Справа №443/1505/16-ц
Провадження №2/443/110/18
02 липня 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Позивач ОСОБА_2, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_4, який помер 02 вересня 2010 року, право на земельну частку (пай) площею 1,15 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області, яка належала дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка померла 12 травня 2007 року, на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №14532, зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються по ОСОБА_3 селищній раді 17 червня 1999 року за №630, спадкоємцем якої був його батько ОСОБА_4, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 02 вересня 2010 року помер його батько - ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина, до якої, серед іншого, входить земельна частка (пай) розміром 1,15 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області, яка належала дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка померла 12 травня 2007 року, на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №14532, зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються по ОСОБА_3 селищній раді 17 червня 1999 року за №630, спадкоємцем якої був його батько ОСОБА_4, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. За життя батько заповіту не склав, відтак спадкування відбувалось за законом. Він, як син померлого входить до спадкоємців першої черги. Відтак, як єдиний спадкоємець, що виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки на момент її відкриття постійно проживав із спадкодавцем, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримав відмову у видачі такого, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), що знаходиться на території ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлому та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області - ОСОБА_6 подала заяву, в якій просить розглянути дану справу у їх відсутності, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 02 вересня 2010 року, в м. Жидачів Львівської області, помер ОСОБА_4, про що 03 вересня 2010 року складено відповідний актовий запис №39 та ОСОБА_3 селищною радою Жидачівського району Львівської області, від 03 вересня 2010 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №220981/а.с. 11/.
Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщина померлого складається із земельної частки (пай) розміром 1,15 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області, яка належала дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка померла 12 травня 2007 року, на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №14532, зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються по ОСОБА_3 селищній раді 17 червня 1999 року за №630, спадкоємцем якої був його батько ОСОБА_4, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав /а.с. 9/.
Так, згідно із витягу №0-1309-0.7-4166/2-16, виданого відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12 вересня 2016 року, сертифікат на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ №14/532 виданий ОСОБА_5, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів по ОСОБА_3 селищній раді за №630, розміром 1,15 умовних кадастрових гектарів. Така перебуває у колективній власності ССП «Кохавино» і її вартість становить 31305,37. Державний акт на право власності на землю взамін на сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався /а.с. 10/.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії І-СГ №293165 від 20 січня 1972 року, виданого ОСОБА_3 селищною радою Жидачівського району Львівській області, що позивач ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_4Д.(спадкодавця). Відтак, ОСОБА_2 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування Інших спадкоємців вказаної черги в судовому засіданні не встановлено /а.с. 4-7/.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
З долученої до матеріалів справи довідки виданої ОСОБА_3 селищною радою Жидачівського району Львівської області від 08 вересня 2016 року за №961, вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом з ним в смт. Гніздичів по вул. І. Франка, 32, вели спільне господарство /а.с. 13/.
За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька, як такий, що виявив бажання прийняти спадщину та фактично її прийняв, оскільки на момент її відкриття проживав із спадкодавцем, та в законодавчо визначений строк не відмовився від неї та звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №706\02-31 від 09 вересня 2016 року, виданої завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька - ОСОБА_4 , який помер 02 вересня 2010 року, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), що знаходиться на території ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлому та є спадковим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено , що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно із ст. ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право на спадкове майно(земельну частку(пай), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його батька, ОСОБА_4, який помер 02 вересня 2010 року, право на земельну частку (пай) площею 1,15 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_3 селищної ради Жидачівського району Львівської області, яка належала дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка померла 12 травня 2007 року, на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №14532, зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються по ОСОБА_3 селищній раді 17 червня 1999 року за №630, спадкоємцем якої був його батько ОСОБА_4, який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
СУДДЯ І.І. Ціпивко