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача з огляду на таке.
Перш за все, необхідно звернути увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.
Наявними у матеріалах справи доказами та актом перевірки підтверджується, що позивачем було укладено договори поставки з ТОВ "Борсаліно", ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", ТОВ "Технологістика" та надано до перевірки відповідні документи на підтвердження реальності господарських операцій по таких договорах (т.1 а.с.37-111, 186-228).
Зокрема, як встановлено судом 16.01.2017 між ТОВ "Борсаліно" (Постачальник) та ТОВ "КЛМЗ" (Покупець) укладено Договір поставки №190117, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором виготовити та передати Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити такий товар. Найменування, ціна, асортимент товару та кількість визначені в рахунках на оплату.
Поставка здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника) у відповідності з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС - 2000.
Оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати, або, за домовленістю сторін, Покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар Постачальнику на протязі 15 календарних днів з дня отримання товару. Місце складання Договору поставки №190117 від 16.01.2017 року - м. Херсон.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Борсаліно" щодо купівлі Пресса П6330 позивачем суду надані: договір поставки №190117 від 16.01.2017, видаткова накладна та податкова накладна №36 від 19.01.2017, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, товарно-транспортна накладна №36 від 19.01.2017, подорожній лист вантажного автомобіля №1 від 18-19.01.2017 - водій ОСОБА_5, регістри бухгалтерського обліку щодо розрахунків з Постачальником, платіжне доручення від 15.02.2017 №2642.
Також матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2017 між ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп" (Постачальник) та ТОВ "КЛМЗ" (Покупець) укладено Договір поставки №45, відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити такий товар. Поставка здійснюється за попередньою заявкою Покупця, яка повинна містити такі відомості: - найменування та кількість товару, - дату поставки товару.
Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника) згідно ІНКОТЕРМС 2010, після повної оплати Загальної вартості товару Покупцем).
Одночасно з товаром Постачальник передає Покупцю видаткову накладну та/або інші товарно-супровідні документи за їх необхідності.
Постачальник поставляє Покупцю товар на підставі Специфікації. Покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар Постачальнику протягом 30 календарних днів з дня отримання товару. Покупець здійснює оплату в безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок. Місце складання Договору поставки №45 від 14.03.2017 року - м. Маріуполь.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", позивачем суду надані: договір поставки №45 від 14.03.2017, специфікація, видаткова накладна РН-0000055 від 17.03.2017 - Прес гідравлічний К 117 Е ціна без ПДВ 121000,00 грн. (ПДВ - 24200,00 грн), видаткова накладна РН-0000053 від 20.03.2017 - Станок токарно-гвинторізний РТ-11 ціна без ПДВ 190000,00 грн. (ПДВ - 38000,00 грн), видаткова накладна РН-0000054 від 21.03.2017 року - Вальці ИБ 2230 ціна без ПДВ 108000,00 грн. (ПДВ - 21600,00 грн), податкові накладні №55 від 28.03.2017, №53 від 28.03.2017, №54 від 28.03.2017, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, товарно-транспортна накладна №55 від 17.03.2017, товарно-транспортна накладна №53 від 20.03.2017, товарно-транспортна накладна №21 від 21.03.2017, подорожній лист вантажного автомобіля №10 від 16-17.03.2017, подорожній лист вантажного автомобіля №11 від 31.03.17, подорожній лист вантажного автомобіля №12 від 03-04.04.17 - водій ОСОБА_5, регістри бухгалтерського обліку щодо розрахунків з Постачальником, платіжні доручення №2739 від 30.03.2017, №3045 від 12.06.2017, №3067 від 14.06.2017, №3066 від 14.06.2017.
Також як встановлено судом, 17.04.2017 між ТОВ "Технологістика" (Постачальник) та ТОВ "КЛМЗ" (Покупець) укладено Договір постачання №41/17, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Замовника Товар, відповідно до умов Договору. Замовник зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його. Ціна, кількість, асортимент терміни доставки товару обумовлюються сторонами попередньо.
Продавець продає товар партіями в терміни обумовлені сторонами. Датою продажу є дата отримання Покупцем товару згідно з видатковою накладною, підписаною сторонами. Доставка товару здійснюється автотранспортом Продавця згідно умов даного договору. Місце складання Договору поставки №41/17 від 17.04.2017 - м. Київ.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Технологістика" позивачем надані суду: договір поставки №41/17 від 17.04.2017, видаткові накладні №170404 від 17.04.2017, №280415 від 28.04.2017, товарно-транспортна накладна №170404, №170404/1 від 17.04.2017 року, товарно-транспортна накладна №170404/2, №170404/3 №170404/4 №170404/5 від 18.04.2017, товарно-транспортна накладна №280415/3 №280415/4 від 29.04.2017, товарно-транспортна накладна №280415, №280415/2 від 28.04.2017, подорожній лист вантажного автомобіля №21 від 19.04.17, подорожній лист вантажного автомобіля №23 від 29.04.2017 - водій ОСОБА_5, регістри бухгалтерського обліку щодо розрахунків з Постачальником платіжні доручення №2961 від 22.05.2017, №3190 від 19.07.2017, №3282 від 11.08.2017, №3324 від 23.08.2017.
27.03.2017 між ТОВ "Фінкомінвест ЛТД" (Постачальник) та ТОВ "КЛМЗ" (Покупець) укладено Договір поставки №1/270317, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Замовника дивани, відповідно до умов Договору. Замовник зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його. Ціна, кількість, асортимент терміни доставки товару обумовлюються сторонами попередньо.
Покупець сплачує за товар, згідно з цінами, погодженими сторонами попередньо, які складені на основі калькуляції на одиницю продукції. У разі зміни ціни Продавець погоджує її з Покупцем шляхом підписання додатків до цього Договору на підставі поданої калькуляції з обґрунтуванням причин зміни ціни та наданням підтверджуючих документів.
Загальна вартість Договору становить 1 255 320,00 грн. На підставі рахунка на оплату Покупець проводить попередню оплату товару, а протягом наступних 10 банківських днів решту суми. Оплата проводиться в національній валюті України. Місце складання Договору поставки №1/270317 від 27.03.2017 року - м. Черкаси.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", позивачем суду надані: договір поставки №1/270317 від 27.03.2017, видаткові та податкові накладні №36 від 30.03.2017, №37 від 30.03.2017, товарно-транспортна накладна №36/1, №36 від 30.03.2017, товарно-транспортна накладна №36/2 №36/3 від 31.03.2017, товарно-транспортна накладна №36/4,№37 від 01.04.2017, подорожній лист вантажного автомобіля №21 від 19.04.2017, подорожній лист вантажного автомобіля №23 від 29.04.2017 - водій ОСОБА_5, регістри бухгалтерського обліку щодо розрахунків з Постачальником, платіжні доручення №3005 від 31.05.2017, №3065 від 14.06.2017, №2824 від 19.04.2017, договір відступлення права вимоги від 31.05.2017 №310517/1в.
Матеріалами справи підтверджується, що всі податкові накладні на виконання вказаних вище договорів були належним чином складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, господарські операції між вищевказаними контрагентами та позивачем також підтверджуються довідкою зі зведеною інформацією у табличному вигляді у розрізі кожної господарської операції (т.1 а.с.229).
Суд зазначає, що надані позивачем для перевірки та в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Борсаліно", ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", ТОВ "Технологістика" є первинними в розумінні Закону України №996-XIV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, а виписані податкові накладні містять усі необхідні реквізити.
Досліджені судом документи відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорах і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальників до покупця - позивача у справі товарів, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій.
Також такі документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.
За таких обставин, суд критично оцінює твердження відповідача про дефектність деяких первинних документів, яка полягає у зазначенні в них неповної інформації, оскільки у даних первинних документах вказані достатні відомості для ідентифікації учасників операції, як це вимагає чинне законодавством, а саме - ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд звертає увагу на те, що учасниками спірних операцій були юридичні особи і у всіх видаткових накладних наведено інформацію про таких осіб - вказано найменування, коди, місцезнаходження підприємств-учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагентів на реальне виконання умов укладених договорів поставки слугує й факт здійснення розрахунків за придбану продукцію. Факти оплати не заперечуються відповідачем.
Тому, на переконання суду, ОСОБА_5 перевірки не містить доказів невідповідності наданих підприємством під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового Кодексу України тощо.
Суд також відхиляє твердження відповідача, що не надання платником податків до перевірки документів, що засвідчують якість товару, свідчить про безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами.
Перш за все, сама по собі собою наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, при дослідженні питання реальності конкретної господарської операції слід брати до уваги особливості та умови її здійснення, в тому числі і ті, що закріплені у договорі.
Сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.
Відсутність наказу, що підтверджує відрядження директора ТОВ "КЛМЗ" для укладання договору та отримання ТМЦ в м.Херсон, м.Маріуполь, м.Київ, м.Черкаси та будь-яких інших документів, враховуючи підтвердженість господарських операцій іншими документами, на думку суду, також не може вважатися самостійною і достатньою ознакою відсутності здійснення господарської операції.
Крім того, суд враховує, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які внесені до ЄДР вважаються вірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення господарських операцій (у тому числі в момент здійснення оплати) усі перелічені вище контрагенти ТОВ "КЛМЗ" були належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з наданих платником податків до перевірки та в судове засідання документів вбачається, що рух активів все ж таки мав місце.
Окрім того, суд звертає також увагу на те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже ТОВ "Борсаліно", ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", ТОВ "Технологістика" не позбавлені права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.
На обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача також неодноразово вказував на наявність кримінального провадження, що стосується контрагентів позивача. Зазначав, що відповідно до матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень, групою невстановлених осіб, використовуючи реквізити та банківські рахунки ТОВ "Борсаліно", ТОВ "Фінкомінвест ЛТД", ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп", ТОВ "Технологістика" організовано злочинну схему сприяння в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки в особливо великих розмірах.
Відповідачем долучено до матеріалів справи лист Головного управління ДФС у Рівненській області до Генеральної прокуратури України від 15.06.2018 №701/17-00-10-01-06 з проханням повідомити відповідача про стан розслідування кримінального провадження №32017000000000016 від 31.01.2017 та, за наявності надати належним чином завірені копії документів, що підтверджують факт умисного ухиляння від сплати податків у значних розмірах службовими особами ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп" та ТОВ "Технологістика" (а.с.33 т.2).
Однак, на переконання суду, даний лист жодним чином не підтверджує та не спростовує обставин, які стосуються господарських операцій позивача.
Тому суд не приймає зазначене вище твердження представника відповідача, оскільки доказів надходження матеріалів кримінальних проваджень до суду та прийняття судом за результатами їх розгляду будь-якого процесуального рішення на підтвердження фактів умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах службовими особами ТОВ "ОСОБА_4 ніко груп" та ТОВ "Технологістика" відповідачем надано не було.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Жодних інших доказів (свідчень посадових осіб господарюючих суб'єктів, заключень експертиз щодо підписання первинних документів неуповноваженими особами, тобто підробки документів, тощо) в рамках такої кримінальної справи відповідачем надано не було.
Також суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
В свою чергу, визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22.01.2009, а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007.
Зокрема в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного ч.2 ст.61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.
Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 ПК України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене, висновки відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України є безпідставними і необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 07.12.2017 №0008501403 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" (вул.Б.Хмельницького,19, смт.Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 38623245) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 07.12.2017 №0008501403, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальній сумі 476 140,00 грн.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" суму судового збору у розмірі 7142 (сім тисяч сто сорок дві) грн. 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 липня 2018 року.
Суддя Борискін С.А.