23 червня 2018 року Справа № 804/215/1448/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії з виключенням невигідного страхового стажу з заробітком та зобов'язання відповідача перерахувати пенсію в частині розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати, а також врахувати заробіток з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року його роботи в районі Крайньої півночі відповідно до довідки від 01.02.2011 року № Т-172/05-04 та виключити невигідний стаж з 01.01.2002 по 31.12.2002 року для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з 05.06.2012 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на момент призначення). В грудні 2017 року позивач звертався до відповідача із заявою про роз'яснення його страхового стажу і індивідуального коефіцієнту заробітної плати, які взяті при обрахунку його пенсії. Проаналізувавши отриману з Пенсійного фонду відповідь та розпорядження, позивач вважає, що суми встановлених розмірів пенсій підлягають перерахунку, оскільки відповідач, для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітку протиправно взяв його період роботи в районі Крайньої Півночі з 01.02.2002 року по 20.11.2003 року без заробітної плати та без врахування специфіки виплати заробітку по закінченні сезону, тим самим занизивши розмір його отримуваної пенсі.
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що управлінням обрано для розрахунку пенсії найбільш вигідний для позивача варіант, при якому враховувалась заробітна плата за період з 01.09.1984 року по 31.08.1989 року на підставі довідки про заробітну плату, видану ВАТ «Перший Київський авторемонтний завод», та за весь період з 17.07.2000 року по 31.05.2012 року за даними персоніфікованого обліку. При цьому, при здійсненні розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії, шляхом застосування функції оптимізації, показники заробітних плат за період з 01.01.2002 року по 31.10.2003 року виключено, як такі, що є невигідними. Враховуючи вищевикладене, а також те, що розмір пенсійної виплати позивачу не зменшився, а навпаки - збільшився, тому відповідач вважає, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.06.2012 року отримує пенсію за віком відповідно до п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст. 24-28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У грудні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив роз'яснити як розрахований його страховий стаж і особистий коефіцієнт заробітної плати з урахуванням його періоду роботи в районі Крайньої Півночі.
На вказане звернення отримав відповідь від 05.01.2018 року № 84-т, з якої вбачається, що станом на 01.07.2012 року пенсію призначено позивачу при загальному страховому стажі 25 років 9 місяців 2 дні, та середньомісячному заробітку за період роботи з 17.07.2000 по 31.05.2012 року, що становив 3171,12 грн., а також з урахуванням коефіцієнту стажу (з урахуванням кратності 1,35), який становив 0,46913 (0,34750 х 1,35 = 0,46913), та коефіцієнту заробітної плати - 1,58461. З урахуванням цього розмір пенсії позивача становив 1487,67 грн.
При цьому, коефіцієнт заробітної плати розрахований відповідачем з урахуванням періоду за 126 місяців, тобто за період роботи позивача з 17.07.2000 по 31.05.2012 року.
З 01.10.2017 року позивачу було здійснено перерахунок пенсії, розмір якої становить 2503,38 грн., в тому числі: 2430,78 грн. - розмір пенсії за віком (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії (5965,11 (3764,40*1,58461)*0,40750)); 72,60 грн. - доплата за понаднормативний стаж 5 років.
Також зазначено, що періоди роботи позивача на Крайній Півночі: з 30.01.2002 по 30.09.2002, з 20.11.2002 по 20.11.2003 року зараховано до загального стажу роботи, в одинарному розмірі.
У лютому позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виключення невигідного стажу, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсію в якій також зауважив, що вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року №2148-VIII, яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно перерахунку призначених пенсій, відповідно до якого величина оцінки одного року страхового стажу зменшилась з 1.35 на 1% стосуються лише працюючих пенсіонерів.
На вказане звернення отримав відповідь від 20.02.2018 року, в якій ОСОБА_1, окрім аналогічно розрахунку сум його пенсії, також надано роз'яснення, що його заробіток в періоди роботи на Крайній Півночі з 30.01.2002 по 30.09.2002 в пенсійній справі враховано нулями.
Вважаючи, що врахована заробітна плата за період роботи з 01.02.2002 по 20.11.2003 року, яка взята нулями призвела до заниження індивідуального коефіцієнту заробітку та як наслідок зменшення розміру отримуваної пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов'язані з веденням обліку.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Положеннями статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку (ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно частини 2 статті 22 вказаного Закону відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються:
1) виконавчими органами Пенсійного фонду для:
підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Так, звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає про заниження його індивідуального коефіцієнту заробітку та як наслідок зменшення розміру отримуваної пенсії внаслідок протиправних дій відповідача, які його заробітну плату за період роботи з 01.02.2002 по 20.11.2003 року врахували нулями.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, автоматизована система обробки пенсійної документації АСОПД КОМЕХ-W автоматично вибрала менш вигідний період заробітної плати підряд для обчислення пенсії, заробітні плати, за якими коефіцієнт є невигідним (дорівнює 0).
Таким чином, при здійсненні розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсій позивача, показники заробітних плат за період з 01.01.2002 року по 31.10.2003 року виключено, як такі, що є невигідними (про що свідчить знак «-« у розпорядженні від 04.07.2014 року № 167236, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи.
При цьому, не врахування відповідачем заробітку позивача з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року, як на тому наполягає позивач, не призвело до зменшення розміру пенсії позивача і не звузило змісту раніше набутих ним прав.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивача відповідачем у відповідності до вимог законодавства пенсія обчислена за найбільш вигідним способом для позивача. При цьому, останнім не наведено доказів неправильного розрахунку суми коефіцієнтів (Ск) за весь період страхового стажу, коефіцієнтів (Кз) за кожний місяць страхового стажу чи індивідуального коефіцієнту заробітної плати. Не наведено позивачем також і доводів про те, що відповідачем застосовано невірний показник страхового стажу за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи (К).
Також слід зазначити, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року №2148-VIII внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосовно перерахунку призначених пенсій.
Коефіцієнт страхового стажу позивачу був змінений з 0,46913 на 0,40750 відповідачем на виконання п.43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Зазначена норма права передбачає, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Таким чином, для осіб, яким пенсія призначена до 01 жовтня 2017 року, величина оцінки одного року страхового стажу була зменшена з 1,35 % до 1 %. При цьому, приписи вказаних норм не передбачають настання певних правових наслідків для різних категорій осіб, а стосуються усіх громадян, пенсія яких призначена у відповідності до вимог цього Закону до 01.10.2017 року, а тому зменшення коефіцієнту страхового стажу з 0,46913 до 0,40750 відповідає вимогам п. 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, у зв'язку зі змінами в законодавстві розмір пенсійної виплати позивача з 01.10.2017 року збільшився та складає 2430,78 грн.
Окрім цього суд зазначає, що звернення позивача носили більше інформативний характер та на вказані звернення ним отримано відповідні роз'яснення, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій Пенсійного фонду у відмові перерахувати пенсію задоволенню також не підлягають.
Таким чином своїми діями відповідач жодним чином не звузив обсяг прав та свобод, наданих позивачу. Коефіцієнт заробітної плати позивача був визначений вірно, а зменшення коефіцієнту стажу відбулося у зв'язку зі змінами в законодавстві.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя ОСОБА_2