17 листопада 2017 р. Справа № 804/4715/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви від 06.11.2017 року позивач просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0003531301 від 03 липня 2017 року про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 31 167, 83 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0003541301 від 03 липня 2017 року про визначення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1 027,67 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за результатами проведення камеральної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, було складено акт №6398/04-36-13-02/1400118162 від 16 червня 2017 року, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0003531301 від 03.07.2017 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у сумі 31 167, 83 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003541301 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 1 027,67 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що податковий орган помилково дійшов висновку про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, оскільки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було своєчасно сплачено податок на додану вартість за період з травня 2016 року по березень 2017 року на рахунок у системі електронного адміністрування податку, що підтверджується відповідними документами.
Відповідач - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, подав до суду заперечення, які залучені до матеріалів справи та в яких відповідач пояснив, що під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця контролюючим органом встановлено несвоєчасне погашення узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях в ПДВ за період травень 2016 року - березень 2017 року, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України, а отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено обґрунтовано на підставі чинного законодавства та у межах наданих повноважень.
В судове засідання 17.11.2017 року позивач та відповідач не з'явились, представники подали до суду клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.
З огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
На підставі п.п.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст. 76 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 1400118162) з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, березень 2017 року.
За результатами перевірки складено акт №6398/04-36-13-02/1400118162 від 16.06.2017 року,у висновках якого встановлено несвоєчасне погашення узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період.
03 липня 2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003531301 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у сумі 31 167, 83 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003541301 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 1 027,67 грн.
Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями - рішеннями позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача і винесених на підставі них спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
На підставі висновків акту перевірки від 10.08.2012 року №1796/172/1400118162 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 рік» контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000520172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму штрафу в розмірі 510 грн. за порушення підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України; №0000530172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 35590 грн., з них за основним платежем - 31634,84 грн., суми штрафу - 3955,36 грн. за порушення підпункту 177.2. статті 177 Податкового кодексу України; №0000540172, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510 грн. за порушення підпункту 177.10. статті 177 Податкового кодексу України; №0000550172, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52472 грн., з них за основним платежем - 51134 грн., суми штрафу - 1338 грн. за порушення підпункту 187.1. статті 187, статті 201, пункту 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №2а/0470/11111/12 від 27.11.2012 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування вказаних вище податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано: позов задоволено частково, визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 року в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДВ на 35735,50 грн. за основним платежем та на 1244,75 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 № 0000530172 в частині нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 31634,84 грн. за основним платежем та 3955,36 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/14955/15 від 30 березня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено: Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 року у справі № 2а/0470/11111/12 скасовано; Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року у справі № 2а/0470/11111/12 залишено в силі.
Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, нарахований платіж, зокрема, по податковому повідомленню-рішенню від 27.08.2012 року №0000550172 набув статусу узгодженого 05.04.2016 року.
За правилами абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За викладених обставин з моменту винесення Вищим адміністративним судом України ухвали про задоволення касаційної скарги податкового органу у позивача виник обов'язок, в силу приписів статті 57 ПК України, зі сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України,податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів на момент виникнення спірних відносин (05.04.2016 року, час набрання чинності ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/14955/15) було врегульовано Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765 (далі - Порядок № 765)(втратив чинність 10.06.2016 року).
Пунктом 1 Розділу II Порядку № 765 було передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.
Операції в інтегрованій картці платника здійснюються в хронологічному порядку (п. 7 Розділу II Порядку № 765).
Нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником;суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства;пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником;проценти за користування розстроченням (відстроченням) (п. 1 Розділу III Порядку № 765).
Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань(п.3РозділуIII Порядку №765).
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків, копія якої залучена до матеріалів справи, 24.05.2016 року в картці було відображено про наявність податкового боргу у розмірі 51134,00 грн. (основний платіж)та 1338,00 грн. (штраф) за податковим повідомленням - рішенням від 27.08.2012 року № 0000550172.
Позивачем узгоджене грошове зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 27.08.2012 року №0000550172 своєчасно, протягом 10 днів, сплачене не було, у зв'язку з чим в силу статті 14.1.175 ПК України, сума у розмірі 51134,00 грн. та 1338,00 грн. набули статусу податкового боргу.
У відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що погашення податкового боргу, а саме, суми основного платежу з податку на додану вартість та штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню від 27.08.2012 року №0000550172 платником здійснювалося частково, що підтверджується платіжними дорученнями №@2РL877106 від 28.12.2016 року на суму 10 000 грн., №@2РL993959 від 10.01.2017 року на суму 10 000 грн., №@2РL407287 від 21.02.2017 року на суму 33 167,47 грн.
Таким чином, сума податкового боргу за вказаним податковим повідомленням - рішенням сплачена після настання граничного терміну її сплати.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2016 року по березень 2017 року ФОП ОСОБА_1 самостійно задекларовано податкові зобов'язання по звітним податковим деклараціям з податку на додану вартість.
Однак, незважаючи на те, що суми самостійно задекларованих податкових зобов'язань платником сплачені до бюджету своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з рахунків у ПАТ КБ «ПриватБанк», в інтегрованій картці платників позивача рахувався борг у зв'язку з несвоєчасним погашенням боргу, який виник по податковому повідомленню-рішенню від 27.08.2012 року № 0000550172.
Пунктом 2 Розділу VІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 року № 422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 (набрав чинності 10.06.2016 року), у разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.
У разі погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) у спосіб, інший ніж надходження коштів, таке погашення здійснюється згідно з черговістю його виникнення: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.
З інтегрованої картки платника судом встановлено, що сума податкового боргу, що виникла за податковим повідомленням - рішенням від 27.08.2012 року №0000550172 була погашена частково за рахунок платежів, що були сплачені позивачем платіжними дорученнями №@2РL877106 від 28.12.2016 року на суму 10 000 грн., №@2РL993959 від 10.01.2017 року на суму 10 000 грн., №@2РL407287 від 21.02.2017 року на суму 33 167,47 грн., а також за рахунок надходження з бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування, куди кошти поступали в результаті сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов'язань по деклараціям з ПДВ за період з травня 2016 року по лютий 2017 року.
Однак, у зв'язку із тим, що погашення податкового боргу здійснювалось згідно з черговістю його виникнення, а саме, в першу чергу кошти зараховувались в рахунок погашення основної суми боргу за податковим повідомленням - рішенням від 27.08.2012 року №0000550172, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкційнарахованих на такий борг за цим рішенням, а лише потім спрямовувались на погашення грошових зобов'язань за податковими деклараціями з ПДВ (період: травень 2016 року - березень 2017 року), які також уже мали статус податкового боргу на той момент.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що кошти, які сплачувались позивачем в порядку поточних платежів, були направлені на погашення податкового боргу, що виник раніше. Отже, на виконання пункту 87.9 статті 87 ПК України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було здійснено погашення податкового боргу шляхом зарахування коштів платника за платіжними дорученнями, зазначеними в акті перевірки№6398/04-36-13-02/1400118162 від 16 червня 2017 року.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Оскільки, в ході перевірки було встановлено затримку у сплаті узгоджених грошових зобов'язань, визначених позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за період: травень 2016 року - березень 2017 року, відповідачем правомірно були застосовані штрафні санкції відносно ФОП ОСОБА_1, у розмірах, визначених п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Суд також зазначає, що не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що погашення податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням від 27.08.2012 року № 0000550172 не могло відбуватись за рахунок коштів, що знаходились на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, виходячи з наступного.
Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джереламисамостійноїсплатигрошовихзобов'язаньабопогашенняподаткового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Таким чином, з аналізу наведених норм Податкового кодексу України судом зроблено висновок, що погашення податкового боргу з ПДВ може бути здійснено як за рахунок коштів, самостійно сплачених платником у рахунок погашення податкового боргу так і за рахунок коштів платника податку, що знаходяться на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у випадку, якщо такий борг виникпісля1 липня 2015 року.
Згідно з п. 56.18 Податкового кодексу України передбачено що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов'язання по сплаті ПДВ, визначене контролюючим органом в податковому повідомленні - рішенні від 27.08.2012 року №0000550172 стало узгодженим з моменту набрання законної сили ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.03.2016 року (справа № К/800/14955/15), тобто з 05.04.2016 року.
Тобто, саме з цього моменту сума грошового зобов'язання у розмірі 52472,00 грн. (51134,00 грн. - за основним платежем, 1338,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) набула статусу податкового боргу, що і було відображено в інтегрованій картці платника податків 24.05.2016 року.
Тому, погашення суми вказаного податкового боргу за рахунок коштів, що знаходились на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, узгоджується з нормами Податкового кодексу України.
З урахуванням наведених норм, суд вважає, що контролюючий орган при винесенні оскаржуваних рішень діяв у відповідності до норм чинного законодавства та згідно наданих йому повноважень.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи відповідачем було доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева