копія
03 листопада 2016 р. Справа № 804/2067/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Монтикор» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової консультації,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтикор» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової консультації від 29.03.2016 року №1878/10/04-36-12-04-19.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки оскаржуваної податкової консультації не відповідають приписам Податкового кодексу України, а тому податкова консультація підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що при наданні індивідуальної податкової консультації податковий орган діяв правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16 березня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Монтикор» звернулось до відповідача із листом про надання індивідуальної податкової консультації з приводу наступного: відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України відсутність зареєстрованого права власності на земельну ділянку фактично чи звільняє платника податків від обов'язку внесення податку за землю?
29 березня 2016 року відповідач листом №1878/10/04-36-12-04-19 надав роз'яснення, що Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від 15.07.2015 року №3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», у додатку №2 якого визначені ставки оподаткування земельних ділянок по категоріях земельних ділянок, умов використання земельної ділянки та суб'єктів землекористування, в тому числі, визначені ставки оподаткування земельних ділянок, які використовуються юридичними і фізичними особами у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено.
Також для здійснення правильного розрахунку суми податкового зобов'язання по платі за землю позивачу запропоновано звернутись до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» для отримання довідки про нормативну грошову оцінку землі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно пунктів 52.1 та 52.2 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, підставою для звернення позивача із податковою консультацією стала необхідність встановлення правильності оподаткування податку на землю, якою позивач фактично не володіє.
Відповідно з пункту 206.1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Неоформлення землекористувачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку не звільняє його від сплати земельного податку.
За визначенням підпунктів 14.1.72, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Платники земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (стаття 269 Податкового кодексу України).
В силу статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За загальним правилом пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.
Умови початку обчислення строку плати за землю при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) визначені частиною 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, яка має дві редакції до 01.01.2015 року, та починаючи із вказаної дати.
Так, на дату реєстрації за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна діяла редакція частини 287.6 статті 287 Кодексу, відповідно до якої при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У редакції від 01.01.2015 року за пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Таким чином, земельний податок потрібно сплачувати з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку на підставі даних Державного земельного кадастру.
При цьому виникнення та існування податкового обов'язку позивача пов'язується з наявністю об'єкта оподаткування, а саме платником земельного податку є суб'єкт господарювання, за яким зареєстровано право власності або користування земельною ділянкою.
Викладене свідчить, що у разі якщо суб'єкт господарювання придбав об'єкт нерухомості, державна реєстрація права власності на який відбулась у 2015 році, але державна реєстрація права власності на земельні ділянки під таким об'єктом не завершена, оскільки підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, до оформлення переходу права власності або права користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості до нового власника цього об'єкта платником земельного податку за таку земельну ділянку є попередній власник.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою вул.Курсантська, 1, м.Дніпропетровськ, дата прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на вищезазначений об'єкт нерухомого майна - 29.11.2012 року.
Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «Монтікор» є власником нерухомого майна, проте право власності/користування земельною ділянкою під таким майном не оформлено.
Таким чином, обов'язок позивача сплачувати податок за земельну ділянку виник при переході до нього права власності на комплекс будівель та споруд, який розташований за адресою: вул.Курсантська, 1, м.Дніпропетровськ, і вказаний обов'язок не припинявся, у тому числі із внесенням змін до частини 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.
Суд не враховує посилання позивача на те, що він не оформив право власності на земельну ділянку за адресою: вул.Курсантська, 1, м.Дніпропетровськ, оскільки, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності земельною ділянкою під належним йому на праві власності споруди, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача у зв'язку з наявністю в нього нерухомого майна цілісного майнового комплексу, розташованого на вказаній земельній ділянці.
Матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мантикор» за період з 24.03.2009 року по 01.01.2016 року добровільно сплачувало плату за земельну ділянку за адресою вул.Курсантська, 1, м.Дніпропетровськ у вигляді земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до податкової декларації з плати за землю за 2015 рік позивач задекларував річну суму земельного податку, який підлягає сплаті - 77 634,53 грн., а у додатку 1 до декларації «Відомості про наявні земельні ділянки» зазначив про вищезазначену земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:09:524:0114).
18 лютого 2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «Мантикор» подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій зазначено нормативну грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:524:0114) та річну суму земельного податку у розмірі 343 467, 85 грн.
Отже, позивач стверджує про відсутність обов'язку зі сплати земельного податку, та при цьому самостійно визначає річний розмір земельного податку у декларації за 2015 та 2016 роки.
В силу пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Податковий кодекс України в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.
При цьому, відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Наведене свідчить, що нормами Податкового кодексу України передбачено право позивача діяти певним чином, отримавши певну податкову консультацію, тобто встановлено право щодо застосування отриманої консультації зі звільненням від відповідальності у випадку дій на підставі неї. У той же час не встановлено обов'язку позивача діяти саме таким чином, як це зазначено у податковій консультації.
Таким чином, надана позивачеві податкова консультація не носить для нього зобов'язального характеру та не породжує обов'язків щодо певного застосування норм чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що отриману податкову консультацію позивач в своїй діяльності не використав на момент звернення до суду, оскаржувана податкова консультація не спричинила для позивача настання будь-яких негативних наслідків.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Монтикор» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкової консультації - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 08 листопада 2016 року.
Суддя ОСОБА_1