26 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/977/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1А.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу №393/в від 03 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області», виданий т.в.о начальника Головного управління НП у Волинській області полковником поліції ОСОБА_2, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади та поновлення на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пунктом 3 оскарженого наказу за порушення службової дисципліни, статей 7, 8 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, що виразилось у неналежному контролі за діями лейтенанта поліції ОСОБА_4, не вжитті усіх можливих дій для припинення порушень з його боку, що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому, начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинської області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.
Наказ № 393/в від 03 квітня 2018 року позивач вважає протиправним, оскільки з його змісту та висновку службового розслідування не зрозуміло у чому полягає неналежне виконання ним обов'язків, не зазначено наявність причинного зв'язку між його неправомірними діями та наслідками, а також не встановленні умови, що передували вчиненню дисциплінарного проступку.
Так, службове розслідування проводилось за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась об 11:48 год. 29 березня 2018 року поблизу с. Дачне Ківерцівського району з участю інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинської області лейтенанта поліції ОСОБА_4 (далі - інспектор СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_4П.), який перебував у стані алкогольного сп'яніння. У висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_4 за допомогою інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинської області капітана поліції ОСОБА_5 (далі - інспектор СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5Ф.) залишив місце події. Крім того, працівники поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не виконали своїх посадових обов'язків щодо оформлення ДТП. Згідно їх пояснень під час прибуття на місце скоєння ДТП 29 березня 2018 року ними встановлено, що за кермом автомобіля Мерседес н.з. HGS 304 (реєстрація Литовської Республіки) перебував не співробітник поліції ОСОБА_4, а його батько ОСОБА_8, який знаходився на місті події та в подальшому відшкодував заподіяну шкоду власнику автомобіля Еталон н.з. АС 1914 АО, яким керував громадянин ОСОБА_9 Позивач вказав, що поліцейські на яких покладається обов'язок у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не були обмежені у можливості в оформленні матеріалів або у накладенні на правопорушника ОСОБА_4, протягом встановленого Кодексом України про адміністративні правопорушення строку, адміністративного стягнення за правопорушення передбачені статтями 122-4, 124, 126, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак до моменту видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_10 у вигляді звільнення з займаної посади, ОСОБА_4 до відповідальності за порушення правил дорожнього руху притягнутий не був, а тому позивач вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні порушень службової дисципліни доведена під час проведення службового розслідування не була, оскільки висновок Комісії не чим не підтверджений та містить лише власні мотиви.
На момент скоєння ДТП 29 березня 2018 року, по факту якої проводилось службове розслідування, позивач перебував по за службою після добового чергування і про дорожньо-транспортну подію за участю ОСОБА_4 дізнався лише під час загального збору особового складу, оголошеного начальником Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області. У зв'язку з наведеним вжити усіх можливих дій для припинення порушення з боку ОСОБА_4, ОСОБА_10 не міг та 29 березня 2018 року не мав можливості здійснювати контроль за діями ОСОБА_4, оскільки він перебував по за службою.
30 березня 2018 року під час перебування на службі, ОСОБА_10 стало відомо про те, що ОСОБА_4 знаходиться на лікуванні, про що позивач повідомив керівництво Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області.
За таких обставин, позивач вважає притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади відбувалось незаконно, необґрунтовано та не підтверджується належними доказами. Такі дії відповідача ОСОБА_1 вважає неправомірними та просить визнати протиправним та скасувати наказ №393/в від 03 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади та поновити на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що на підставі наказу ГУ НП у Волинській області від 29 березня 2018 року №512 проведено службове розслідування по факту ДТП за участю інспектора СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4
В ході проведення службового розслідування встановлено, що 29 березня 2018 року об 11:48 год. поблизу с. Дачне Ківерцівського району, інспектор СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_4, перебуваючи поза службою, керуючи автомобілем марки Мерседес, н.з. HGS304, без відповідних документів, які надавали б йому на це право, допустив зіткнення з маршрутним таксі №107 марки БАЗ, н.з. АС 1914 АО під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався у зустрічному напрямку. Відомості про дану подію 29 березня 2018 року зареєстровані у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Ківерцівського ВП за №1599.
Після скоєння ДТП, ОСОБА_4, який згідно пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 перебував в стані алкогольного сп'яніння, намагався двічі самостійно залишити місце події. В подальшому інспектор СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5, за відсутності відповідного реагування поліцейського СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6, поліцейського СРПП №3 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_7, які перебували на місці події та здійснювали збір матеріалів по факту даного ДТП, допоміг ОСОБА_4 залишити місце події на своєму власному автомобілі та зникнули у невідомому напрямку.
Як зазначив відповідач, під час проведення службового розслідування встановлено ряд порушень службової дисципліни працівниками Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області.
Зокрема, начальника вказаного працівника поліції, начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 за порушення службової дисципліни, статей 7,8 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ, вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у неналежному контролі за діями лейтенанта поліції ОСОБА_4, не вжитті усіх можливих дій для припинення порушень з його боку, що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому, наказом ГУНП у Волинській області від 03 квітня 2018 року №393/в, притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади.
Пунктом 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179, передбачено, що керівник органу (підрозділу) поліції повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; об'єктивно оцінювати виконання службових обов'язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог Правил ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню.
Посадовою інструкцією начальника сектору реагування патрульної поліції Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 визначено, що останній зобов'язаний перед кожним заступанням на чергування ГРПП проводити інструктаж та доводити працівникам вимоги щодо дотримання дисципліни, законності, професійної етики, правил особистої безпеки; несе персональну відповідальність за роботу всіх працівників СРПП, ефективність виконання покладених на них завдань та функцій.
Відтак, порушення службової дисципліни, правил етичної поведінки поліцейських, присяги поліцейського, не дотримання положень Конституції України та правил дорожнього руху, що виразились у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, внаслідок чого подія набула суспільного резонансу, що вкрай негативно вплинуло на рівень довіри населення та імідж Національної поліції України в цілому, а також наявністю на момент проведення службового розслідування в ОСОБА_1 діючого дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність згідно наказу ГУНП у Волинській області від 03 жовтня 2017 року №1049/в стали можливими внаслідок неналежного виконання службових обов'язків начальника СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1, які відповідно до статті 2 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року, утворюють склад дисциплінарного проступку.
Відповідач вважає, що ГУ НП у Волинській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та ніяким чином не порушували прав та інтересів позивача.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Враховуючи отриманий від відповідача відзив на позов, а також з огляду на завершення 30-денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що за результатами службового розслідування, проведеного ГУ НП у Волинській області, по факту ДТП з можливою участю інспектора СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_4, яка мала місце об 11:48 год. 29 березня 2018 року поблизу села Дачне Ківерцівського району Волинської області, складено висновок від 03 квітня 2018 року.
Відповідно до вказаного висновку, службовим розслідуванням встановлено наступне.
В ході виїзду на місце події групи відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП у Волинській області попередньо було встановлено, що СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_4, керуючи автомобілем з реєстраційним номером Литовської Республіки HGS304, рухаючись по автодорозі Р-14 Луцьк-Дольськ з м. Луцьк в напрямку м. Ківерці, між населеними пунктами с. Прилуцьке та с. Дачне Ківерцівського району, допустив зіткнення з маршрутним таксі №107 Еталон (Баз), н.з. АС 1914 АО під керуванням гр. ОСОБА_9 Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, тілесних ушкоджень ніхто не отримав. ОСОБА_4 перебував поза службою, без однострою та вогнепальної зброї.
У діях останнього передбачались ознаки адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), 126 (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування), 122-4 (залишення місця ДТП), 130 керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
Для реагування на повідомлення про вказане ДТП було направлено екіпаж СРПП у складі: поліцейського СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_6, поліцейського СРПП №3 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старшого сержанта поліції ОСОБА_7 Жодних матеріалів за фактом ДТП ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не зібрано, дій для встановлення винуватця ДТП не вчинено. Наведені обставини свідчать про порушення останніми посадової інструкції та Інструкції про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Також на місце ДТП прибув інспектор СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5 Всупереч вимогам працівників ВІОС УКЗ ГУНП, посадив ОСОБА_4 у свій власний автомобіль та залишив місце ДТП; крім того, не виконав законної вимоги старшого керівника - начальника Ківерцівського ВП майора поліції ОСОБА_12 негайно повернутися разом з ОСОБА_4 на місце ДТП (повернувся через тривалий проміжок часу без ОСОБА_4П.). Таким чином, в діях ОСОБА_5 формально вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого статтею 185 (злісна непокора законній вимозі поліцейського) КУпАП.
На оголошений збір особового складу о 13:00 год. 29 березня 2018 року ОСОБА_4 не з'явився, про своє місце перебування не повідомив.
Опитаний ОСОБА_6 повідомив, що прибувши на місце події він з ОСОБА_7 забезпечили безпеку дорожнього руху, встановили учасників ДТП, з'ясували, що потерпілих не було та почали фіксацію автопригоди. Попередньо встановили, що ДТП сталась з вини водія автомобіля Мерседес, н.з. HGS304, який, здійснюючи маневр, не надав перевагу в русі зустрічному транспортному засобу - маршрутному таксі №107 автобусу БАЗ, н.з. АС 1914 АО, у зв'язку з чим відбулось зіткнення автомобілів. За кермом автомобіля Мерседес перебував ОСОБА_8, а на пасажирському сидінні - ОСОБА_4 Власник автобуса БАЗ ОСОБА_13 та ОСОБА_8 дійшли згоди про добровільне відшкодування збитків останнім. Після цього ОСОБА_4 сів в автомобіль ОСОБА_7, за кермом якого перебував ОСОБА_5, та поїхав в невідомому напрямку. Згодом ОСОБА_8 відшкодував усі збитки ОСОБА_13 про що вона написала письмову розписку про відсутність претензій до ОСОБА_8 Оскільки сторони автопригоди досягли добровільної згоди, протокол про вчинення ДТП не складався, обстеження водіїв на предмет алкогольного сп'яніння не проводилось, автомобіль Мерседес було повернуто ОСОБА_8
У висновку зазначені також пояснення свідків ДТП, які вказували, що за кермом автомобіля Мерседес в момент вчинення ДТП перебував саме ОСОБА_4 і він був з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він повідомив про причину відсутності ОСОБА_4 30 березня 2018 року на службі, у зв'язку з перебуванням його на лікарняному, про це стало йому відомо від своїх колег.
Так, за результатами проведеного службового розслідування, у зв'язку із виявленими порушеннями чинного законодавства, а саме: за намагання приховати факт безпідставного не виходу на службу підлеглого ОСОБА_4, комісія дійшла висновку про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Наказом № 393/в від 03 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області» за порушення службової дисципліни, статей 7, 8 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у неналежному контролі за діями лейтенанта поліції ОСОБА_4, невжитті усіх можливих дій для припинення порушень з його боку, що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому, начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинської області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», ОСОБА_3 статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються ОСОБА_3 статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію», проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_3 статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною першою статті 1 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_8 працівника органів внутрішніх справ України.
ОСОБА_3 проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Відповідно до стаття 14 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Порядок проведення службових розслідувань регулюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230).
Відповідно до пункту 2.1. Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Разом з тим, пунктом 5.4. Інструкції № 230 передбачено, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.
Отже, з огляду на вищевикладене, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, статей 7, 8 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у неналежному контролі за діями лейтенанта поліції ОСОБА_4, невжитті усіх можливих дій для припинення порушення з їх боку, що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому.
Проте, суд не погоджується з висновками проведеного службового розслідування з наступних мотивів і підстав.
Статтями 7, 8 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України визначено обов'язки осіб рядового і начальницького складу, обов'язки начальника. Стаття 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює основні обов'язки поліцейського; статтею 23 цього Закону встановлено основні повноваження поліції; стаття 64 Закону визначає зміст присяги працівника поліції.
Як вбачається з описової частини висновку службового розслідування 29 березня 2018 року відбулись події, фігурантами яких є інспектор СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції ОСОБА_4, поліцейський СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старший сержант поліції ОСОБА_6; поліцейський СРПП №3 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області старший сержант поліції ОСОБА_7, інспектор СРПП №1 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області капітан поліції ОСОБА_5 Позивач на місце ДТП не прибував, зважаючи на те, що перебував по за службою після добового чергування і про дорожньо-транспортну подію за участю ОСОБА_4 дізнався лише під час загального збору основного складу, оголошеного начальником Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області. За таких обставин, ОСОБА_1 не міг вжити усіх необхідних дій для припинення порушення ОСОБА_4 та у зв'язку з перебуванням ОСОБА_4 по за службою не міг здійснювати контроль за його діями, як начальник.
Висновком службового розслідування жодним чином не обґрунтовано, в чому саме проявилося порушення позивачем службової дисципліни та вимог зазначених статей Законів України «Про ОСОБА_3 статут органів внутрішніх справ України» та «Про Національну поліцію», в чому проявилося порушення Правил етичної поведінки поліцейських та чим це підтверджується.
Фактично, у висновку службового розслідування описано події, до яких позивач не причетний, також відсутні будь-які посилання на докази, якими підтверджуються неправомірні дії позивача, та на підставі яких встановлено дисциплінарний проступок. Не надані такі докази і суду.
В посадовій інструкції начальника сектору реагування патрульної поліції Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області, затвердженій начальником Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області 01 квітня 2018 року, визначено, що начальник сектору несе персональну відповідальність за роботу всіх працівників СРПП, ефективність виконання покладених на них завдань та функцій; проводить інструктаж ГРПП перед заступанням на чергування під час якого передає старшим ГРПП план-завдання на чергування, доводить стан оперативної обстановки на території обслуговування, орієнтування про розшук злочинців та інших осіб, транспортних засобів тощо, а також вимоги щодо дотримання дисципліни та законності, професійної етики, правил особистої безпеки, додержання єдиного однострою поліцейських.
Відповідно до поданої позивачем службової характеристики, атестаційного листа, за час служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони та дотримувався вимог законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність поліції, а також перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ України приймав участь у проведенні АТО на Сході України і 10 липня 2015 року отримав безтермінове посвідчення учасника бойових дій серії МВ №026502 та виконував свої функціональні обов'язки згідно посадової інструкції.
Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження не виконання позивачем посадових обов'язків, порушення службової дисципліни, що спричинило притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на те, що вина ОСОБА_4 підтверджується лише показами свідків ДТП, відсутні будь які рішення про притягнення його до відповідальності, то і висновки про порушення позивачем ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України та Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у неналежному контролі за діями лейтенанта поліції ОСОБА_4, невжитті усіх можливих дій для припинення порушень з його боку, що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому, є передчасними.
Не було обґрунтовано під час службового розслідування причинного зв'язку між подією, що стала підставою для його проведення та неправомірними діями позивача.
При цьому в оскарженому наказі № 396/в від 03 квітня 2018 року в частині накладення дисциплінарного стягнення на позивача не зазначено, які саме порушення службової дисципліни було допущено особисто позивачем. Цей наказ не містить посилань на недоліки роботи саме начальника СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинської області ОСОБА_1, які стали підставою порушення його підлеглим службової дисципліни. В цьому наказі вказуються лише порушення службової дисципліни, допущені іншими особами рядового і начальницького складу Ківерцівського ВП ГУНП у Волинської області.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при застосуванні поняття значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України як предмета інтересу, виникнення якого може обґрунтовувати притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, необхідно виходити з доречності та достатності аргументів в користь посилання на такі інтереси. Можливість широкого тлумачення цих інтересів може призвести до звуження прав людини, що суперечить одному із провідних принципів і загальних засад конституційного ладу України - принципу верховенства права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в ході службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення позивачем, не з'ясовані, вина позивача не доведена, докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем в матеріалах адміністративної справи відсутні, а тому пункт 3 оскаржуваного наказу ГУ НП у Волинській області № 393/в від 03 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області» в частині притягнення начальника СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення із займаної посади є необґрунтованим.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наявні у справі докази суд вважає, що в даному випадку, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено те, що ОСОБА_1 було допущено порушення службової дисципліни, статей 7, 8 ОСОБА_3 статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, що виразилось у неналежному контролі за діями лейтенанта ОСОБА_4, невжитті усіх можливих дій для припинення порушень з його боку, що призвело до значного резонансу в засобах масової інформації та, як наслідок, негативного впливу на високе звання працівника поліції та Національної поліції України в цілому, а відтак у ГУ НП у Волинській області були відсутні підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наказ ГУ НП у Волинській області № 393/в від 03 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області» в частині притягнення начальника СРПП №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення із займаної посади прийнятий без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки суд дійшов до висновку про неправомірність винесення наказу про звільнення позивача та його скасування, тому позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області також підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 100 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат із розглядом справи на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 07 травня 2018 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової допомоги серії РН-380 №50, копію акта виконаних робіт по договору надання правової допомоги в адміністративному провадженні від 31 травня 2018 року, квитанцію до договору про надання правової допомоги від 31 травня 2018 року.
Разом з цим позивач не надав відповідних документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), тому вище зазначені документи, які надав позивач на підтвердження відшкодування судових витрат не є доказом про фактичну оплату правової допомоги адвоката.
Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04, п. 268).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність понесених позивачем витрат, які він просить відшкодувати, оскільки останнім не подано належного доказу фактичної оплати таких витрат.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в відшкодуванні судових витрат понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ №393/в від 03 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області» виданий т.в.о. начальника Головного управління НП у Волинській області полковником поліції ОСОБА_2, в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Ківерцівського ВП ГУНП у Волинській області.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконується негайно.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Дмитрук