ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2018Справа № 910/6642/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10-а)
до 1) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)
2) Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-Б)
про зобов'язання виконати дії
за участю представників
від позивача: Поштар Т.П.
від відповідача-1: Чоботарьова І.Г.
від відповідача-2: Данилевський О.М.
В судовому засіданні 18.07.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі- відповідач-1), Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (надалі - відповідач-2) про зобов'язання виконати дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період опалювального сезону 2017/2018 року, який розпочато у жовтні 2017 року, відповідач-1 мав обов'язок забезпечити безперебійне безумовне постачання природного газу виробникам теплової енергії. За доводами позивача, в період з січня по березень 2018 року державне підприємство фактично отримувало обсяги газу, які були йому необхідні, однак, відповідачі не визнають права на споживання газу у зазначений період вважаючи, що позивач здійснив несанкціонований відбір природного газу, внаслідок чого відповідач-2 вимагає від останнього сплату спожитого газу у подвійному розмірі. Не погоджуючись із зазначеним, позивач просить суд визнати право державного підприємства на споживання природного газу:
- у січні 2018 за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 165,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 50,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 12,0 тис. куб. м.;
- у лютому 2018 за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 128,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 48,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 8,0 тис. куб. м.;
- у березні договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 114,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 35,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 6,0 тис. куб. м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6642/18 та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 20.06.2018.
21.02.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача-2 у якому останній зазначає, що позивач протягом січня-березня 2018 року здійснював несанкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи, чим порушив норми чинного законодавства та умови укладеного договору на поставку природного газу та договору розподілу. Крім того, за твердженням відповідача-2, відповідач-1 не надав номінації на обсяги природного газу для позивача протягом вказаного періоду, не підписав акти приймання-передачі за січень-березень 2018 року та не здійснював постачання природного газу для позивача.
20.06.2018 до господарського суду надійшли заперечення на відзив відповідача-2, якому позивач не погоджується з твердженнями ПАТ "Київгаз" про несанкціонований відбір газу, оскільки 03.01.2018 було укладено договір №Т-287/12-08 на технічне обслуговування об'єктів газопостачання, згідно умов якого відповідач-2 взяв на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню газопроводів, газового обладнання котельні до пальчиків без автоматики безпеки котлів. Таким чином здійснити технічне відключення позивача мав саме відповідач-2 відповідно до умов договору. Крім того, позивач зазначає, що згідно Акту №01-18-1604000488 ПАТ «Укртрансгаз» надало послуги з транспортування газу, а відповіда-2 послуги з розподілу природного газу газорозподільної системи Оператора ГРМ «Київгаз», які були отримані позивачем. Такі ж акти були надані та оплачені за лютий-березень 2018 року. У запереченнях позивач також зауважує, що відповідач-1 зобов'язаний постачати природний газ виробнику теплової енергії для виробництва теплової енергії і це, в силу положень Розпорядження КМУ від 04.10.2017 № 720-р, є обов'язком, а не правом.
20.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд визнати право державного підприємства на споживання природного газу:
- у січні 2018 за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 165,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 50,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 12,0 тис. куб. м.;
- у лютому 2018 за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 128,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 48,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 8,0 тис. куб. м.;
- у березні договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 114,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 35,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 6,0 тис. куб. м.
та зобов'язати підписати акти приймання-передачі природного газу за березень, лютий, січень 2018 року:
- відповідно до договору від 08.09.2017 №2070/1718-ТЕ-41;
- відповідно до договору від 08.09.2017 №2071/1718-БО-41;
- відповідно до договору від 08.09.2017 №2072/1718-КП-41.
У судовому засіданні, призначеному на 20.06.2018, суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача-1, продовжити відповідача-1 строк для подання заперечень на відповідь на відзив та встановити останньому строк для подання пояснень - 5 днів з моменту отримання заяви про збільшення позовних вимог, відкласти підготовче засідання на 18.07.2018.
26.06.2018 до господарського суду надійшли письмові заперечення відповідача-1 на заяву про збільшення позовних вимог, у яких останній зазначає про порушення позивачем положень ч. 3 ст. 46 ГПК України шляхом одночасної зміни предмету та підстав позову. Крім того, відповідач-1 зауважує, що предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Зобов'язання підписати акт приймання-передачі об'єкта нерухомості не призводить до поновлення порушеного права позивача, та у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Також відповідач-1 звертає увагу суду на відсутність доказів сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог.
