Постанова
Іменем України
25 липня 2018 року
м. Київ
справа №372/1506/14-ц
провадження №61-33294св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року у складі судді Мостового Р. П. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Лівінського С. В.,
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що сторони шлюбні відносини не підтримують та разом не проживають у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння. Просить шлюб між сторонами розірвати.
Відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини, а тому позивач просить суд стягнути на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі позову до суду.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 05 березня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №79 - розірвано. Після розірвання шлюбу змінено прізвище на ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн до досягнення дитини повноліття, починаючи з 19 березня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шлюбні відносини сторони не підтримують, відповідач не здійснює матеріальну підтримку дочки, яка її потребує, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.
У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року та ухвалуАпеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року, у якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та просить скасувати вказані судові рішення у частині стягнення з нього аліментів, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанцій.
07 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4
27 вересня 2017 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги його офіційну заробітну плату, тому необґрунтовано стягнули аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, стаття 224 ЦПК України 2004 року, при проведенні заочного розгляду справи.
Судові рішення в частині вирішення позову про розірвання шлюбу не оскаржуються.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судові рішення в частині вирішення спору про розірвання шлюбу не оскаржуються.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що шлюб між сторонами, який зареєстровано 05 березня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 79, згідно із заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року розірвано.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від шлюбу мають спільну неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення аліментів, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доведеності таких вимог.
З такими судовими рішеннями погодитися не можна з огляду на таке.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із статтею 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 184 СК України).
Згідно зі статтею 213 ЦПК України 2004 року судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача та ухвалив заочне рішення у справі.
Заочне рішення суду першої інстанції не мотивоване. Мотивування судового рішення про стягнення аліментів зводиться до того, що відповідач у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дочки, яка її потребує. Тому, з урахуванням обставин, визначених у статті 182 СК України, суд стягнув з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки.
Висновки суду першої інстанції не містять посилання на докази у справі.
У мотивувальній частині рішення суд не навів дані про встановлення обставин, що мають значення для справи, а лише зробив посилання на статтю 182 СК України.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року залишено без задоволення.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 не надав доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та просить скасувати заочне рішення в частині, що не передбачено чинним законодавством.
Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення суду першої інстанції, виходив лише з того, що ним не доведено в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Поза увагою апеляційного суду залишилися вимоги статті 60 ЦПК України 2004 року, що кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що він може сплачувати аліменти у розмірі 2 000 грн на дитину, оскільки він отримував заробітну плату, яка в шість разів була нижчою ніж розмір аліментів. Відповідач послався на довідку ТОВ «ТОРГБК-будівельник» від 26 червня 2014 року, яка є в матеріалах справи, а також на те, що відхиляючи його заяву про перегляд заочного судового рішення суддя не надав їй жодної оцінки.
З огляду на доводи апеляційної скарги, докази на які посилався відповідач у апеляційній скарзі, (а.с. 36, 37), Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги і їх не спростував, отже, не здійснив правосуддя.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Вирішуючи спір, суди, лише вказавши положення статей 180 та статті 181 СК України, без правового обґрунтування, стягнули з відповідача на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_5 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн, а не в частці від заробітку (доходу).
Судами першої та апеляційної інстанцій, без урахування статті 182 СК України, не було встановлено, чи відповідач має джерело доходу та в якому розмірі, чи є на його утриманні інші непрацездатні члени сімї, чи має можливість надавати утримання неповнолітній дитині у твердій грошовій сумі.
Також суди залишили поза увагою ту обставину, що стороною надавалися довідки з ТОВ «Торгбк-будівельник» від 26 червня 2014 року про доходи ОСОБА_4 за період роботи з 01 листопада 2013 року по 03 лютого 2014 року, сума заробітної плати складає 1 060,95 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій не здійснили належного правосуддя, у судовому рішенні не виклали мотиви, на яких воно базується, адже Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (справа «Мала проти України» від 03 липня 2014 року; справа «Дюлоранс проти Франції» від 21 березня 2000 року; справа «Донадзе проти Грузії» від 07 березня 2006 року; справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року; справа «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року; справа «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року).
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не вчинили жодної спроби проаналізувати доводи та аргументи відповідача, виклавши відповідні мотиви підстав прийняття або відхилення доводів у судовому рішенні, порушивши норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді справи судам необхідно об'єктивно встановити обставини справи, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
Усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
До повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, тому Верховний Суд не має підстав ухвалити власне рішення.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає необхідним скасувати судові рішення в частині стягнення аліментів та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року зупинено виконання заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року до закінчення касаційного провадження, виконання судового рішення за результатами його перегляду підлягає поновленню в частині вирішення позову про розірвання шлюбу (в частині, яка не переглядається касаційним судом) відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року в частині стягнення аліментів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Поновити виконання заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2014 року в частині вирішення позову про розірвання шлюбу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А.С. Олійник
С.О. Погрібний
Г. І. Усик