Справа №443/1656/16-ц
Провадження №2/443/134/18
13 липня 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,
з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Позивачка ОСОБА_1, звернулась в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок №117 на вул. Шевченка у с. Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області, загальною площею 68,4 кв.м. та житловою площею 43,6 кв.м., в порядку спадкування за законом, після смерті її матері ОСОБА_2, яка померла 26 листопада 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що житловий будинок в с. Дем'янка-Лісна по вул. Шевченка, 117 Жидачівського району Львівської області, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується записами в погосподарських книгах. Вказані особи є її, ОСОБА_4, мамою та батьком відповідно, що підтверджується долученими нею до позову документами. 21 жовтня 2012 року помер її батько, ОСОБА_3 На випадок своєї смерті померлий заповіту не склав. Відтак, дружина останнього - ОСОБА_2, успадкувала його частку(прийняла спадщину) спірного житлового будинку, оскільки на день його смерті постійно проживала із спадкодавцем., незважаючи, що у встановленому законом порядку та строк, своїх прав не оформила. Таким чином, ОСОБА_2, стала одноосібно володіти житловим будинком в с. Дем'янка-Лісна по вул. Шевченка, 117 Жидачівського району Львівської області. Її матір померла 26 листопада 2015 року.
На випадок своєї смерті померла заповіту не склала. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцями першої черги, окрім не, є її рідний брат - ОСОБА_5. Проте, остання відмовився від прийняття спадщини. Вона, як єдина спадкоємиця за законом після смерті матері, що не відмовилась від спадщини, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, однак вдалось оформити право власності тільки на земельну ділянку. Звернувшись з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок - отримала відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на вказане спадкове майно. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Позивачка ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області в судове засідання не з'явився. Проте, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглянути дану справі за його відсутності. Позовні вимоги визнають в повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією виписки з погосподарської книги Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області №715 від 30.08.2016 р., що станом на 30 червня 1990 року по с. Дем'янка-Лісна вул. Шевченка, 117 Жидачівського району Львівської області рахувався житловий будинок за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_3(голова) та ОСОБА_2 /а.с. 14/.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок по вулиці Шевченка, 117 в селі Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області належав суспільній групі господарств «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Частка кожного члена двору становила 1/2.
Судом встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ОСОБА_3 помер 21 жовтня 2012 року, в селі Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області, у віці 77 років, про що 22 жовтня 2012 року складено відповідний актовий запис №26 та виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, від 22 жовтня 2012 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №299162 /а.с. 5/.
Заповіту спадкодавець ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав, що стверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 20 жовтня 2016 року за вих. №959. Окрім того, з вказаної довідки вбачається, що до дня його смерті та на день його смерті у спадковому житловому будинку по вулиці Шевченка, 117 в селі Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області була постійно прописана та проживала його дружина - ОСОБА_2 /а.с.6/.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відтак, ОСОБА_2, стала одноосібно володіти спірним житловим будинком та залишилась останнім членом колгоспного двору.
З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть серії І-СГ №413511, вбачається, що 26 листопада 2015 року в с. Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області у віці 74 років померла ОСОБА_2, про що 26 листопада 2015 року складено відповідний актовий запис №23/а.с.9/. Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вище встановлено, спадщина померлої складається, окрім іншого, із житловому будинку по вулиці Шевченка, 117 в селі Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області.
Заповіту спадкодавець ОСОБА_2 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала, що стверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 23 травня 2016 року за вих. №401 /а.с.10/.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про народження серії ІV-УР №622096 та свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-СГ №295711, вбачається, що батьками позивачки - Герасимів(дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) М.В., зазначено: ОСОБА_2 (спадкодавець) та ОСОБА_3. В судовому засіданні також встановлено, що спадкоємцями першої черги, окрім позивачки, є її рідний брат - ОСОБА_3В /а.с.7-8/.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Також, за змістом ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
З витребуваної із Жидачівської ДНК спадкової справи №287/2016 до майна померлої 26 листопада 2015 року ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_5 відомо про відкриття спадщини. Поданою нотаріусу заявою, останній зазначає, що термін для прийняття спадщини ним пропущено, продовжувати його через судові органи не буде, оскільки на спадщину не претендує, від належної їй частки в спадковому майні відмовляється. Не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину - ОСОБА_1(позивачці).
За таких обставин, позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після смерті своєї матері, як така, що виявила бажання прийняти спадщину, та фактично її прийняла в законодавчо визначений строк не відмовилась від неї та звернулась з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З спадкової справи також вбачається, що заявою №481 від 23 травня 2016 року позивачка звернулась до Жидачівської ДНК із заявою про прийняття спадщини після смерті 26 листопада 2016 року ОСОБА_2. За підсумками розгляду вказаної заяви позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 серпня 2016 року, тільки на частину спадкового майна, а саме на земельну частку(пай) в майні АТ «Золотий Колос», площею 2,13 га, розташовану на території Зарічанської сільської ради.
Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №632\02-31 від 30 серпня 2016 року, виданої завідувачем Жидачівської державною нотаріальною конторою, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_2, яка померла 26 листопада 2015 року, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться по вулиці Шевченка, 117 в селі Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області, що належав померлій і є спадковим майном /а.с.19/.
Таким чином, враховуючи, що позивачка оформити право власності на спадкове майном(житловий будинок), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на житловий будинок №117 на вул. Шевченка у с. Дем'янка-Лісна Жидачівського району Львівської області, загальною площею 68,4 кв.м. та житловою площею 43,6 кв.м., в порядку спадкування за законом, після смерті її матері ОСОБА_2, яка померла 26 листопада 2015 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
СУДДЯ І.І. Ціпивко