20 липня 2018 року Справа 0440/5436/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів, -
18 липня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 №352 від 30.04.2018 року в частині накладення дисциплінарного стягнення «догана» на помічника начальника відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 за неналежне ведення документації необхідної для своєчасного підрахунку пільгової вислуги років, а саме відсутність витягів з наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України по стройовій частині;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 №127 від 08.05.2018 року в частині накладення дисциплінарного стягнення «догана» на помічника начальника відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 за порушення ст.11, 16 Статуту внутрішньої Служби за самовільне відправлення телеграми без підпису начальника штабу.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Поряд із цим, пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з положеннями частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем у своєму адміністративному позові зазначено, що «Вказаний строк Позивачем було пропущено, оскільки оскаржуваний наказ не було доведено до відома позивача та не ознайомлено під розпис. При утримання грошової суми із належного позивачу грошового забезпечення військовослужбовця довідалась лише у червня 2018 року при звірянні сум надходжень на банківську картку та сум витрат, та лише після встановлення нестачі, Позивач звернулась до бухгалтерії військової частини НОМЕР_1 та їй було надано копію наказу, що оскаржується. Жодних доказів на підтвердження вказних обставин до суду не надано.
Разом із даною заявою Позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, з обґрунтуванням поважності його пропуску. При цьому, в обґрунтування наданої позивачем заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення наведені інші підстави, а саме: позивач зазначила: «Із вказаними наказами у встановленому законодавством порядку я ознайомлена не була, про що свідчить відсутність на них мого особистого підпису, копії або витягу з даних наказів у встановлені законодавством строки мені також не надали. Про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності я дізналась випадково при розгляді справи про адміністративне правопорушення (№264/2568/18), при слуханні якої стало відомо про наявність оскаржуваних наказів. При ознайомленні із матеріалами вказаної судової справи я дізналась, що на мене ще накладено дисциплінарне стягнення «догана» аж два рази!». Відповідних доказів не надано. Також у вказаній заяві позивач просила суд звернути увагу на факт її безпосередньої участі в антитерористичній операції та перебування на території бойових дій, що також вплинуло на строк звернення із позовною заявою для захисту прав та інтересів позивача.
Судом з матеріалів адміністративного позову встановлено, що Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2018 року у справі № 264/2568/18 (3/264/1094/2018) ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч.2 КУпАП, та піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 145 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465 грн.
З тексту зазначеної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими матеріалами адміністративної справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, копіями витягів із наказів №141 від 21 травня 2016 року та №42-РС від 23 червня 2017 року, копією функціональних обов'язків помічника начальника відділення персоналу ВЧ НОМЕР_1 , копією наказу №127 від 08 травня 2018 року «Про результати службової перевірки», копією доповідної записки, копією наказу №63 від 26 березня 2018 року «Про результати службової перевірки», копією доповідної записки, копією наказу № 322 від 30 квітня 2018 року «Про підсумки роботи тимчасово діючої комісії з перерахунку вислуги років».
У вказаному судовому рішенні судом також було зазначено: «Правопорушниця у судовому засіданні визнала обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, щиро розкаялась, зазначила, що раніше до відповідальності не притягалась. Просила суворо не карати, оскільки має на утриманні неповнолітню дитину, а також зазначила, що в подальшому має намір сумлінно виконувати свої військові обов'язки».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу про існування оскаржуваних наказів достеменно було відомо вже 14 травня 2018 року. Дату ознайомлення з матеріалами вказаної судової справи позивач не зазначила. До суду відповідно до штемпеля відділення поштового зв'язку позивач звернулась лише 14 липня 2018 року.
Крім того, Постановою Апеляційного суду Донецької області (м. Маріуполь) від 11 червня 2018 року у справі № 264/2568/18 поновлено ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2018 року; апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задоволено частково; Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано; провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито, звільнивши останню від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, та застосовано до неї усне зауваження.
Тобто, посилання позивача на факт її безпосередньої участі в антитерористичній операції та перебування на території бойових дій як на неможливість здійснення своєчасного судового захисту своїх прав та інтересів спростовуються оскарженням позивачем Постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 травня 2018 року у справі № 264/2568/18.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що у своєму адміністративному позові вона зазначає, що у червні 2018 року їй було надано копію наказу, що оскаржується. При цьому, позивачем не зазначена дата такого отримання, а також копію якого з двох оскаржуваних наказів нею було отримано. Більш того, як вже зазначено судом вище, про існування оскаржуваних наказів позивачу було відомо ще з 14 травня 2018 року.
При цьому, суд вважає за необхідне попередити позивача, що частинами першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду наведені різні підстави пропуску нею строку звернення до суду з адміністративним позовом без надання будь-яких доказів, то у суду відсутні підстави для визнання їх поважними.
Згідно з положеннями частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на вищезазначене, суд пропонує позивачу надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування наказів - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно