справа№813/2530/18
27 липня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гулкевич І.З., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 сільська рада Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області оформлене листом “Про розгляд клопотання” від 07.06.2017 року №П-6814/0-4614/6-17 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.04.2017 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту. Листом від 07.06.2017 року №П-6814/0-4614/6-17 відповідачем відмовлено у наданні такого дозволу з огляду на відсутність погодження ОСОБА_2 сільської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Ухвалою від 14.06.2018 року відкрито спрощене провадження у справі.
03.07.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначає, що причиною відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є відсутність погодження ОСОБА_2 сільської ради. Таке погодження органу місцевого самоврядування є обов'язковою передумовою з огляду на доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 р. № 37732/0/1-14. Крім того, право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивована відмова у його наданні є дискреційним повноваженням відповідача.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 сільської ради, пояснень щодо позову не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 27.04.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.
07.06.2017 року за №П-6814/0-4614/6-17 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Рішення обґрунтоване відсутністю погодження органу місцевого самоврядування, а саме: ОСОБА_2 сільської ради.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст.22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Пунктом “а” ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до ст.33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом “в” ч. 3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Частиною 6 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись у Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, позивач дотримався передбачених ч.6 ст.118 ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з п.4 ст.122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Згідно з п.2 Положення, Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_3 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до п.3 Положення передбачено, що основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп.13 п.4 Положення, Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Оскільки, спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, тому саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відноситься розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст.21 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
Віце - прем'єр - міністром України - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України надано Держземагентству України доручення від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, в якому йдеться про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.
На виконання вказаного доручення, Держземагентством України прийнято наказ від 15.10.2014 № 328 “Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014”, зокрема, рішення колегії Держземагентства України № 2/1 “Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності”, яким запроваджено з 15.10.2014 року обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Відповідно до п. 2 рішення колегії № 2/1 “Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності”, начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м.Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилають органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.
Згідно з пп.2.3 п.2 рішення колегії Держземагентства України №2/1, у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч. 7 ст. 118 та ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відмовляють заявникові у задоволенні відповідного клопотання.
Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.
Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується з ч.3 ст.123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних положень законодавства, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.
Матеріали справи свідчать, що обґрунтовуючи відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка викладена у листі від 07.06.2017 року №П-6814/0-4614/6-17, відповідач посилається на відсутність погодження ОСОБА_2 сільської ради.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні заперечення ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району щодо надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Саме про відсутність такого погодження, а не про відмову у наданні дозволу йдеться у відмові відповідача від 07.06.2017 року.
З огляду на вищенаведене, суд приходить висновку, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладене в листі від 07.06.2017 року №П-6814/0-4614/6-17 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 2.00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту є протиправним та підлягає скасуванню.
У позовних вимогах позивач просить також зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.
Згідно Рекомендацій ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_4 міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Тому вищевказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вирішення досліджуваного питання належить до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Проте, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив :
Позов задоволити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 2,00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту, викладену у листі №П-6814/0-4614/6-17 від 07.06.2017 року
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Стрийського району Львівської області за межами населеного пункту.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м.Львів, пр.В.Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань 640 (шістсот сорок гривень) сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (82464, Львівська область, Стрийський район, с.Станків, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.