24 липня 2018 року (об 11 год. 40 хв.)Справа № 808/1670/18 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фонду соціального захисту інвалідів
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Запорізький ОВ ФСЗІ, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 44 384,48 грн.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» та зазначає, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ річна поштова), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складала 11 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого Законом, на ФОП ОСОБА_1 повинна складати 1 особа. Вказує, що середньооблікова кількість інвалідів у роботодавця склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено нормативом, а тому відповідно до статті 20 Закону відповідач повинен до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 87 873,00 грн. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007 №223, починає нараховуватись з наступного дня граничного строку сплати санкцій, тобто з 16 квітня. Пояснює, що пеня за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у поданій до суду позовній заяві відповідно до п. 3.7 Порядку позивачем розрахована на дату її подання, та становить 448,12 грн. На підставі викладеного, а також враховуючи, що відповідачем всупереч вимогам законодавства суми адміністративно-господарських санкцій та пені самостійно не сплачено, просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 44 384,48 грн.
Ухвалою судді від 25.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 22 червня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнав та подав 18.06.2018 до суду заперечення на позовну заяву (вх. №18632), у яких, зокрема, зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Посилається на приписи ч. 1 ст. 244-2 КАС України та вказує, що такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 по справі №21-81а-13 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Пояснює, що протягом 2017 року ФОП ОСОБА_1 щомісячно подавав звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю», та направляв листи до УПСЗН про направлення інвалідів на працевлаштування. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо звертались до відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не надано. Отже, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році вживав усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та безпосередньо їх працевлаштування, вважає, що відповідач виконав обов'язок зі створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування таких осіб, відтак у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача 22.06.2018 надав до суду клопотання (вх. №19507) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання.
У зв'язку із розглядом справи у спрощеному провадженні без виклику учасників справи, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження. Клопотань щодо розгляду справи у судовому засіданні із повідомленням сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно із наданим ФОП ОСОБА_1 Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ від 24.01.2018 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становила 1 особу, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 87 873,00 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у загальному розмірі 44 384,48 грн. у добровільному порядку Запорізьке ОВ ФСЗІ звернулось із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).
Частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 1 робоче місце. Проте, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства протягом 2017 року склала 0 осіб, про що і зазначено в Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок, по-перше, виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 якого роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
За приписами частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Матеріали справи не містять жодних доказів щодо вживання відповідачем відповідних заходів з метою виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Суд критично ставиться також до посилань відповідача на ту обставину, що протягом 2017 року ФОП ОСОБА_1 щомісячно подавав звіти за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю», оскільки надані відповідач до матеріалів справи документи не містять доказів отримання центром зайнятості вказаних звітів за січень, лютий 2017 року.
Щодо наданих відповідачем доказів направлення звітів, суд зауважує, що бланк опису вкладення до листа з оголошеною цінністю, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Так, із вказаних документів неможливо встановити, які саме документи та на яку адресу були направлені. Оригіналів для огляду відповідачем суду не надано.
Стосовно направлення ФОП ОСОБА_1 на адресу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради у м. Донецьку та Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району листів про направлення інвалідів на працевлаштування, суд вважає за необхідне зазначити, що УПСЗН не належить до органів державної служби зайнятості, які зобов'язані направити роботодавцю на працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів про вжиття заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом 2017 року, а також створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році в кількості, визначеній нормативом.
Форму звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - форма) та Інструкцію щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затверджено Наказом № 42 від 10.02.2007 Міністерства праці та соціальної політики України.
Так, згідно із пунктом 3.2 Інструкції у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Відповідно до пункту 3.7 у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює
рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.
Так, пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819, встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Термін прострочення на дату подання позовної заяви становить 17 днів, таким чином, сума пені (з врахуванням ставки НБУ) становить 448,12 грн.
Таким чином, у даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів у розрахунку ціни позову визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 43 936,36 грн. (половина середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві) та пеню в сумі 448,12 грн. Загальна сума заборгованості, на думку позивача, склала 44 384,48 грн.
На момент розгляду справи в суді вказана сума адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році відповідачем не сплачена, заборгованість перед Фондом соціального захисту інвалідів не погашена, що саме відповідачем не заперечене.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд
Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 69065, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 44 384,48 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) грн. на р/р 31210230700006, одержувач Держбюджет, Дніпровського району, м. Запоріжжя, код отримувача 38025423, ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, 50070000 «Надходження до Фонду соціального захисту інвалідів за 2017 рік».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак