Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний номер 311/480/18 Головуючий у 1-й інстанції Нікандрова С.О.
Номер провадження 22-ц/778/2180/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
24 липня 2018 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Подліянової Г.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату і відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (далі КП «Облводоканал») про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату і відшкодування моральної шкоди.
В позові позивач зазначав, що з 11 вересня 2014 року по 08 лютого 2018 року він працював в КП «Облводоканал» на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду.
08 лютого 2018 року звільнений на підставі поданої ним заяви за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником умов трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Тримісячний середній заробіток при звільненні складає 13557,37 грн.
В день звільнення відповідач провів розрахунок з позивачем, проте вихідну допомогу в сумі тримісячного середнього заробітку при звільненні йому не сплачено. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 13577,37 грн. Також, у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних позивачу при звільненні сум, він переніс душевні страждання, тому на підставі ст. 237-1 КЗпП України просить стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь 13577,37 грн. компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з КП «Облводоканал» на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 13577,37 грн., з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з КП «Облводоканал» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, КП «Облводоканал» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ( судової повістки) ( а.с. 168-170) до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких письмових клопотань від них не надходило.
З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині позовних вимог щодо стягнення вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 13557.37 грн., в іншій частині судове рішення не оскаржується, тому в силу ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 до КП «Облводоканал» Запорізької міської ради про стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах трудовий договір з позивачем було припинено у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (№ 43к від 09 лютого 2018 року), тому наявні правові підстави для стягнення вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України в розмірі тримісячної середньої заробітної плати з відповідача на користь позивача.
Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Судом встановлено, що на підставі наказу №437к від 11 вересня 2014 року позивач ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду слюсаря аварійно-відновлювальних робіт 4 розряду на дільницю водо каналізаційних мереж та споруд Таврійського ЕЦВВ КП «Облводоканал» ЗОР.
Наказом №43к від 09 лютого 2018 року позивач звільнений на підставі поданої ним заяви за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником умов трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. В наказі зазначено про виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахування суми, належної працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Положення, передбачене ст. 44 КЗпП України може бути застосовано лише у разі встановлення судом, що підставою для звільнення позивача є порушення відповідачем законодавства про працю (п. 3 ст. 38 КЗпП України).
Як встановлено судом, з 2014 року у зв'язку з арештами банківських рахунків за виконавчим провадженням підприємство порушувало графік виплати заробітної плати.
11 жовтня 2017 року знято арешт з коштів, які містяться на усіх розрахункових рахунках підприємства. Починаючи з 12 жовтня 2017 року заробітна плата позивачу ОСОБА_3 виплачувалася наступним чином: 12 жовтня 2017 року - заробітна плата за серпень 2017 року в сумі 4217,82 грн.; 13 жовтня 2017 року - аванс за вересень 2017 року в сумі 2670,37 грн.; 20.10.2017 року - заробітна плата за вересень 2017 року в сумі 1144,45 грн.; 27.10.2017 року - аванс за жовтень 2017 року в сумі 1300 грн.; 07.11.2017 року - заробітна плата за жовтень 2017 року в сумі 2160,07 грн.; 22.11.2017 року - аванс за листопад 2017 року в сумі 1300 грн.; 18.12.2017 року - заробітна плата за листопад 2017 року в сумі 2606,42 грн.; 26.12.2017 року - аванс за грудень 2017 року в сумі 1300 грн.; 26.01.2018 року - заробітна плата за грудень 2017 року в сумі 2168,72 грн.
На час подання позивачем ОСОБА_3 заяви про звільнення за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником умов трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, підприємство мало заборгованість по заробітній платі за січень 2018 року.
Наявність порушень відповідачем законодавства про працю щодо строків виплати заробітної плати знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а отже суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку працівника.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач правомірно не виплатив позивачу вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку, оскільки ОСОБА_3 на час подання заяви про звільнення не надав підтвердження про порушення його прав з боку відповідача не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено порушення прав позивача щодо строків виплати заробітної плати, встановлену Законом України « Про оплату праці».
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються, висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради залишити без задоволення.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.07.2018 року.
Головуючий
Судді: