26 липня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1355/18
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області(далі - Ковельський МВ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №56038654 від 21.06.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2018 року головним державним виконавцем Ковельського МВ ДВС винесено постанову ВП №5603865 про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 7 446,00 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки положення Закону України «Про виконавче провадження», що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, і стягнення з боржника виконавчого збору.
Відтак, просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №56038654 від 21.06.2018 року.
В поданому до суду відзиві від 23.07.2018 року №34820-03-6-29/17 відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що оскільки позивачем добровільно не виконано рішення суду, тому постанова про стягнення виконавчого збору ВП №56038654 від 21.06.2018 року є законною та відповідає вимогам чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні.
24.07.2018 року позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити повністю з підстав наведених у відзиві.
В подальшому, у судове засідання, призначене на 11:30 год. 26.07.2018 року, учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, при цьому відповідач подав до суду заяву від 26.07.2018 року про розгляд справи за відсутності представників.
Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відтак, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши пояснення осіб представників відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 22.03.2018 року старшим державним виконавцем Ковельського МВ ДВС за заявою про примусове виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56038654 з примусового виконання виконавчого листа № 2/159/1178/17, виданого 15.03.2018 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користуванні належною тому земельною ділянкою розташованою по вул. Центральній, 57 Б в с.Воля Ковельська Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722182600:01:001:1043, шляхом звільнення самовільно зайнятої вказаної земельної ділянки з проведення робіт за рахунок відповідача та відновлення попереднього стану земельної ділянки, який існував до порушення прав позивача, включаючи знесення споруди, в тому числі, фундаменту під нею, очищення території від деревини, сміття, тирси та залишків будівельних матеріалів.
Пунктом 3 зазначеної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 7446,00 грн.
В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що таке рішення не виконане боржником, у зв'язку з чим 24.04.2018 року та 01.06.2018 року винесено постанови ВП №56038654 про накладення штрафу у сумі 1700,00 грн. та 3400,00 грн. відповідно.
01.06.2018 року в зв'язку повторним невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує виконати певні дії, старшим державним виконавцем Ковельського МВ ДВС в порядку, визначеному статтями 63,75 Закону № 1404-VIII, надіслано повідомлення до Ковельського ВП ГУНТ у Волинській області про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення.
19.06.2018 року до Ковельського МВ ДВС надійшло повідомлення Ковельського ВП ГУНТ у Волинській області про початок досудового рослідування у кримінальному провадженні № 12018030110001312 від 12.06.2018 року щодо ОСОБА_3 по попередній правовій кваліфікації кримінального правопорушення частина перша статті 382 Кримінального кодексу України.
21.06.2018 року головним державним виконавцем Ковельського МВ ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56038654 з підстав, визначених пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII та пунктом 3 цієї постанови постановлено виділити в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 21.06.2018 року, про стягнення витрат виконавчого провадження від 21.06.2018 року, а також постанови про накладення штрафу від 24.04.2018 року та 01.06.2018 року.
Цього ж дня, у зв'язку із закінченням виконавчого провадження, оскільки виконавчий збір не стягнуто, головним державним головним державним виконавцем Ковельського МВ ДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 7446,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно із частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05.10.2016, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені боржником до адміністративного суду. При цьому, даний спір предметно і територіально підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у порядку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Крім того, згідно із пунктом 8 розділу ІІІ (Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від вчинених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, сам факт початку процедури примусового виконання рішення є достатньою підставою для подальшого стягнення з боржника виконавчого збору.
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що у випадку закінчення виконавчого провадження із підстав, передбачених пунктом 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
За приписами даного Закону та Інструкції № 512/5 постанова про стягнення виконавчого збору підлягає виділенню в окреме провадження та виконується самостійно. В межах виділеного провадження про виконання даної постанови виноситься постанова про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів справи, при відкритті виконавчого провадження № 56038654 з примусового виконання виконавчого листа № 2/159/1178/17, виданого 15.03.2018 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області головним державним виконавцем було стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 7446,00 грн.
В результаті проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП № 56038654 з примусового виконання виконавчого листа № 2/159/1178/17, виданого 15.03.2018 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області, відповідачем було винесено постанову від 21.06.2018 року про закінчення виконавчого провадження та оскільки виконавчий збір в розмірі 7446,00 грн. боржником сплачено не було, відповідачем у відповідності до вимог статті 40 Закону № 1404-VIII в цей же день винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та виділено матеріали про його стягнення в окреме провадження.
Фактично постановою про стягнення виконавчого збору від 21.06.2018 року відповідач не стягує по новому виконавчий збір, а лише у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, так як виконавчий збір не стягнуто і він підлягає самостійному виконанню, на виконання пункту 3 постанови про відкриття виконавчого, якою з боржника стягнуто виконавчий збір, виносить окрему постанову про його стягнення.
Тобто, виконавець виносячи таку постанову вчинив технічні дії пов'язані із її подальшим виконанням.
Твердження позивача про те, що при виконанні рішення суду державним виконавцем не вчинялися виконавчі дії, судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем вчинялися виконавчі дії за наслідком яких складалися відповідні акти від 10.04.2018 року та від 11.05.2018 року, а також виносилися постанови про накладення штрафу у зв'язку з невиконанням позивачем без поважних причин у встановлений строк рішення суду.
Відтак, оскільки позивачем не виконано судове рішення добровільно, тому суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 7446,00 грн. прийнята правомірно. При цьому, із постанови про закінчення виконавчого провадження слідує, що воно закінчено саме з підстав невиконання, про що винесено відповідне подання органам досудового розслідування.
Крім того, Закон № 1404-VIII чітко регламентує, що виконавчий збір не стягується тоді коли рішення було виконане до відкриття провадження, чого в даному випадку немає, та не прив'язує його стягнення до того чи рішення виконано добровільно або примусово.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що сплата позивачем штрафів за невиконання рішення суду накладених постановами державного виконавця ВП №56038654 від 24.04.2018 року та від 01.06.2018 року у сумі 1700,00 грн. та 3400,00 грн. відповідно свідчить про те, що позивачем рішення суду добровільно не виконано, а відтак виконавчий збір визначений відповідачем правомірно.
Відповідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач довів правомірність винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 56038654 від 21.06.2018 року в розмірі 7446,00 грн.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
ОСОБА_5 Костюкевич