Справа №:755/1135/18
"12" липня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.,
за участю:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
представник відповідачів - Ємельяненко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відновлення батьківських прав та повернення дитини в колишню сім'ю,
Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2016 року її позбавлено батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та вирішено передати дитину Органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо подальшого його влаштування. В даний час радикально змінилися її (позивача) умови життя, вона має постійне місце проживання, має можливість і бажання виконувати всі батьківські обов'язки. Вона бажає і має можливість приймати участь в житі дитини, піклуватися про його фізичний та духовний розвиток, утримувати його матеріально, сприяти його розвитку та гарному вихованню. Спиртні напої і наркотики не вживає, позитивно характеризується за місцем проживання і на роботі. У зв'язку з докорінною зміною обставин її життя і її ставлення до батьківських обов'язків, просила суд поновити її в батьківських правах щодо її дитини.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі. Позивач додатково зазначила, що забрали дитину у неї після смерті чоловіка, тоді дитині було п'ять років. У неї двоє дітей, старшого сина не забирали. Вважає, що вона може виховувати дитину. Зробила ремонт в квартирі, вилікувалася. Спиртні напої вона не вживає. Заяву про повернення дитини вона писала ще в 2016 році, але їй сказали, що дане питання вирішується через суд. Дитину відвідувала в центрі, але її не пускали. З 2016 року бачила сина дві хвилини, так як їй сказали не приходити. Зараз дитина у опікунів. З січня 2018 року має роботу. На комісії не була так як у неї була травма ноги. Аліменти на дитину не сплачувала.
В судовому засіданні представник відповідачів позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що сім'я позивача перебувала на обліку з 2013 року, приходили до них з центру, обстежували житло, надавали матеріальну допомогу, харчування, одяг. Надійшла інформація про те, що дитина знаходиться в несприятливих умовах. Приїхав працівник служби, і побачили, що дитина в брудному одязі, без харчів, залякана. Позивач була в стані алкогольного сп'яніння. На наступний день дитину забрали, і передали до Центру, де вона була до вересня, на даний час дитина у опікунів. За час перебування дитини в центрі, позивач сина не відвідувала. До хлопчика приходив лише його старший брат. З лютого 2016 року до 24.10.2017 року позивач не зверталася з заявами про повернення дитини. 25.04.2018 року було засідання комісії з приводу повернення дитини, але позивач на нього не прийшла. Вона (представник) телефонувала і старшому сину позивача, і її адвокату. Вирішили дати їй ще один шанс, перенесли засідання, але вона і 23.05.2018 року не з'явилася. Дату засідання їй повідомляли, і через адвоката також. А тому прийняли рішення без неї. Позивач була позбавлена батьківських і відносно її старшого сина. Є довідка психолога за травень 2018 року, яку до справи на надає, оскільки в ній дані опікунів, де зазначено, що дитина до матері не хоче, бажає жити з опікунами.
В судовому засіданні був допитаний свідок позивача ОСОБА_5, зазначив, що він товаришував з чоловіком позивача. Вона (позивач) нормальна людина, нормальна мати, і нормальна жінка. Йому відомо, що вона була позбавлена батьківських прав. Однак, дитина голодною не була, не була і брудною. Позивач зробила в квартирі ремонт. Уже два роки позивач розуміє, що не треба бути доброю, і більше різних людей до себе не пускає. Він буває у позивача 2-3 рази на тиждень. Вона (позивач) часто хворіє, однак в лікарні лежить не часто. Де працює йому не відомо. Такого щоб позивач була довго лежачою, не було. Як відомо, у неї була якась травма ноги.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідачів, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Дана справа зареєстрована в суді 19.01.2018 року. Ухвалою від 31.01.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
22.02.2018 року подано відзив від відповідача.
26.02.2018 року подано відповідь на відзив.
28.02.2018 року надійшли заперечення на відповідь на відзив.
20.04.2018 року ухвали суду залучено співвідповідача - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та витребувано докази.
14.05.2018 року надійшов відзив від співвідповідача.
01.06.2018 року подано Висновок Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність поновлення батьківських прав № 4720/41/3/103 від 30.05.2018 року.
В суді встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 11.02.2016 року, виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, батьками записано - ОСОБА_6 та ОСОБА_1.
