24 липня 2018 року (об 11 год. 30 хв.)Справа № 808/1674/18 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор»
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Запорізький ОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (далі - ТОВ «Альбакор», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році в розмірі 214 719,71 грн.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» та зазначає, що відповідно до ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 232 особи, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого Законом, у ТОВ «Альбакор» повинна складати 9 осіб. Вказує, що середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 4 особи, що є меншим ніж встановлено нормативом, а тому відповідно до статті 20 Закону відповідач повинен до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 212 551,70 грн. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись з наступного дня граничного строку сплати санкцій, тобто з 16 квітня. Пояснює, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у поданій до суду позовній заяві відповідно до п. 3.7 Порядку позивачем розрахована на дату її подання, та становить 127,53 грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені самостійно не сплачено, просить стягнути з ТОВ «Альбакор» заборгованість у розмірі 214 719,71 грн.
Ухвалою судді від 25.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 22 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
14 червня 2018 року від представника відповідача надійшло клопотання (х №18312) про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав та подав 21.06.2018 до суду відзив на позовну заяву (вх. №19284), у якому, зокрема, зазначає, що ТОВ «Альбакор» було зареєстровано в Фонді соціального захисту інвалідів 20.06.2017, оскільки кількість працівників відповідача перевищила 8 осіб лише в травні 2017 року, тому вважає, що зобов'язання по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів має застосовуватись до відповідача лише з 2018 року, оскільки розрахувати норматив, який складає 4% середньооблікової чисельності штатних працівників за рік, можливо лише на підставі ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік. Крім того, зауважує, що всі вимоги до підприємств встановлені діючим законодавством в сфері захисту інвалідів, виконувались відповідачем починаючи з травня 2017 року. Так, пояснює, що самостійно розрахована кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, яка складає 9 робочих місць, що підтверджується ОСОБА_1, наказом по підприємству №47 від 26.05.2017 відповідач виділив робочі місця (з переліку створених на підприємстві робочих місць згідно із штатним розкладом з урахуванням внесених змін) для можливого працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідач надавав Запорізькому міському центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у формі ОСОБА_1 про попит на робочу силу (вакансії) по формі З-ПН, що підтверджується листом центру зайнятості від 15.06.2018 №1189/04-11, та подав ОСОБА_1 про зайнятість і працевлаштування інвалідів до відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Вказує, що звіти по формі 3-ПН подавались лише з червня 2017 року, оскільки до травня 2017 року в ТОВ «Альбакор» працювало лише 2 особи, що підтверджується Податковим розрахунком №1-ДФ за 1 та 2 квартали 2017 року. Крім того, зазначає, що відповідач займався самостійним пошуком інвалідів з метою їх працевлаштування шляхом подання оголошень в газеті «Работа для всех». Ураховуючи викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «Альбакор» (код ЄДРПОУ 37129163) зареєстроване як юридична особа 02.06.2010, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з податкових розрахунків №1-ДФ за 1 та 2 квартали 2017 року протягом січня-травня 2017 року на ТОВ «Альбакор» працювало 2 особи.
Відповідно до наказу від 26.05.2017 №47 зобов'язано менеджера по персоналу протягом року виконувати попередній розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і контролювати виконання даного нормативу, а також виділено на підприємстві із числа створених робочих місць наступні робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів (без обмеження кількості штатних одиниць на кожну посаду): диспетчер, менеджер з документації, економіст з праці, інженер з охорони праці, інженер з пожежної безпеки, інженер з нормування праці, менеджер з постачання.
Відповідач зареєстрований у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 20 червня 2017 року №23/101/9315, що підтверджується Довідкою про реєстрацію роботодавця від 20.06.2017 №03-609/1191.
Крім того, відповідач надавав Запорізькому міському центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у формі ОСОБА_1 про попит на робочу силу (вакансії) по формі 3-ПН.
Із матеріалів справи вбачається, що протягом 2017 року відповідачем на адресу Запорізького міського центру зайнятості подавалась Інформація про наявність вільних робочих місць на посади для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН, які були отримані органом державна служба зайнятості, а саме 20.06.2017, 08.08.2017, 08.08.2017, 22.09.2017, 28.11.2017, 28.11.2017, про що свідчать лист вказаного центру зайнятості від 15.06.2018 №1189/04-11.
Судом встановлено також, що відповідач займався самостійним пошуком інвалідів з метою їх працевлаштування шляхом подання оголошень в газеті «Работа для всех».
Згідно із наданим відповідачем ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Альбакор» у 2017 році становила 232 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства - 4 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становила 9 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 42 510,00 грн., рядок 06 звіту суми коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу, що дорівнює 212 551,70 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у загальному розмірі 214 719,71 грн. у добровільному порядку Запорізьке ОВ ФСЗІ звернулось із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).
Частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Судом встановлено, що ТОВ «Альбакор» є юридичною особою, яка використовує найману працю та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 9 робочих місць. Проте, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність на підприємстві протягом 2017 року склала 4 особи, про що і зазначено в ОСОБА_1 про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Альбакор» було зареєстровано в Фонді соціального захисту інвалідів 20.06.2017, оскільки кількість працівників відповідача перевищила 8 осіб лише в травні 2017 року.
У даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів у розрахунку ціни позову визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 212 551,70 грн. та пеню в сумі 127,53 грн. Загальна сума заборгованості, на думку позивача, склала 214 719,71 грн.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок, по-перше, виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 якого роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Ураховуючи, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємця обов'язок створити, атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи державної служби зайнятості, а ті в свою чергу зобов'язані направити роботодавцю на працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає, що на відповідача покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього працевлаштування. Щомісячне подання форми №3-ПН, якщо на вказану вакансію робітника не було працевлаштовано, а нові вакансії у роботодавця не відкривалися, Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не передбачено.
При цьому, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що звіти по формі 3-ПН подавались відповідачем з червня 2017 року, оскільки до травня 2017 року в ТОВ «Альбакор» працювало лише 2 особи, що підтверджується Податковим розрахунком №1-ДФ за 1 та 2 квартали 2017 року, протягом червня - листопада 2017 року ТОВ «Альбакор» на адресу відповідного органу Державної служби зайнятості систематично надавав звіти Інформація про наявність вільних робочих місць на посади «сторожів» для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених статтею 19 Закону № 875-ХІІ та належне інформування центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інваліда для працевлаштування.
Крім того, відповідач займався самостійним пошуком інвалідів з метою їх працевлаштування шляхом подання оголошень в газеті «Работа для всех».
Доказів, які б свідчили про те, що відповідачем неправомірно або безпідставно відмовлено інвалідам у прийнятті на роботу, які були направлені центром зайнятості або безпосередньо звернулись до відповідача, позивачем до суду не надано.
На думку суду, сукупність названих обставин свідчить, що ТОВ «Альбакор» вживало всі належні заходи щодо пошуку та працевлаштування інвалідів, що виключає підстави для застосування санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону №875-XII.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (місцезнаходження: 69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 236, код ЄДРПОУ 37129163) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак