20 липня 2018 року справа № 804/1382/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі Сітайло О.В.
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 06.11.2017 р., -
21 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 06.11.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив на адміністративний позов зазначено про незгоду з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки № 13269/04-36-14-01/32083341 від 26.09.2017 р., на підставі яких відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зокрема, позивач зазначає, що висновок відповідача про нереальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Бізнес Гарантія» заснований виключно на інформації з бази даних ДФС без надання належної оцінки документам бухгалтерського та податкового обліку, що надавалися до перевірки. Крім того, позивач заперечує висновки відповідача про необхідність здійснення коригування податкового кредиту з ПДВ при списанні в бухгалтерському обліку кредиторської та дебіторської заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної даності. З цього приводу позивач зазначив, що чинне податкове законодавство не визначає наслідком визнання заборгованості безнадійною неможливість віднесення ПДВ з цієї заборгованості до складу податкового кредиту, та, відповідно, визначення від'ємного значення суми ПДВ з врахуванням ПДВ з такої заборгованості, а також, з посиланням на норми Податкового та Цивільного кодексів України, вказує на право платника податків відкоригувати податковий кредит при поверненні продавцем суми попередньої оплати (авансу), з моменту перерахування якої минуло 1095 днів. Також, позивач посилається на неврахування відповідачем при формуванні висновку про несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб листів ТОВ «Доненергопром», направлених до податкового органу, щодо перерахування залишку коштів з одного рахунку на інший в погашення боргу зі сплати даного виду податку (т.1 а.с. 5-10, т.2 а.с. 1-7).
Ухвалою суду від 24.03.2018 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 2).
Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надано відзив на адміністративний позов та заперечення в порядку ст. 182 КАС України, в яких зазначено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Доненергопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., за результатами якої складено акт № 13269/04-36-14-01/32083341 від 26.09.2017 р. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Доненергопром» податкового законодавства, а саме: п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 105 494 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 011 952 грн. та зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість у грудні 2015 року на суму 47 862 грн.; пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 252 578, 39 грн. На підставі зазначених висновків відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.11.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4. Зазначені висновки представник відповідача вважає законними та обґрунтованими, посилаючись на те, що у разі, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. Також, з відзиву слідує, що по факту визнання дебіторської заборгованості безнадійною, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, платником податків втрачається право на податковий кредит за такими товарами/послугами, тому необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг. На підтвердження такої позиції представник відповідача наводить позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2018 р. у справі № К/9901/2385/17. Крім того, висновки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес Гарантія» представник відповідача мотивував даними податкового обліку зазначеного контрагента-постачальника, відповідно до яких встановлено відсутність придбання ТОВ «Бізнес Гарантія» послуг з оренди приміщень, основних засобів та трудових ресурсів, а також невідповідність номенклатури поставленого від контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання та реалізованого на користь позивача товару (робіт, послуг). Також, представник відповідача зазначає про порушення позивачем пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, що виразилось у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 252 578,39 грн. Посилаючись на викладені обставини, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с. 176-182, т. 2 а.с. 67-71).
В судовому засіданні 20 липня 2018 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив на адміністративний позов.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві та запереченнях, наданих в порядку ст. 182 КАС України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову та доводи заперечень, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «Доненергопром» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Соборному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (т.1 а.с. 12).
Посадовими особами відповідача в період з 21.08.2017 р. по 19.09.2017 р. на підставі направлень від 21.08.2017 р. № 1233, 1234, 1235, 1236, 1237, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на ІІІ квартал 2017 року та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 4118-п від 02.08.2017 р. «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Доненергопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р»., проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 13269/04-36-14-01/32083341 від 26.09.2017 р. (т.1 а.с. 11-59).
Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Доненергопром» податкового законодавства, а саме:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 105 494 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 011 952 грн. та зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість у грудні 2015 року на суму 47 862 грн.;
- пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 252 578, 39 грн., а також інші порушення, які не виступають предметом спірних правовідносин.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки, які листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області про результати розгляду заперечень № 22898/10/04-36-14-12-12 від 14.09.2017 р. залишені без задоволення (т.1 а.с. 70-96).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 13269/04-36-14-01/32083341 від 26.09.2017 р., відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення на загальну суму 1 111 043, 21 грн., в тому числі: № НОМЕР_1 від 06.11.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 104 954 грн.; № НОМЕР_3 від 06.11.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 47 862 грн.; № НОМЕР_2 від 06.11.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 939 855 грн., в тому числі, за податковими зобов'язаннями - на суму 751 884 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 187 971 грн.; № НОМЕР_4 від 06.11.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 18 372, 21 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 562 грн., пеня - 16 810 грн. (т.1 а.с. 115-123).
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою вих. № 405 від 01.12.2017 р., яку рішенням ДФС України від 01.02.2018 р. № 3396/6/99-99-11-01-01-25 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення відповідача - без змін. (т.1 а.с. 98-114).
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Предметом спірних правовідносин у справі, в тому числі, виступають висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 011 952 грн., та зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість у грудні 2015 року на суму 47 862 грн., на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 06.11.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 47 862 грн., а також № НОМЕР_2 від 06.11.2017 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 939 855 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - на 751 884 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 187 971 грн.
З висновків відповідача, викладених в акті перевірки № 13269/04-36-14-х01/32083341 від 26.09.2017 р., слідує, що у разі, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому, коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.
Також, з висновків відповідача слідує, що по факту визнання дебіторської заборгованості безнадійною, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, платником податків втрачається право на податковий кредит за такими товарами/послугами, тому необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, сформованого при попередній оплаті непоставлених товарів/послуг.
Позивач правильність таких висновків заперечує.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що в облікових регістрах ТОВ «Доненергопром» за субрахунком 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» на підставі бухгалтерської довідки, у зв'язку з закінченням строку позовної давності, списана кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» по підприємству ТОВ «Івіастапромторг» в сумі 3 706 334, 56 грн., ТОВ «Агрокомплектація» в сумі 1 486 858, 79 грн., ТОВ ВКФ «Зев» в сумі 276 855, 9 грн. по отриманим та не оплаченим товарам, за якими раніше був сформований податковий кредит.
У бухгалтерському обліку списання кредиторської заборгованості відображено проводкою Дт 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» - КТ 717 «дохід від списання кредиторської заборгованості» в сумі 4 470 049, 25 грн.
Вищевикладені фактичні обставини не заперечуються сторонами у справі.
Пункт 44.2 ст.44 Податкового кодексу України встановлює, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 затверджені Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» (далі - П(С)БО 11).
У п.5 цього Положення зазначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
В той же час, в Інструкції про застосування Плану рахунків в описі субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» вказано, що на цьому субрахунку узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченню строку позовної давності.
Отже, з викладеного слідує, що при списанні кредиторської заборгованості, відповідно до п. 5 П(С)БО 11 в бухгалтерському обліку визнаються доходи.
При цьому, ознаки визнання доходів за такими операціями виникають і у відповідності з нормами п. 5 П(С)БО 15 - зменшуються зобов'язання і збільшуються активи підприємства.
Слід зазначити, що в дохід таким чином потрапляє вся сума зобов'язання з урахуванням ПДВ.
Відповідно до вищезазначеної Інструкції, визнання таких доходів і списання зобов'язань відображаються за дебетом рахунку обліку кредиторської заборгованості (як у даному випадку субрахунок 631) та за кредитом субрахунку 717.
Водночас, враховуючи, що стаття 192 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту, та серед вказаного переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для здійснення коригування суми податкового кредиту.
При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про можливість коригування податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки, оскільки діючим на час спірних правовідносин податковим законодавством підстави видання такої бухгалтерської довідки врегульовано положеннями пункту 36 підрозділу 2 розділу XX податкового кодексу України.
Відповідно до цих положень, на підставі бухгалтерської довідки платник податку може включити до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, що не були включені до складу податкового кредиту до 1 липня 2015 року при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких до 1 липня 2015 року були визначені податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у редакції, що діяла до 31 січня 2015 року, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися після 1 липня 2015 року повністю або частково в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
В даному випадку такі підставі відсутні.
Отже, твердження відповідача про необхідність коригування раніше сформованого податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить статті 192 ПК України та вимогам щодо ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Також, як слідує з акту перевірки, станом на 01.01.2014 року у позивача рахується дебіторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по підприємству ТОВ «Новотех-Плюс» в сумі 328 427, 82 грн.
Зазначені суми ТОВ «Доненергопром» в грудні 2015 року включено до складу інших витрат та відображено в бухгалтерському обліку на рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» в сумі 328 427, 82 грн., та відображено у складі витрат, при визначенні фінансового результату до оподаткування в декларації по податку на прибуток.
Відповідно до п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
При цьому, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п. 3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»).
За змістом п. 5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Таким чином, списання дебіторської заборгованості є лише вилученням з балансу підприємства такої заборгованості, але платник податків не втрачає права на повернення від постачальника суми передплати.
Суд також зазначає, що порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ визначено статтею 192 розділу V Податкового кодексу України.
Правовий аналіз вказаної статті свідчить, що вона не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки регулює випадки, коли після постачання товарів/послуг змінилася сума компенсації їх вартості, у випадках: перегляду цін, повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п.14.1.13 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це:
а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
З огляду на викладене, заборгованість платника податків перед іншою юридичною особою, що залишилися нестягнутою після закінчення строку позовної давності, не може визначатися за податковим законодавством як безоплатно надані товари.
Також, не є тотожними поняття безоплатно наданих товарів (послуг) та безнадійної заборгованості в розумінні п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Аналогічної правової позиції дотримувався Вищий адміністративний суд України, яку він виклав у рішенні від 29 березня 2016 року у справі К/800/4127/15.
Таким чином, твердження відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної дебіторської заборгованості суперечить ст. 192 ПК України.
Крім того, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки до податкового кредиту не відносяться суми списаної простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості. Так, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підтвердження зроблених податковим органом висновків правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № К/9901/2385/17, суд зазначає наступне.
Предметом перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у вказаній справі виступили правовідносини, пов'язані із списанням впродовж періоду з лютого 2011 року по грудень 2012 року платником податків у складі кредиторської заборгованості податку на додану вартість, попередньо включеного до складу податкового кредиту по отриманих товарах (роботах, послугах).
При цьому, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № К/9901/2385/17 погодилась з висновком суду апеляційної інстанції стосовно підстав коригування при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а саме: зменшення вартості товару на 100%, що призводить до коригування раніше відображеного податку на додану вартість у складі податкового кредиту, з огляду на положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції Закону до 28.12.2014 року), відповідно до якого, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, сума податкового кредиту постачальника та отримувача підлягає відповідному коригуванню.
Разом з цим, спірні правовідносини, що склались між сторонами у справі № 804/1382/18, стосуються необхідності коригування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість при списанні кредиторської заборгованості впродовж грудня 2015 року - тобто, після внесення змін до статті 192 ПК України, згідно із Законом № 71-VІІІ від 28.12.2014 р.
Зокрема, пунктом 192.1 статті 192 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 року) передбачено, що суми податкових зобов'язань та податкового кредиту підлягають коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, зазначеною нормою Податкового кодексу встановлено окрему підставу для здійснення коригування, якої в статті 192 ПК України в редакції Закону до 28.12.2014 року передбачено не було.
З огляду на викладені обставини, правовий висновок Верховного Суду України у справі від 06.02.2018 року у справі № К/9901/2385/17, на який посилається відповідач, не може бути застосований до правовідносин, що виникли між сторонами у справі № 804/1382/18, через внесення змін до податкового законодавства, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № НОМЕР_3, № НОМЕР_2 від 06.11.2017 р.
Стосовно висновків відповідача щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування у 2015 році на суму 586 077 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Гарантія», викладених в акті перевірки, суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить з такого.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З матеріалів справи вбачається, що у 2014 році ТОВ «Доненергопром» на підставі договору від 01.04.2014 р. № 4 та специфікацій до нього придбало у ТОВ «Бізнес Гарантія» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 699 691, 02 грн., у т.ч. ПДВ на суму 116 615, 32 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту у 2014 році в сумі 116 615, 32 грн.
При цьому, жодних документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Гарантія» позивачем до перевірки не надано.
Так, матеріалами справи підтверджено, що планову документальну виїзну перевірку позивача посадовими особами контролюючого органу проведено в період з 21.08.2017 по 19.09.2017.
Під час проведення перевірки перевіряючими на адресу керівника ТОВ «Доненергопром» неодноразово направлялись запити про надання пояснень та документів, а саме: № 1 від 29.08.2017, № 2 від 05.09.2017, № 3 від 07.09.2017, № 4 від 08.09.2017, № 5 від 11.09.2017.
У зв'язку з ненаданням ТОВ «Доненергопром» запитуваних документів, відповідачем складено акт № 10970/04-36-14-01/32083341 від 06.09.2017 р. про ненадання документів (т.1 а.с. 198-206).
Крім того, ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Бізнес Гарантія» зафіксовано відповідачем в акті перевірки № 13269/04-36-14-01/32083341 від 26.09.2017 р. (т. 1 а.с. 25).
Окремі документи по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом-постачальником, зокрема, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні (виписані одним номером та датою), а саме: № 161 від 30.04.14, № 160 від 30.04.14, № 135 від 29.04.14, № 45 від 07.04.14, № 4 від 02.04.14, № 79 від 11.04.14, № 69 від 09.04.14, № 82 від 14.04.14, № 114 від 28.04.14 (т.1 а.с. 124-150), були надані позивачем лише до заперечень на акт перевірки № 13269/04-36-14-01/32083341 від 26.09.2017 р.
Надаючи оцінку дослідженим матеріалам справи, суд зазначає наступне.
ТОВ «Бізнес Гарантія» знаходиться на обліку у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, стан підприємства - 0 (платник податків за основним місцем обліку). Основний вид діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Зареєстровано платником ПДВ 01.12.2013, свідоцтво анульовано 22.06.2015 з причиною - відсутність поставок.
Звіт за формою 1-ДФ за півріччя 2014 року не надано. Кількість працюючих згідно з формою 1-ДФ у 3 кварталі 2014 становить 1 особу.
Протягом 2014 року ТОВ «Бізнес Гарантія» звітність по податку на прибуток не подавало, податок на прибуток до бюджету не сплачено.
У зв'язку з неподанням підприємством фінансової звітності, у ТОВ «Бізнес Гарантія» встановлено відсутність складських приміщень, виробничих фондів, трудових ресурсів, витрат на ведення господарської діяльності.
Декларації з податку на додану вартість до ДФС за період січень-лютий 2014 року подані з нульовими показниками, за березень 2014 року декларацію по ПДВ взагалі не подані.
Згідно з даними ЄРПН, встановлено відсутність придбання ТОВ «Бізнес Гарантія» послуг з оренди складських приміщень, за якими б відбувалось навантаження ТМЦ на адресу покупців, в тому числі, на адресу ТОВ «Доненергопром».
У квітні 2014 року ТОВ «Бізнес Гарантія» сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами: «К ЕНД К ПРОДАКШЕН», ТОВ «СЕЛДЕНС ГРУПП», які у квітні 2014 року не вели діяльність та декларацій по податку на додану вартість до органів ДФС не подавали, асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій. Відсутнє придбання товарів, які постачались далі по ланцюгу постачання, а також придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії тощо, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт, та інше.
Таким чином, сукупність фактичних обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 06.11.2017 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 104 954 грн.
