Справа №813/1075/18
про закриття провадження в адміністративній справі
в частині позовних вимог
25 липня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача про закриття провадження в частині позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» про визнання виключного права на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування та відсутності повноважень передавати у власність або постійне користування земельної ділянки, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Львівської міської ради, із вимогами:
-визнати, що виключне право на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування під багатоповерховим будинком по вул.Личаківській, 165, а також на закріплену за ним прибудинкову територію мають тільки співвласники цього будинку;
-визнати відсутність повноважень у Львівської міської ради передавати у власність або постійне користування земельну ділянку під багатоповерховим будинком по вул.Личаківській, 165, а також на закріплену за ним прибудинкову територію третій стороні - юридичній особі - ОСББ «На Війтівській».
Ухвалою суду від 23.03.2018 року було відмовлено у відкритті провадження у справі, згідно ч.1 ст.170 КАС України.
Позивач, не погодившись із даною ухвалою, оскаржила таку в апеляційному порядку.
Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі №813/1075/18 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 року скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській».
У підготовчому засіданні один із представників позивача заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання того, що виключне право на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування під багатоповерховим будинком по вул.Личаківській, 165, а також на закріплену за ним прибудинкову територію мають тільки співвласники цього будинку, оскільки спір у цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом поставлено на вирішення клопотання представника позивача щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Представники позивача клопотання підтримали.
Представники відповідача та третьої особи явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили.
При вирішенні клопотання представника позивача суд керувався наступним.
Відповідно до ч.2 ст.13 Конституції України, кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
За змістом ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч.9 ст.79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
У відповідності до положень ст.122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі ст.83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю.
Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.
Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається із змісту позову та з характеру спірних правовідносин в частині позовних вимог щодо визнання того, що виключне право на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування під багатоповерховим будинком по вул.Личаківській, 165, а також на закріплену за ним прибудинкову територію мають тільки співвласники цього будинку, то вони не є відносинами публічно-правового характеру, оскільки в даному випадку позивач (як співвласник багатоквартирного будинку) звертаючись з означеним позовом до суду (сама в цій частині вимог), має намір захистити своє порушене право, тобто виключне право на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування під багатоповерховим будинком по вул.Личаківській, 165, а також на закріплену за ним прибудинкову територію. Таким чином, нормативний підхід до розуміння наведених вище норм матеріального та процесуального права в контексті обставин справи дає підстави вважати, що відносини, які склалися між позивачем та відповідачем у відповідній частині позовних вимог не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, спір, що виникає із таких правовідносин, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд зважає на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може, вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 року (справа №21-493а14).
Окрім того, представником позивача заявлено клопотання про повернення судового збору, у зв'язку із закриттям провадження в частині позовних вимог.
Водночас, вирішуючи питання щодо повернення позивачу суми сплаченого судового збору, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частини першої цієї статті, - повністю.
До позовної заяви додано квитанцію №ПН1357 від 20.03.2018 року, згідно із якою встановлено, що під час звернення до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір, зокрема, у сумі 1410,00 грн. за вказані позовні вимоги.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника позивача про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №813/1075/18 задоволити.
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Війтівській» про визнання виключного права на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування та відсутності повноважень передавати у власність або постійне користування земельної ділянки в частині позовних вимог про визнання того, що виключне право на отримання земельної ділянки у власність чи безстрокове користування під багатоповерховим будинком по вул.Личаківській, 165, а також на закріплену за ним прибудинкову територію мають тільки співвласники цього будинку.
Повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України сплачену, згідно квитанції №ПН1357 від 20.03.2018 року, суму судового збору у розмірі 704 грн. (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі в частині позовних вимог повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27 липня 2018 року.