Єдиний унікальний номер 448/93/18
Провадження № 3/448/56/18
16.07.2018 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянувши матеріали справи що надійшли з Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, непрацюючого,
за ст.185 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №867132 від 28.10.2017р., котрий складений інспектором Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2, вбачається, що 28.10.2017 року о 12.30 год. ОСОБА_1 в приміщенні Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, що за адресою: м.Мостиська, вул.Будзиновського, 6 Львівської області виражався нецензурними словами в адресу працівників поліції, образливо до таких чіплявся, погрожував їм фізичною розправою та шарпав за формений одяг, чим принижував людську гідність та честь. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.185 КУпАП.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав. Пояснив, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.185 КУпАП, оскільки не чинив жодної злісної непокори законній вимозі працівників поліції, зокрема не шарпав за формений одяг, не погрожував фізичною розправою словесно та не виражався в сторону таких нецензурними словами. Просив закрити провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Представник ОСОБА_1, - ОСОБА_3, в судовому засіданні просив провадження по справі відносно його довірителя закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, проаналізувавши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку.
Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи орган (посадова особа) встановлює у визначеному законом порядку на основі будь-яких фактичних даних, тобто доказів. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 185 КУпАП України передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Таким чином, диспозиція вказаної статті передбачає адміністративну відповідальність саме за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
При цьому злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Системний аналіз норм КУпАП, з урахуванням позиці ВСУ висловленої в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-185-2 КУпАП)» слідує, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність правомірної вимоги поліцейського, саме законної, адже його вимоги та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані, зокрема, про перебування його при виконанні службових обов'язків мають свідчити установлена форма одягу, нагрудний знак, а також пред'явлене відповідне посвідчення, у зв'язку з чим у протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті поліцейським, дані про те, що він знаходився при виконанні службових обов'язків.
Незважаючи на те, що дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АА № 867132 від 28 жовтня 2017 року, складеного інспектором Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 відсутня інформація про суть правопорушення, яке вчинив громадянин ОСОБА_1, а саме - не зазначено які саме законні вимоги, не виконані ОСОБА_1, були висунуті працівниками поліції та в чому вони полягали, а зазначено лише, що «ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою в адресу працівників поліції, шарпав їх за формений одяг, погрожував фізичною розправою».
Дії, які згідно протоколу про адміністративне правопорушення вчиняв ОСОБА_1, без зазначення законної вимоги поліцейського, не становлять собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП України.
Слід зазначити і те, що протокол про адміністративне правопорушення (який є документом, що засвідчує факти неправомірних дій, і одним із джерел доказів), не містить всіх необхідних реквізитів: відсутні будь-які пояснення свідків-очевидців події. При цьому, у графі протоколу про адміністративне правопорушення - «свідки чи потерпілі», стоять прочерки, що вказує на відсутність свідків при складанні даного протоколу. Відеозапису нагрудного відео реєстратора поліцейських з фіксацією події суду не надано.
У відповідності з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ, у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Вказаний протокол, як доказ по справі, на переконання суду, є сумнівними оскільки він не випливає із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), а наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
При цьому суд, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, відкинувши дані, що містяться в ньому, як доказ у справі, констатує, що він є позбавленим можливості надати оцінку тим діям ОСОБА_1 та встановленим фактам, які не відображені в протоколі про адміністративне правопорушення, в зв'язку з чим фактично не ставляться йому в провину.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.185 КУпАП, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, вважаю що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, у зв'язку із чим провадження в даній справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В свою чергу, суд враховує, що ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст. 284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1
Керуючись ст.62 Конституції України, п.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 ст.ст.10, 9, 245,251, КУпАП, суддя,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя Ю.Б. Білоус
Постанова суду набрала законної сили:«___» ______________ 20__ р.
Суддя Ю.Б. Білоус