Справа № 442/2869/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/783/1736/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія: 81
24 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
секретаря: Бадівської О.О.
за участю: представника ПАТ «Укрексімбанк» - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2018 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві,
Скаржник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця. В обґрунтування наведеного покликався на те, що Банком 23.03.2016 року отримано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (ОСОБА_4А.) від 13.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 50172516 з примусового виконання виконавчого листа № 442/6688/14-ц від 21.01.2016 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області на виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі №442/6688/14-ц, яке набрало законної сили 10.12.2015 року. Згідно з п.2 постанови про відкриття провадження державним виконавцем надано Банку 7-ми денний строк з дня винесення цієї постанови на добровільне виконання (тобто до 21.02.2016 року), тоді як постанова про відкриття виконавчого провадження направлена Банку лише 23.03.2016 року, тобто більше ніж через місяць після спливу встановленого державним виконавцем строку. Однак вважає, що державний виконавець при проведенні виконавчих дій з виконання рішення зобов»язаний пересвідчитись чи отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження боржником (ч. 1 ст. 31 Закону Про виконавче провадження). Всупереч цьому (не повідомивши боржника про відкриття виконавчого провадження належним чином), державним виконавцем ВДВС ОСОБА_4, було 21.03.2016 року (тобто до часу відправлення, а не тільки отримання постанови про відкриття в/п Банку) винесено постанову від 21.03.2016 року ВП №50172516 про арешт майна боржника та оголошено заборону його відчуження (далі - постанова про арешт майна боржника). Вважає, що державний виконавець не мав права виносити постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна , а тому просив визнати протиправними та скасувати вказані постанови.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2018 року скаргу ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання протиправним та скасування постанови державного виконавця задоволено.
Визнано протиправними та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 від 13.02.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 50172516 та постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 від 21.03.2016року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження як таких, що винесені з порушенням вимог чинного законодавства України.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що призвело до неможливості спростувати вимоги скаржника. Висновок суду про відсутність заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 442/6688/14-ц суперечить матеріалам справи, оскільки копія вказаної заяви міститься у матеріалах даної справи. Вказує, що ним дотримано усіх необхідних процедур, які від нього залежали як від стягувача, а покладення на нього негативних наслідків помилки, вчиненої судом при оформленні виконавчого листа на надання внаслідок цього можливості боржнику зволікати з виконанням рішення суду є прямим порушення його прав. Просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні скарги.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» - ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала таким вимогам не повністю відповідає.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Завершальною стадією судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження. Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених Заоном України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Судом установлено, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 13.02.2016 року ВП № 50172516 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 442/6688/14-ц, виданого 21.01.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в користь ОСОБА_3 боргу у сумі 317388,90 грн. (а.с.6).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 23.12.2015 року) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягуюча або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом.
Задовольняючи скаргу в частині визнання протиправною і скасування вищезазначеної постанови державного виконавця від 13.02.2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 442/6688/14-ц, виданого 21.01.2016 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, а сам виконавчий лист, наявний у матеріалах вказаного виконавчого провадження, не узгоджується за змістом в частині найменування боржника, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки як убачається з матеріалів виконавчого провадження ВП № 50172516 ОСОБА_3 подав 13.02.2016 року до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій просив прийняти до примусового виконання виконавчий лист, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 10.12.2015 року про стягнення з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127) на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 20 000 доларів США, що становить 317 388,90 грн (а.с.72). Оригінал вищезазначеного виконавчого листа було долучено до заяви. Наданий ОСОБА_3 виконавчий лист виданий 21.01.2016 року. Рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, набрало законної сили 10.12.2016 року.
Як установлено судом, виконавчий лист, який надано ОСОБА_3 для примусового виконання, не визнано таким, що не підлягає виконанню, що ствердила представник ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду про відсутність заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, тому відсутні підстави для визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2016 року.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 21.03.2016 року ВП № 50172516 накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення 317388,90 грн. (а.с.9).
Задовольняючи скаргу в частині визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 21.03.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, міськрайонний суд виходив з того, що вказану постанову було винесено до отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
При цьому суд не взяв до уваги, що ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість накладення арешту на майно та кошти боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача.
У заяві про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2016 року ОСОБА_3 просив одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження до часу отримання банком постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для визнання такої протиправною.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 27.07.2018р.
Головуючий
Судді: