Справа № 450/634/17 Провадження № 2/450/243/18
"21" червня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ,-
03.03.2017 року позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з цивільним позовом до ОСОБА_4, який в процесі судового розгляду уточнив та в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь понесені ним витрати на спорудження надгробного пам'ятника для ОСОБА_5 в сумі 22 000 грн; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь завдану моральну шкоду в сумі 1 300 000 грн.; стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 07.12.2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області, ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 115 КК України та засуджено до 8 років позбавлення волі. ОСОБА_4 03.03.2014 року близько 00 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території садово-городнього товариства, що у с. Старе Село, Пустомитівського району, Львівської області, здійснив умисний постріл рушниці в груди ОСОБА_5, від чого останній помер. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18.10.2016 року, вирок залишено без змін. На похорони сина, позивач поніс матеріальні витрати, однак доказів на підтвердження того не зберіг. Для встановлення надгробного пам'ятника витратив, 22 000 грн. Відповідач жодної матеріальної допомоги йому не надав. Крім майнової шкоди позивачу була завдана і моральна шкода. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.
09.03.2017 року ухвала про відкриття провадження у справі;
13.04.2017 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;
07.06.2017 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;
13.06.2017 року заява про збільшення розміру позовних вимог;
31.08.2017 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відео конференції;
31.01.2017 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;
23.03.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції;
16.05.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити, позивач додатково зазначив, що він є вдівцем та проживає з двома синами, свого сина ОСОБА_5.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили, щодо задоволення заявлених позовних вимог, просили в задоволенні таких відмовити, відповідач додатково зазначив, що він жодної шкоди позивачу своїми діями не спричини, оскільки все це відбулося з необережності.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного :
Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.12.2015 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання 8 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.10.2016 року та постановою Верховного Суду від 22.03.2018 року, вирок залишено без змін.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_4, 03.03.2014 близько 00 годин 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території садово-городнього товариства "Нива" по АДРЕСА_3, Пустомитівського району, Львівської області, після спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_5, який теж перебував в стані алкогольного сп'яніння, під час виниклого конфлікту, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на вчинення умисного вбивства ОСОБА_5, з метою позбавлення життя останнього, тримаючи у руках незареєстровану мисливську рушницю НОМЕР_1, здійснив постріл із правого ствола рушниці у ОСОБА_5, спричинивши йому наскрізне вогнепальне дробове поранення із вхідною раною в ділянці грудинноключичного з'єднання справа та 11 вихідними пораненнями на задній поверхні грудної клітки та шиї, які з'єднані між собою раневим каналом в напрямку спереду-назад, дещо знизу-вверх та трохи зліва праворуч, тобто постріл у пораненого був здійснений при майже перпендикулярному розташуванні дульного кінця мисливської рушниці щодо грудей та довгої вісі зброї практично горизонтально ( відносно поверхні землі ) при вертикальному (стоячому) положенні ОСОБА_5. Зазначене діяння зумовлене дефект кісткової тканини в ділянці грудинно-ключичного з'єднання, розтрощенням 1-го ребра та ключичної вирізки, наскрізне ушкодження стінок трахеї та гортані у верхній третині, повним розривом зовнішньої яремної вени, ушкодження стінки внутрішньої сонної артерії, поперечної артерії шиї, додаткового нерву, розчавлення трапецієподібного м'язу, наскрізних ушкодженням верхівки правої легені, наскрізне ушкодженням стінки правого головного бронху, перелому поперечних відростків 4-5 шийних хребців справа, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, та було небезпечним для життя в момент заподіяння, та в даному випадку призвело до смерті потерпілого на місці події, тобто умисно вбив ОСОБА_5
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 7 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрат и на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про поховання та похоронну справу», поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання,спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Статтею 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" N 6 від 27.03.92 р. у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості.
Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.
На підтвердження понесених витрат на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 22 000, 00 грн. позивач ОСОБА_3 надав суду відповідні документи , накладну відпущену ФОП ОСОБА_6 № 17 від 07.02.2017 року.
Враховуючи наведене, позовній вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
За змістом частин 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно ст.1168 ч.2 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як встановлено судом, в результаті протиправних дій відповідача загинув син позивача, смерть якого для позивача є непоправимою втратою, позивач зазнав тяжких душевних страждань, були порушені його нормальні життєві зв"язки, що знаходиться в прямому причинному зв'язку з протиправними діями відповідача, все це говорить про те, що позивач отримав душевні страждання на все своє життя та їх неможливо оцінити в матеріальному виразі.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Приймаючи до уваги вищенаведені факти, характер, обсяг та тяжкість завданих страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі 500 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомого за рахунок держави.
Захист інтересів позивача здійснював адвокат ОСОБА_1, що стверджується ордером на надання правової допомоги серії ЛВ № 001245 від 17.01.2017 року.
Судом встановлено, що відповідач за вищенаведені послуги сплатив 2000, 00 грн., що стверджується квитанціями : квитанція № 005791 від 12.01.2017 року на суму 1 000, 00 грн., квитанція № 005838 від 02.03.2018 року на суму 1000, 00 грн.
Тому враховуючи вищенаведене, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 2000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 18, 76, 81, 82, 137, 212, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1201 ЦК України, ст.. 128 КПК України, Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 500000 (п'ятсот тисяч) грн. компенсації за спричинену моральну шкоду, 22000 (двадцять дві тисячі) грн. коштів витрачених на встановлення надгробного пам'ятника, 2000 (дві тисячі) грн. коштів витрачених на правову допомогу.
На рішення можна подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_3 проживає АДРЕСА_1.
Відповідач: ОСОБА_4 зареєстрований АДРЕСА_2 (відбуває покарання у Дрогобицькій виправній колонії №40).
Повний текс судового рішення складений 27.06.2018 року.
СуддяД. А. Кукса