Цією ж датою до канцелярії суду надійшов відзив відповідача-1, у якому останній зазначає, що відсутність обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача на законодавчому рівні виключає можливість здійснення як поставки природного газу такому споживачу, так і розподілу природного газу оператором ГРМ, навіть за наявності укладеного договору поставки природного газу. За твердженням відповідача-1, позивачем не було виконано вимоги п. 12 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу та, як наслідок, відповідачем-1 не були підтверджені планові обсяги природного газу на січень-березень 2018 року. У зв'язку з наявною заборгованістю за спожитий газ, низьким рівнем розрахунків, відповідач-1 не мав правових підстав підтверджувати споживачеві планові обсяги природного газу на січень - березень 2018 року та, відповідно не здійснювало постачання газу за вказаний період. Виходячи з наведеного, відповідач-1 наголошує на тому, що ним правомірно не підтверджувалось (не надавалось номінації) планових обсягів природного газу за січень-березень 2018 року та відповідно не постачалось за договорами: 2070/1718-ТЕ-41, 2071/1718-БО-41, 2072/1718-КП-41 від 08.09.2017. Також, відповідач звертає увагу, що процедура подання та підтвердження номінації не передбачає можливості подання номінації за періоди, що минули. Таким чином, Розпорядження КМУ від 04.10.2017 № 720-р, на яке посилається позивач, не може існувати окремо, а є складовою чинної законодавчої бази, що регулює правовідносини на ринку природного газу, що має розглядатися в сукупності з приписами Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ, Правил постачання природного газу, Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу.
27.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли пояснення відповідача-2, у яких останній повідомляє, що посилання позивача на договір №Т-287/12-08 від 03.01.2018 є безпідставним, оскільки він не передбачає обов'язку для ПАТ «Київгаз» контролювати підстави споживання позивачем природного газу та, у випадку їх відсутності, здійснювати припинення (обмеження) газопостачання. Крім того, посилання позивача на підписані акти приймання-передачі відповідних послуг за спірний період також не мають під собою жодного правового підґрунтя, оскільки відносини з транспортування та розподілу природного газу не пов'язані з даною справою. Газотранспортне підприємство та газорозподільне підприємство здійснює фізичне транспортування газу для споживачів, в тому числі позивачу за актами, в яких не міститься інформації про те, чий саме природній газ доставлено позивачу.
09.07.2018 до господарського суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якому позивач заперечує щодо тверджень відповідача-1 про несанкціонований відбір природного газу та зазначає, що відповідно до Розпорядження КМУ від 04.10.2017 № 720-р відповідач-1 зобов'язаний був безперебійно постачати природний газ, незважаючи на рівень розрахунків. Позивач у спірний період фактично отримував обсяги газу, які були йому необхідні. Також позивач вважає, що ним було вірно обраний спосіб захисту, оскільки ст. 5 ГПК України передбачає можливість захисту прав не лише у спосіб, визначений законом або договором, але і в інший спосіб, який не суперечить закону та ефективно захищає право.
У судовому засіданні 18.07.2018 представник позивача підтримав заяву про збільшення позовних вимог від 19.06.2018, яку просив прийняти до розгляду. Представники відповідачів щодо поданої заяви заперечували та просили відмовити в її прийняті.
Приписами ч. 3 ст. 46 ГПК України встановлено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог подана без дотримання вимог ст. 46 ГПК України, оскільки звертаючись з відповідною заявою, яка містить нову вимогу щодо зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2018 року, позивач одночасно змінює як предмет так і підстави позову. Таким чином, вищевказана заява позивача не приймається судом до розгляду.
У судовому засіданні за участю представників сторін, з урахуванням положення п. 3 ч. 3 ст. 185 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та перейти до розгляду справи по суті.
Судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, та заперечення представників відповідача, які проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволені.
Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 січня 2016 року між Державним підприємством "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" - правонаступником якого є Державне підприємство "Групова котельня Міністерства Внутрішніх справ" (надалі - позивач, споживач) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (надалі - відповідач-2, оператор ГРМ) було укладено договір розподілу природного газу №232289 (для споживачів, що не є побутовими) (надалі - договір розподілу), за яким останній зобов'язався надати споживачу послугу з розподілу природного газу.
Цей договір розподілу природного газу відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. договору розподілу).
Згідно з п. 1.2 договору розподілу умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Відповідно до п. 1.3 договору розподілу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк (п. 1.3 договору розподілу).
Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору розподілу, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Пунктом 3.1 договору розподілу встановлено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
За наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (п.п. 3.2., 3.3. договору розподілу).
Пунктом 7.4. договору розподілу передбачено, що споживач зобов'язується, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до п. 9.1 договору розподілу Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим Договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у Споживача; несанкціонованого відбору природного газу.
08 вересня 2017 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - постачальник, відповідач-2) були укладені договори постачання природного газу:
- № 2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 (виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води (п. 1.2. зазначеного договору);
- № 2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 (виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. зазначеного договору);
- № 2071/І718-Б0-41 від 08.09.2017 (виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. зазначеного договору).
Вищевказаними договорами встановлено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом:
- до 697,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 37,0 тис. куб. метрів, листопад 115,0 тис. куб. метрів, грудень 138,0 тис. куб. метрів, січень 165,0 тис. куб. метрів, лютий 128,0 тис. куб. метрів, березень 114,0 тис. куб. метрів (п. 1.2. договору №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017);
- до 233,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 25,0 тис. куб. метрів, листопад 35,0 тис. куб. метрів, грудень 40,0 тис. куб. метрів, січень 50,0 тис. куб. метрів, лютий 48,0 тис. куб. метрів, березень 35,0 тис. куб. метрів (п. 1.2. договору №2071/1718-КП-41 від 08.09.2017);
- до 49,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 5,0 тис. куб. метрів, листопад 8,0 тис. куб. метрів, грудень 10,0 тис. куб. метрів, січень 12,0 тис. куб. метрів, лютий 8,0 тис. куб. метрів, березень 6,0 тис. куб. метрів. (п. 1.2. договору №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017).
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цими договорами, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 договорів. Узгодження обсягів газу, що передаються по даних договорах у відповідному місяці, підтверджується підписанням Сторонами акту приймання- передачі газу відповідно до Розділу 3 даних договорів. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 договору, шляхом підписання додаткової угоди. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.7 договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу (п. п. 2.2, 2.3, 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.6. договорів розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснюють оператори газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Київгаз», з яким споживач уклав відповідний договір.
Постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного прибутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи (ч. 1 п. 3.1. договору №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017);
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. договорів).
У пункті 3.2. згаданих договорів сторони погодили, що постачання природного газу за цими договорами здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу №187 від 22.03.2017.
У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення (п.п. 3.3., 3.4. договорів).
Виходячи з пунктів 7.2, 7.3 договорів постачання природного газу, споживач зобов'язаний самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу у разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу, інших випадках, передбачених цим договором та законодавством; постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачеві у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об'єктів газоспоживання споживача.
Вищезазначені договори постачання природного газу набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договорів).
З наявного у матеріалах справи листування, а саме з листів №26-10382/1.2-17 від 28.12.2017, №26-423/1.2-18 від 25.01.2018, №26-1223/1.2-18 від 28.02.2018, вбачається, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомило позивача про те, що ним не виконуються вимоги п.12 Положення та відповідно не отримано номінації природного газу з ресурсу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на січень, лютий та березень 2018р. Крім того, за відсутності номінацій Компанія не матиме правових підстав для документального оформлення природного газу, використаного Позивачем у січні, лютому та березні 2018. З метою уникнення соціальної напруги в суспільстві ПАТ "НАК "Нафтогаз України" своєчасно та у повному обсязі проводити розрахунки за використаний природний газ та виконувати зобов'язання відповідно до надісланих графіків погашення заборгованості. Компанія і надалі готова здійснювати постачання природного газу, дотримуючись вимог чинного законодавства України та положень укладених договорів.
Факт наявності заборгованості за спожитий позивачем природний газ станом на 26.12.2017, 26.01.2018 та 26.02.2018 підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Листами №26-913/1.2.-18 від 15.02.2018, №26-1744/1.8-18 від 15.03.2018 та №26-2793/1.2-18 від 20.04.2018 відповідач-1 повідомив позивача, в тому числі ПАТ "Київгаз", що у зв'язку з невиконанням умов п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 Державному підприємству "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на січень, лютий, березень 2018 року. Таким чином, компанія не здійснювала постачання природного газу ДП "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" у вказаних періодах для зазначених категорій споживачів, а відтак, позивачу були повернені акти приймання-передачі природного газу за січень 2018 року на загальний обсяг 173,708 тис. куб. м., за лютий 2018 року на загальний обсяг 131 331 тис. куб.м. та за березень 2018 року на загальний обсяг 149,139 тис. куб.м. без підписання.
Крім того, вимогою про припинення (обмеження) газопостачання №1 від 27.02.2018 відповідач-2 повідомив споживача про те, що внаслідок відсутності підтвердження обсягу газу на березень 2018 року, відбір газу буде вважатися несанкціонованим, а відтак оператор вимагав від позивача самостійного відключення мереж газопостачання та підготовки до опломбування газоспоживного обладнання.
За твердженням позивача, спір у справі виник внаслідок невизнання відповідачами права на споживання газу у період з січня по березень 2018 року включно, безпідставно вважаючи, що позивач здійснював несанкціонований відбір природного газу у зв'язку з чим вимагають сплату спожитого газу у подвійному розмірі. Такими чином позивач просить суд визнати за ним право на споживання природного газу у січні-березні 2018 року за договорами постачання природного газу від 08.09.2017.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Пункту 1 розділу II Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ. та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- наявність пі ствердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договори постачання природного газу № 2070/1718-ТЕ-41, № 2071/1718-ТЕ-41, № 2072/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017, за якими Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визнано постачальником природного газу, а позивач - споживачем, погоджено періоди здійснення передачі (поставки) газу та його обсяги.
Крім того, укладеним договором розподілу природного газу №232289 від 01.01.2016, Публічне акціонерне товариство "Київгаз", як оператор ГРМ, зобов'язалось надати споживачу послуги з розподілу природного газу.
Відповідно до термінів, визначених у Кодексі ГТС, відбір природного газу за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) є несанкціонованим.
Як встановлено судом, у відповідача-1 були відсутні підстави для документального оформлення обсягів природного газу, спожитого позивачем за період з січня по березень 2018 року, про що споживач був неодноразового повідомлений відповідними листами, копії яких містяться у матеріалах справи.
Таким чином, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальник природного газу, не здійснював поставку природного газу позивачу у січні-березні 2018 року, а відтак, Публічне акціонерне товариство "Київгаз", як транспортне підприємство (оператор ГТС), не мало права здійснювати транспортування природного газу відповідача-1 позивачу без отримання номінацій на січень-березень 2018 року.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 7.2 договорів постачання природного газу позивач зобов'язаний був самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу у разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу, інших випадках, передбачених цим договором та законодавством.
Пунктом 3.1. договорів постачання природного газу визначено, що момент переходу права власності на природний газ від постачальника до споживача після підписання сторонами Договору актів приймання-передачі газу.
Як вбачається із матеріалів справи, акти приймання-передачі за січень-березень 2018 року відповідачем-1 не підписувались, мотивована відмова від підписання таких актів полягала у наявності станом на 26.12.2017, 26.01.2018 та 26.02.2018 заборгованість за спожитий природний газ, що підтверджується довідками (інформації) про стан розрахунків та не заперечується позивачем.
Таким чином, не заперечуючи існування заборгованості за спожитий газ та повернення актів приймання-передачі газу без підписання зі сторони відповідача-1, позивач фактично визнає використання природного газу, без отримання відповідного погодження (номінації) відповідача-1.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
З огляду на вищевикладене в сукупності, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідачів, оскільки позивачем не доведено наявності у нього права на використання природного газу для виробництва теплової енергії у січні-березні 2018 року, а саме:
- у січні 2018 року за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 165,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 50,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 12,0 тис. куб. м.;
- у лютому 2018 за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 128,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 48,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 8,0 тис. куб. м.;
- у березні за договором №2070/1718-ТЕ-41 від 08.09.2017 в обсязі 114,0 тис. куб. м; за договором №2071/1718-БО-41 від 08.09.2017 в обсязі 35,0 тис. куб. м.; за договором №2072/1718-КП-41 від 08.09.2017 в обсязі 6,0 тис. куб. м.
Крім того, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу визнати за ним право на використання помісячно у конкретному обсязі природного газу, який вже спожито і його не існує в природі, а договорами поставки газу передбачено перехід права власності на природний газ до споживача після підписання актів приймання-передачі, така вимога є вимогою про встановлення юридичного факту, а тому не підлягає задоволенню у господарському процесі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом від 18.04.2018 у справі №910/6916/17.
Суд звертає увагу, що рішення про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України".
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26.07.2018
Суддя Пукшин Л.Г.