Справа № 446/2149/17 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.
Провадження № 22-ц/783/1895/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія: 50
27 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.
секретаря - Юзефович Ю.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 11 травня 2018 року, постановлене у складі судді Самсіна М.Л., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та просила суд збільшити розмір аліментів, який було встановлено укладеною мировою угодою між нею та відповідачем, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - у твердій грошовій сумі у розмірі 800 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, визнану ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 жовтня 2011 року та стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, до повноліття дитини, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з дня пред'явлення позову.
Рішенням Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 11 травня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задоволено.
Змінено розмір аліментів та вирішено стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 800 гривень щомісячно на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 12 грудня 2017 року.
Вирішено питання судових витрат.
Вказане рішення Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 11 травня 2018 року оскаржив відповідач ОСОБА_2, подавши апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду є незаконним та таким, що прийняте з порушення норм матеріального і процесуального права. Судом неповно з'ясовано обставини справи, а мотивувальна частина рішення обмежується викладенням фактичних обставин справи без будь-якої правової оцінки.
Вказує, що суд, при винесення рішення не врахував того, що з травня 2011 року він вдруге одружений і має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_6.
Звертає увагу, що державою визначено щомісячний мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років Законом України «Про державний бюджет», а відтак така сума є цілком достатньою для утримання його сина ОСОБА_4.
Просить рішення Кам'янка -Бузького районного суду Львівської області від 11 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття, ухваливши в цій частині нове рішення, яким стягувати з нього на користь позивачки на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення повноліття.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває міський суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа апеляційним судом розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, враховуючи потреби дитини, наявність у відповідача обов'язку по утриманню дитини, дійшов висновку про те, що з відповідача слід стягувати щомісячно кошти на користь позивачки на утримання дитини до досягнення нею повноліття в розмірі 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, оскільки такий розмір аліментів, на думку суду, буде достатнім для забезпечення повноцінного розвитку та належних умов проживання дитини.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Батятицькою сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області , актовий запис № 13.
28.12.2008 року у сторін народився син, ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1 - СГ № 238884.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24 жовтня 2011 року визнано мирову угоду, укладену ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за якою ОСОБА_2 зобов'язується добровільно сплачувати аліменти щомісячно у розмірі 800 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до повноліття останнього. Дана ухвала сторонами по справі не оскаржувалась та набрала законної сили.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів ОСОБА_3 вказала на те, що зміна розміну аліментів шляхом стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частки від всіх його доходів не погіршить матеріальне становище6 відповідача. Крім того, відповідно до посвідчення серія ААБ №138482 ОСОБА_4 є інвалідом дитинства до 18 років з діагнозом правобічне ортотопічне уретероцеле (розширення сечового міхура), правобічний обструктивний уретерогідронефроз другого ступеня, аплазія (відсутність) лівої нирки, вторинний хронічний пієлонефрит.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної ОСОБА_6 України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частинами 1 - 3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При цьому СК України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та які посилається позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України №2037-У111 від 17.05.2017 року внесено доповнення до статті 182 СК України, яку доповнено пунктом 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; та пунктом 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Вищезгаданим законом внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України і встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тобто, чинне законодавство передбачає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку.
Аналогічні роз'яснення містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тобто, виходячи зі змісту наведених норм, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним; а зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки), що відповідає правовому висновку, викладеному у Постанові ВСУ від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Тобто, зміна (збільшення) розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися.
В свою чергу, редакція ст. 181 СК України в частині зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, за позовом одержувача, прийнята на підставі Закону України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року.
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дитина проживає разом з матір'ю, яка повністю її утримує та забезпечує її життєдіяльність, постійне лікування. Дитина є інвалідом, хворіє, що не заперечується сторонами.
Враховуючи засади цивільного судочинства, а саме справедливість та добросовісність, колегія суддів приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів відповідає вищезазначеним вимогам.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів;наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача вдруге одружився та від цього шлюбу в нього народився ще один син, є зміною сімейного стану відповідача, проте колегія суддів також враховує, що з часу присудження аліментів в розмірі 800 грн. через інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя. У зв'язку з чим, вищевказаний розмір аліментів на дітей не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини, оскільки даний розмір менший ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що передбачений Законом України «Про державний бюджет».
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що судом при постановленні рішення враховані вказані відповідачем обставини, а також взято до уваги стан здоров'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом, потребує витрат на лікування, посилене харчування, а також те, що позивачка змушена багато уваги приділяти дитині з необхідністю дотримання вимог лікаря щодо дотримання режиму навчання та відпочинку дитини, його розвитку.
З врахуванням вищезазначених обставин, а також того, що утримувати дитину зобов'язані обоє із батьків, як в період спільного проживання, так і після розірвання шлюбу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про зміну розміру аліментів та стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання дитини аліментів з 800, 00 гривень щомісячно на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки аліменти це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відтак, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам та доказам по справі в їх сукупності і присуджений ним розмір аліментів відповідає засадам розумності, справедливості та виваженості.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до вимог абз. 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 27 липня 2018 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Кам'янка - Бузького районного суду Львівської області від 11 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
ОСОБА_5