26 липня 2018 року м. Київ справа №810/1139/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №2 від 10.01.2018 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1986 році;
- зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 2, який працював у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 11.10.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2).
14 травня 2017 року позивачеві виповнилося 50 років і він 11.10.2017 звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС". Разом з тим, Рішенням Кагарлицького об'єднаного управління пенсійного фонду України Київської області від 10.01.2018 №2 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1986 році.
Як на підстави для відмови у призначенні пенсії за зниженим пенсійним віком, відповідач посилається в оскаржуваному рішенні на те, що за результатами звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами від 25.10.2017 №4619/02 та від 05.12.2017 №5612/02 в відомостях про заробітну плату колгоспу імені ОСОБА_2 с. Пустовіти Миронівського району Київської області (нині Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти") з 01.05.1986 по 31.12.1990 підвищена оплата праці за роботу в зоні відчуження по ОСОБА_3 відсутня. Відсутність підтвердження виплати підвищеної заробітної плати, визначеної в довідці від 25.02.1991 №50 стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення.
Позивач вважає вказане рішення та дії Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 11.04.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що для призначення пенсії позивачем не було надано жодного первинного документа, який би підтверджував факт його участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Звертає увагу на той факт, що спеціалістами Головного управлінням Пенсійного фонду України Київської області було проведено звірку відомостей, поданих для обчислення пенсії з первинними документами від 25.10.2017 №4619/02 та від 05.12.2017 №5612/02 в відомостях про заробітну плату колгоспу імені Івана Франка с. Пустовіти Миронівського району Київської області (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти") з 01.05.1986 по 31.12.1990 підвищена оплата праці за роботу в зоні відчуження по ОСОБА_1 відсутня. Виходячи з цього, суми заробітної плати, які зазначені в довідці від 25.02.1991 №50 не містять підтвердження у відомостях про заробітну плату.
Крім того, звертає увагу на той факт, що в довідці від 29.09.1992 №127 (без підстави видачі), виданої колгоспом імені ОСОБА_2 зазначено, що позивач здійснював ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС в період з 03.05.1986 по 06.05.1986, в той час як у свідоцтві № НОМЕР_1 наданого ним для призначення пенсії зазначено, що в період з 05.05.1986 по 02.07.1986 позивач навчався про програмі підготовки водіїв транспортних засобів. На думку відповідача, цей факт також ставить під сумнів участь позивача у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи.
Протокольною ухвалою від 03.05.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 08.05.2018 витребувано додаткові документи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти".
17 травня 2018 року, через канцелярію суду, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" надійшов лист від 16.05.2018 №82 разом з витягом (в частині ОСОБА_1 ) з Книги обліку і розрахунків по обліку оплати праці за кожний місяць 1986 року. В листі вказано, що зведені відомості по оплаті праці працівників колгоспу, що формувалися на підставі первинних документів. Первинні документи на підставі яких нараховувались та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_1 на підприємстві відсутні, оскільки термін їх зберігання на підприємстві закінчився. Повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" здає документи, термін зберігання яких закінчився до Архівного відділу Миронівської райдержадміністрації Київської області.
Ухвалою суду від 21.05.2018 витребувано додаткові документи від Архівного відділу Миронівської райдержадміністрації Київської області.
07 червня 2018 року від Архівного відділу Миронівської райдержадміністрації Київської області надійшов лист від 31.05.2018 №01/39-57, в якому зазначено, що первинні фінансові документи, зокрема, подорожні листи, наряди, облікові листи праці та виконаних робіт, касові ордери, па підставі яких нараховувалась та виплачувалась заробітна плата колгоспом імені Івана Франка с. Пустовіти Миронівського району Київської області, на зберігання до архівного сектору Миронівської райдержадміністрації не надходили. Також не надходили на зберігання до архівного сектору Миронівської райдержадміністрації первинні фінансові документи, зокрема, виписки з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів пронараховану та сплачену заробітну плату колгоспом імені ОСОБА_2 с. Пустовіти Миронівського району Київської області. В протоколах засідань правління та загальних зборів колгоспу імені ОСОБА_2 с. Пустовіти Миронівського району Київської області (фонд КСП імені Франка с. Пустовіти Миронівського району Київської області) за 1986 рік відсутні відомості про ОСОБА_1 ).
Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Миронівським РВ ГУ МВС України у Київській області 21.05.1997 (том 1, а.с. 64-66).
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 24.11.1991 Київською облдержадміністрацією (том 1, а.с. 41).
У 1986 році позивач працював водієм в колгоспі імені Івана Франка, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача (том 1, а.с. 78-81).
ОСОБА_1 зазначений в списку працівників колгоспу, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в травні 1986 року, затвердженого протоколом №1 зборів уповноважених членів колгоспу імені Івана Франка від 15.02.1991 (том 1, а.с. 44, 47).
