Справа № 466/4352/18
25 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді Донченко Ю.В.
секретарі Піцик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Закарпатській області ДПП НПУ, сержанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
06.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 461420 від 05 травня 2018 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження по справі - закрити.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він, ОСОБА_1 05.05.2018 р. рухаючись по трасі М06 Київ-Чоп на 717 км в селі Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, помітив знаки обмеження швидкості руху (3.29) 50 км/год. та слідом за ним 30 км/год., відповідно до яких поетапно зменшив швидкість до дозволеної.
Після цього на повороті на с. Воловець Закарпатської області позивач помітив встановлений знак 3.41 "Контроль", який було розміщено на електроопорі орієнтовно за 20 м. до стаціонарного посту патрульної поліції.
Відповідно до п. 3.41 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. (далі - ПДР) знак "Контроль" передбачає заборону проїзду без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).
Таким чином, на виконання вимог вказаного знаку не доїжджаючи до контрольного пункту, позивач здійснив зупинку транспортного засобу. Зазначене підтверджується відео з камери відео-реєстратора від 05.05.2018 р.
Однак в порушення вимог ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", яка передбачає вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу поліцейським, поліцейський взводу №1 роти №2 УПП в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 безпідставно зупинила його транспортний засіб, після чого нею було складено оскаржувану постанову, в графі 6 якої зазначено "керував т. з. та не виконав вимогу дор. знаку 3.41 "Стоп-контроль", чим порушив п. п. 8.4. в ПДР".
Як зазначалось вище, знак "Контроль" передбачає заборону проїзду без зупинки саме перед контрольними пунктами, а не без зупинки перед самим знаком, що ним і було зроблене. Враховуючи зазначене, позивач зазначає, що жодного порушення правил дорожнього руху ним здійснено не було.
Проте, 05.05.2018 р. щодо ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі про притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
10.05.2018 р. вказана постанова оскаржувалася позивачем у УПП в Закарпатській області та до Департаменту патрульної поліції, скарга розглянута та залишена без задоволення, про що його було повідомлено листом від 21.05.2018 р. Вказаний лист одержано ОСОБА_1 лише 30.05.2018 року.
Крім того, позивач вказує, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не було зафіксовано показання свідків, які перебували з позивачем в автомобілі та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач. А тому вважає зазначену постанову незаконною та просить її скасувати.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просять позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином. Представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив та просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тому суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Судом встановлено, що 05.05.2018 року інспектором УПП у Закарпатській області ДПП ОСОБА_2 винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №461420 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Згідно даної постанови, ОСОБА_1, 05.05.2018 року, о 07 год. 03 хв. керував транспортним засобом на автодорозі М06 717 км. та не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41 «Стоп-Контроль», чим порушив вимоги п.п. 8.4 «в» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
У відповідності з вимогами п.4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.122 КУпАП.
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно п.8.4 «в» ПДР України, дорожні знаки поділяються на групи, а саме: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до п. 3.41 ПДР України, на дорожній знак "Контроль" забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (пост Національної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.
Відтак, з вищенаведеного вбачається, що у відповідності до п. 3.41 ПДР України забороняється проїзд без зупинки саме перед контрольними пунктами, а не проїзд без зупинки перед самим знаком.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, на виконання вимог дорожнього знаку "Контроль" (п. 3.41 ПДР України), не доїжджаючи до контрольного пункту, здійснив зупинку транспортного засобу, що підтверджується відео з камери відео-реєстратора від 05.05.2018 року.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події складу адміністративного правопорушення, що має бути доведено шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У зв'язку з цим, посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особу порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та інше.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, крім того не представили суду достатніх та належних доказів підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надав документів, які стали підставою для прийняття рішення про притягнення до відповідальності позивача.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Разом з тим, згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, згідно ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
З наведених обстави суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно постанова серії БР №461420 від 05.05.2018 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ст.. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними у судовому засіданні.
Таким чином, судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211, 241-246 КАС України, суд, -
Постанову Серії БР №461420 від 05 травня 2018 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до апеляційного адміністративного суду Львівської області.
Суддя ОСОБА_4