Щодо спірних правовідносин, пов'язаних з несвоєчасним перерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ.
Відповідно до абз.2 п.57.1 ст.57 ПКУ, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом .
Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПКУ, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164 ПКУ, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Доходи у суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, відповідно пп. 164.2.2 п. 164.2 ст.164 ПКУ, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Згідно з п. 171.1 ст. 171 ПКУ, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доході на користь платника податку.
Відповідно до п.18.1.ст.18 ПКУ, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені ПКУ для платників податків (п. 18.2 ст. 18 ПКУ).
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ (пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14).
Відповідно п. 176.2 ст.176, особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПКУ передбачено: якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Стосовно ст. 57 ПКУ, якою встановлюються строки сплати податкового зобов'язання, то абз. 2 п. 57.1 вказаної статті ПКУ визначено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Підпунктом п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу визначено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, а згідно з пп.14.1.152 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу, погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З акту перевірки вбачається, що станом на 01.01.2014 року по рахунку 641 обліковується кредитове сальдо у сумі 7 942,35 грн., та станом на 30.06.2017 р. сальдо за кредитом вказаного рахунку складає 56 723,88 грн.
Станом на 30.06.2017 року позивачем нараховано, але не сплачено податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 44 807,88 грн., в тому числі по періодам: за січень 2017 - на суму 4 343,88 грн. по строку сплати 02.03.2017 (кількість днів з порушенням терміну сплати станом на 30.06.2017 складає 120 днів); за лютий 2017 - на суму 10 116,00 грн. по строку сплати 30.03.2017 (кількість днів з порушенням терміну сплати станом на 30.06.2017 складає 92 дні); за березень 2017 - на суму 10 116,00 грн. по строку сплати 30.04.2017 (кількість днів з порушенням терміну сплати станом на 30.06.2017 складає 61 день); за квітень 2017 - на суму 10 116,00 грн. по строку сплати 30.05.2017 (кількість днів з порушенням терміну сплати станом на 30.06.2017 складає 31 день); за травень 2017 - на суму 10116,00 грн. по строку сплати 30.06.2017 (кількість днів з порушенням терміну сплати станом на 30.06.2017 складає 0 днів).
Згідно з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Доненергопром» порушено пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, що виразилось у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 252 578,39 грн.
Позивачем не оскаржується правильність здійснення податковими органом розрахунку суми несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб, а лише зазначено про неврахування відповідачем листів позивача про перерахування залишків коштів.
В ході проведення перевірки своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб відповідачем, згідно даних інтегрованої картки платника ТОВ «Доненергопром» по рахунку «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п» за кодом класифікації доходів бюджету 11010100, було враховано перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший, здійснені 13.05.2015 р., 09.09.2015 р., 13.10.2015 р., 13.11.2015 р. на загальну суму 44 679,91 грн.
Так, 07.04.2015 року ТОВ «Доненергопром» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було надано лист № 102 про перерахування коштів у сумі 14 880,91 грн. з рахунку податок на додану вартість на рахунок податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати, та перерахування коштів у сумі 30 000, 00 грн. з рахунку податок на додану вартість на рахунок 37196201000463 (ЄСВ).
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 13.05.2015 року було зроблено перерахування коштів з рахунку податок на додану вартість на рахунок податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати у сумі 14 880,91 грн.
Крім того, 03.09.2015 року ТОВ «Доненергопром» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було надано лист від 02.09.2015 р. № 243 про перерахування залишку коштів з рахунку 31117029700005 на рахунок 33117340700005 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати) у сумі 9 900 грн.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 09.09.2015 року зроблено перерахування коштів з рахунку податок на додану вартість на рахунок податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати у сумі 9 900 грн.
Крім того, 30.09.2015 року ТОВ «Доненергопром» надано лист № 268 від 01.10.2015 р. про перерахування залишку коштів з рахунку 31117029700005 на рахунок 33117340700005 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати) у сумі 9 999 грн.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 13.10.2015 року зроблено перерахування коштів з рахунку податок на додану вартість на рахунок податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати у сумі 9 999 грн.
Крім того, 30.10.2015 року ТОВ «Доненергопром» надано лист № 297 від 30.10.2015 р. до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про перерахування залишку коштів з рахунку 31117029700005 на рахунок 33117340700005 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати) у сумі 9 900 грн.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 13.11.2015 року зроблено перерахування коштів з рахунку податок на додану вартість на рахунок податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати у сумі 9 900 грн.
Будь-яких інших перерахувань коштів з одного бюджетного рахунку на інший по рахунку «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п» за кодом класифікації доходів бюджету 11010100 у перевіряємому періоді не здійснювалося.
Доводи позивача про те, що контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано листи ТОВ «Доненергопром» від 09.04.2015 р. № 110 та від 14.08.2015 р. № 232 до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо перерахування залишків коштів на рахунку 31117029700005 на рахунок 33117340700005 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати) на суму 30 тис. та 50 тис. грн., суд не приймає до уваги з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.04.2015 року ТОВ «Доненергопром» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надано лист вих. № 110 від 09.04.2015 року, в якому ТОВ «Доненергопром» просить перерахувати 30 000 грн. на рахунок 33117340700005 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами.
Згідно п. 43.1 ст. 43 ПКУ, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до п. 43.2 ст. 43 ПКУ, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
За даними податкового обліку платника податків, станом на 14.04.2015 року у підприємства ТОВ «Доненергопром» був наявний податковий борг, у зав'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не були перераховані кошти у сумі 30 000 грн. на підставі листа позивача від 09.04.2015 р. вих. № 110.
Також, ТОВ «Доненергопром» 17.08.2015 року до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надало лист від 14.08.2015 р. № 232, в якому просить перерахувати залишок коштів з рахунку 31117029700005 на рахунок 33117340700005 (податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати) у сумі 50 000 грн.
Відповідно до вимог листа ДПА у Дніпропетровській області від 31.08.2011 р. №25936/7/19-238, податковим органом на адресу позивача надіслано лист від 02.09.2015 р. з рекомендацією з'ясувати суми переплати, яка підлягає перезаліку.
Проте, ТОВ «Доненергопром» без з'ясування суми переплати, яка підлягає пере заліку, надало до контролюючого органу лист від 02.09.2015 р. № 244 про перерахування залишку коштів з податку на додану вартість в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати, вже на суму 23 429,43 грн.
Відповідно до вимог листа ТУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.07.2015 р. № 10272/7/04-36-20-01-23 «Щодо погодження перекиду надміру сплачених коштів», податковими органом 08.09.2015 року надано запит № 31549/8/04-63-20-02-13 про погодження перекиду надміру сплачених коштів, про що платника повідомлено листом від 19.09.2015 року.
Суд зазначає, що податковим органом позивачу було запропоновано звернутись для з'ясування та узгодження суми переплати до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, що позивачем зроблено не було (т.1 а.с. 223).
Будь-яких інших обставин на спростування висновків відповідача щодо несвоєчасного перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб позивачем у позовній заяві не наведено.
Отже, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 06.11.2017 р. про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 18 372, 21 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 562 грн., за пенею на суму 16 810 грн. - відсутні.
Таким чином, заявлені у справі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 06.11.2017 р. мають бути скасовані, у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою даної статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 14 665,66 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.971475045.1 від 22.02.2018 р., а також в розмірі 2 000 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.971475835.1 від 22.02.2018 р. (а.с. 3, 4).
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, позивачу підлягає поверненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог - в сумі 14 832, 44 грн. (16 665, 66 - 1 833, 22).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 06.11.2017 р.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» (код ЄДРПОУ 32083341) сплачений ним при зверненні до суду судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 14 832, 44 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дві гривні сорок чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27.07.2018 року.
Суддя ОСОБА_3