Згідно з довідки колгоспу імені Івана Франка від 25.02.1991 №50, позивач дійсно приймав участь в ліквідації аварії в 30 км. зоні Чорнобильської АЕС в м. Чорнобиль з 03.05.1986 по 06.05.1986 та, відповідно до Постанови ЦК КПРС від 10.07.1986, йому була виплачена подвійна оплата праці за дні, коли він там знаходився: 4 дня - 82,28 руб. (том 1, а.с. 84).
Відповідно до довідки колгоспу імені Івана Франка від 27.09.1992 №127, ОСОБА_1 працював в м. Чорнобиль з 03.05.1986 по 06.05.1986 (том 1, а.с. 87).
Згідно з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" від 22.09.2017 №98, колгосп імені Івана Франка перейменовано в КСП імені Івана Франка і являється правонаступником колгоспу імені Івана Франка з 18.04.1994, протокол №3 від 18.04.1994, КСП імені Івана Франка реорганізовано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" і являється правонаступником КСП імені Івана Франка з 21.02.2000, протокол № 2 від 21.02.2000. СТОВ "Пустовіти" перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" з 23.11.2004, протокол №5 від 23.11.2004 та є правонаступником всіх попередніх організацій і колгоспу (том 1, а.с. 45).
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" від 26.09.2017 №102, позивач перебував членом колгоспу імені Івана Франка, дата організації колгоспу 1929 рік, дата вступу в колгоспі 1985 рік, і по наявним документах працював у колгоспі з 01.01.1985 по 20.11.1986, з 15.01.1989 по 16.05.1992 (том 1, а.с. 43).
Згідно з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" від 22.09.2017 №97, позивач був в зонах небезпеки ЧАЕС, визначених Рішенням Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 07.08.1986 №87, від 19.08.1986 №108, від 05.01.1987 №339, від 02.02.1987 №351 безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29 грудня 1987 року, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року і постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, а саме в період: з 03.05.1986 по 06.05.1986 (том 1, а.с. 42).
11 жовтня 2017 року позивач звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" (том 1, а.с. 61).
Рішенням Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 10.01.2018 №2 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1986 році.
Відповідь вмотивована тим, що за результатами звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами від 25.10.2017 №4619/02 та від 05.12.2017 №5612/02 в відомостях про заробітну плату колгоспу імені Івана Франка с. Пустовіти Миронівського району Київської області (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пустовіти") з 01.05.1986 по 31.12.1990 підвищена оплата праці за роботу в зоні відчуження по ОСОБА_3 відсутня. Виходячи з вищевикладеного, суми заробітної плати, які зазначені в довідці від 25.02.1991 №50 не містять підтвердження у відомостях на заробітну плату. Оскільки, інші первинні документи, які б стверджували роботу в зоні відчуження в 1986 році в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" відсутні, права на пенсію заявник не має (том 1, а.с. 13-14).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
За правилами абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення.
В пункті 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17. Висновок яких суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як було встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (2 категорія), в період з 03.05.1986 по 06.05.1986 він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто вказані обставини та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.
При цьому, посилання відповідача на результати звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами по гр. ОСОБА_1 від 25.10.2017 №4619/02 та від 05.12.2017 №5612/02, якими встановлено, що дані довідки від 25.02.1991 №50 про заробітну плату одержану особою за період роботи в зоні відчуження на ОСОБА_1 , не підтверджені даними первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Пустовіти" (том 1, а.с. 91-94), не може бути самодостатньою підставою для відмови в призначені позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у довідці колгоспу імені ОСОБА_2 від 29.09.1992 №127 зазначено, що позивач здійснював ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС в період з 03.05.1986 по 06.05.1986, в той час як у свідоцтві від 03.07.1986 №0538058 наданого позивачем для призначення пенсії зазначено, що в період з 05.05.1986 по 02.07.1986 позивач навчався про програмі підготовки водіїв транспортних засобів (том 1, а.с. 76), оскільки недоліки у оформленні вищевказаних документах не можуть бути підставою для позбавлення особи права на належну їй пенсію, якщо із інших даних, зокрема, матеріалів справи, убачається наявність усіх підстав для цього.
Щодо дати призначення, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Ураховуючи, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області 11 жовтня 2017 року, саме з цієї дати його права підлягають відновленню.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
11 травня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.
Суд зазначає, що згідно з статтею 132 КАС, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС).
Відповідно до частини четвертої 134 КАС, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС).
На підтвердження витрат на правничу допомогу, надану протягом розгляду справи, позивачем подано: копію договору про надання правової допомоги від 07.02.2018 №08/2018, додаткова угода від 07.02.2018 №2, квитанція прибуткового касового ордера від 07.02.2018 №8, акт прийняття-передачі виконаних робіт від 02.03.2018 №1, квитанція прибуткового касового ордера від 07.05.2018 №16, акт прийняття-передачі виконаних робіт від 07.05.2018 №2 (том 1, а.с. 143-148).
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку що заява позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою, підлягає задоволенню.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №2 від 10.01.2018 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження у 1986 році.
Зобов'язати Кагарлицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, категорії 2, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 11.10.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Паркова, 14, ідентифікаційний код: 41248147) витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 3700 (три тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.