16.06.2016 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - сина ОСОБА_4. При розгляді даної справи було встановлено, що спеціалістами служби спільно із фахівцями Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 01.02.2016 року було обстежено житлово-побутові умови проживання малолітнього ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено, що у квартирі їдкий сморід від тютюнопаління та сечі, постільна білизна дуже брудна, немає приготовленої їжі для малолітнього, у холодильнику відсутні продукти харчування, дитина зовнішньо занедбана (на дитині брудний розірваний одяг). Дитина не відвідує дошкільний заклад і постійно знаходиться вдома у закритому приміщенні. На час відвідування родини, мати разом із сторонніми особами перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Було встановлено, що мати дитини цілком самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, не працює, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовки до самостійного життя, зокрема, не забезпечувала необхідного харчування дитині, медичного догляду, не спілкувалася з дитиною в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, не давала дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяла засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляла інтересу до його внутрішнього світогляду, не створювала умов для отримання ним освіти, не створювала належних умов для проживання і розвитку дитини, не цікавилася його здоров'ям, нехтувала його потребами. У зв'язку з чим Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією винесено розпорядження від 02.02.2016 року № 52 «Про відібрання малолітньої дитини». 03.02.2016 року у ОСОБА_1 було здійснено відібрання її малолітньої дитини та влаштовано до Центру соціально психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей та сім'ї ВО КМР (КМДА). В Службі у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації малолітнього ОСОБА_4 було поставлено на облік як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах. У довідці від 11.02.2016 року виданої Школою-дитячий садок «Дивосвіт» зазначено, що останній день відвідування дитиною закладу є 30.12.2015 року. Відповідно до повідомлення МВС України ГУ в м. Києві Дніпровське управління поліції від 16.03.2016 року стосовно неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_1, було проведено профілактичну роботу виховного характеру щодо неналежного виконання своїх батьківських обов'язків та складено адміністративний протокол за ст. 184 ч. 1 КУпАП. Не зверталась ОСОБА_1 і до спеціалістів з хімічної залежності, реабілітаційну програму для алкозалежних «Сенс» не відвідувала.
Позивач була присутня при розгляді даної справи, проте рішення суду не оскаржувала. Рішення набуло законної сили.
Згідно Висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 30.05.2018 року № 4720/41/3/103, що розглядали питання доцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітнього сина, комісія дійшла висновку про недоцільність поновлення її батьківських прав. У висновку зазначено, що під час чергового відвідування працівниками служби ОСОБА_1 за її місцем проживання з метою обстеження умов проживання, остання не відчинила двері, а за свідченнями сусідів було встановлено, що до квартири приходять різні особи, та чути запах спиртних напоїв.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьки повинні матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.ст. 164, 165 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Позбавлення батьківських прав проводиться тільки в судовому порядку. При розгляді таких справ необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Сім'я - це батько, мати і щоденна любов до дітей. Бути справжнім батьком - це героїзм, вміння іти проти течії сучасної моделі сім'ї, де батьки більшу частину свого часу віддають роботі та мало уваги приділяють дітям. Своїм вихованням тато показує дитині зовнішній світ. Це його приклад вчить активності, творчості, ризику, вміння подолати труднощі, іти проти течії, змінювати навколишній світ та захищати найменших. Дитина пильно придивляться до поведінки батька.
Відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.
Пред'явлення позову про поновлення батьківських прав зобов'язує суд до значної аналітичної роботи, адже належить з'ясувати не лише те, чи змінилася поведінка позивача взагалі, а головне те, наскільки ці зміни є глибокими і стійкими, щоб одночасно підтвердити його виправлення.
В даному випадку позивач на підтвердження своїх вимог надала довідку з місця роботи від 19.03.2018 року, де працює з січня 2018 року, висновок про стан здоров'я від 21.11.2017 року, лист про не перебування під диспансерним наркологічним наглядом від 03.10.2017 року, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 14.11.2017 року, акт обстеження умов проживання від 25.10.2017 року. Однак доказів того, що змінилися обставини, які викладені в рішенні суду від 16.06.2016 року, позивач до суду не надала.
Крім того, в суді було встановлено, що позивач жодного разу, з часу відібрання у неї дитини, не відвідала сина, дитину провідував лише його старший брат. Не було сплачено позивачем жодної копійки на утримання сина на виконання рішення суду. На засідання комісії по розгляду її питання щодо поновлення батьківських прав, позивач не з'явилася двічі.
Таким чином, проаналізувавши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. З часу винесення рішення про позбавлення позивача батьківських прав, яке позивач не оскаржував, її поведінка не змінилася. За весь період, з часу відібрання дитини, позивач не проявляла ніякого інтересу до дитини, не відвідувала її, не цікавилася станом здоров'я дитини, її життям.
Таким чином, враховуючи надані докази, та обміркувавши їх обґрунтованість, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є недоведеними.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 157, 164, 169 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про відновлення батьківських прав та повернення дитини в колишню сім'ю - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 26.07.2018 року.
Суддя: