Справа №443/633/18
Провадження №2/443/752/18
23 липня 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Представник позивача ОСОБА_2, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_5, який помер 26 березня 2007 року, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1532 гектара, що розташована на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №026869, виданого Жидачівською районною Радою народних депутатів від 21 березня 2001 року на підставі рішення Жидачівської районної Ради народних депутатів від 22 вересня 2000 року №225.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 26 березня 2007 року помер батько позивача - ОСОБА_5. Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1532 гектара, що розташована на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №026869, виданого Жидачівською районною Радою народних депутатів від 21 березня 2001 року на підставі рішення Жидачівської районної Ради народних депутатів від 22 вересня 2000 року №225. За життя ОСОБА_5 заповіту не склав, відтак спадкування відбувалось за законом. Позивач, як син померлого входить до спадкоємців першої черги. Іншими спадкоємцями вказаної черги є його мати та відповідно дружина померлого - ОСОБА_3 і син(рідний брат позивача) - ОСОБА_4, проте останні від своєї частки у спадковому майні відмовляються на користь ОСОБА_2. Відтак, позивач як єдиний спадкоємець, що виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняв, оскільки на момент її відкриття постійно проживав із спадкодавцем, звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримав відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку(пай), що знаходяться на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлому і є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача - ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримують, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просять їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяву, в якій просять розглянути дану справу за їх відсутності, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 26 березня 2007 року, в с. Кнісело Жидачівського району Львівської області, у віці 72 років, помер ОСОБА_5, про що 26 березня 2007 року зроблено відповідний актовий запис №9 та Кніселівською сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 26 березня 2007 року, видано свідоцтво про смерть серії 1-СГ №098596 /а.с. 10/.
Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщина померлого складається ізземельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1532 гектара, що розташована на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №026869, виданого Жидачівською районною Радою народних депутатів від 21 березня 2001 року на підставі рішення Жидачівської районної Ради народних депутатів від 22 вересня 2000 року №225 /а.с. 12-13/.
Заповіту спадкодавець ОСОБА_5 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав, що стверджується довідкою №180, виданою Новострілищанською селищною радою Жидачівського району Львівської області від 26 січня 2017 року /а.с. 11/.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії І-АГ №1161380 від 16 серпня 1968 року, що позивач є рідним сином ОСОБА_5С.(спадкодавця). Відтак, ОСОБА_2 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування за законом. Іншими членами вказаної черги є дружина спадкодавця та його син - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно /а.с. 4-9/.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Також, за змістом ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
З долучених до матеріалів справи заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 14 травня 2018 року вбачається, що останнім відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5. Останні не заперечують проти задоволення позову на користь позивача, а тому враховуючи визнання відповідачами позовних вимог позивача, суд приходить до висновку, що від часток у спадковому майні вони відмовляються та вказана відмова є на користь ОСОБА_2 /а.с. 21-24/.
Окрім того, з наявної в матеріалах справи довідки №180, виданої Новострілищанською селищною радою Жидачівського району Львівської області від 26 січня 2017 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_5, окрім інших, з ним проживав та був зареєстрований його син - ОСОБА_2В.(позивач) /а.с. 11/.
За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого батька, як такий, що виявив бажання прийняти спадщину та фактично її прийняв, оскільки на момент її відкриття проживав із спадкодавцем, та в законодавчо визначений строк не відмовився від неї та звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
Разом з тим, згідно із постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №265/02-31 від 13 квітня 2018 року, виданої завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька - ОСОБА_5, який помер 26 березня 2007 року, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку(пай), що знаходяться на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлому і є спадковим майном /а.с. 14/.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно із ст.ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право на спадкове майно(земельну ділянку), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_5, який помер 26 березня 2007 року, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,1532 гектара, що розташована на території Кніселівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №026869, виданого Жидачівською районною Радою народних депутатів від 21 березня 2001 року на підставі рішення Жидачівської районної Ради народних депутатів від 22 вересня 2000 року №225.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
СУДДЯ І.І. Ціпивко